АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Провадження № 11/774/566/13 Справа № 429/3684/12 Головуючий у 1 й інстанції - Щербина Олександр Олександрович Доповідач - Дігтярь Н.В.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
26 березня 2013 року колегія суддів Судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді - Дігтярь Н.В.
суддів - Руських К.Г., Мудрецького Р.В.
при секретарі - Омельницькій А.А.
за участю прокурора - Грамма О.А.
засудженого - ОСОБА_2
захисника - Донець С.О.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську кримінальну справу за апеляціями прокурора, який приймав участь у суді першої інстанції, та захисника засудженого ОСОБА_2 на вирок Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 липня 2012 року .
Цим вироком ОСОБА_2.
ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець
м.Новомосковська Дніпропетровської області,
громадянин України, раніше не судимий,
засуджений
за ч.2 ст.242 КК України до 2 років позбавлення волі,
за ч.2 ст. 365-1 КК України до штрафу в дохід держави у сумі 170000грн., з позбавленням права строком на два роки займати посаду керівника на підприємствах, установах, організаціях усіх форм власності на території України.
На підставі ч.1 ст.70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим призначено 2 роки позбавлення волі, з позбавленням права строком на два роки займати посаду керівника на підприємствах, установах, організаціях усіх форм власності на території України
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 460825грн.95коп.
Як вбачається з вироку суду, ОСОБА_2 визнаний винним та засуджений за те, що він, будучи генеральним директором ТОВ «Фішер» згідно наказу № 10 від 01 жовтня 2009 року, посадовою особою юридичної особи приватного права, діючи умисно, перевищуючи межі своїх повноважень скоїв злочин проти довкілля, порушивши положення ст.ст.6, 51, 96 Водного кодексу України, п.п.21 «Інструкції про порядок здійснення штучного розведення, вирощування риби, других водних живих ресурсів і їх використання в спеціальних товарних рибних господарств».
26 грудня 2002 року ТОВ «Фішер» уклало договір оренди земель водного фонду з Павлоградською районною адміністрацією, згідно якої підприємству були передані землі водного фонду загальною площею 162, 39 га, з яких під водним об'єктом знаходилось 135,95га строком на 20 років, окрім цього у 2006 році був розроблений водогосподарський паспорт даних на вищезазначений водний об'єкт, підприємство «Фішер» здійснювало свою діяльність з риборозведення.
В денний час 28 серпня 2011 року находячись на водному об'єкті «Вязовське водосховище», на землях Вязовської сільської ради, ОСОБА_2 особисто відкрив спускний пристрій типу «Монах» і здійснював несанкціонований спуск води до 12 години 06 вересня 2011 року, коли було виявлено правопорушення.
Згідно розрахунку, який був складений інспектором з охорони навколишнього природного середовища в Дніпропетровській області ОСОБА_4, загальний об'єм води скинутої з водного об'єкту «Вязовське водосховище» склав 1 087 600 метрів кубічних, при цьому загальні втрати рибної продукції у відповідності з «Методикою розрахунку збитку, спричиненому водному господарству у результаті порушень законодавства про охорону навколишнього природного середовища» склали 24 447 т., а сума збитку, спричиненої рибному господарству в грошовому еквіваленті склала 460 825 гривень 95 копійок, що підтверджено висновком судово - екологічної експертизи, проведеної Інститутом проблем природокористування і екології Національної академії наук.
В апеляціях:
-прокурор, який приймав участь у суді першої інстанції, просить вирок суду скасувати та постановити свій вирок яким призначити покарання ОСОБА_2
за ч.2 ст.242 КК України - у вигляді трьох років позбавлення волі; за ч.2 ст.365-1 КК України - у вигляді штрафу в дохід держави у сумі 170 тис.грн., з позбавленням права строком на два роки займати керівні посади на підприємствах, установах, організаціях різних форм власності. В своїх доводах прокурор посилається на те, що судом не врахував, що ОСОБА_2 скоїв два умисних злочини, одно з котрих є тяжким, не врахував тяжкість наступивши наслідків та особи засудженого.
-захисник засудженого - адвокат Донець С.О. просить вирок суду скасувати і закрити справу у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_2 складу злочину. В доводах апеляційної скарги вказує на порушення норм кримінально - процесуального законодавства, а саме не виконання судом норм ст. 314, ч.3 ст.318, ст. 22, ст.67, ч.4 ст.75, 319, 320, ч.2 ст.368, 369, 371 КПК України; порушення судом норм матеріального права, що судом не надав правової оцінки нормі ст.25 Закону України «Про рибне господарство, промислове виробництво та охорону водних біоресурсів », невірно та однобоко застосовано ст. 48 Водного кодексу, тоді як ТОВ «Фішер» не здійснює забір води з жодних водних об'єктів, вода в ставку є природними опадами, та вода, яка стікає до ставку з земної поверхні площею близько 125кв.км., що зазначено в водогосподарському паспорті, крім того, стан води в 5 раз кращій, ніж в річці Самара, що підтверджується висновками СЕС, клопотання про долучення яких до матеріалів справи суд залишив без задоволення. Також захисник в апеляції просить про зміну запобіжного захисту на підписку про невиїзд, у зв'язку з відсутністю підстав для обрання такого запобіжного заходу як тримання під вартою, так як судом не враховано тяжкість злочину, особу засудженого, стан здоров'я та безпідставно обрано запобіжний захід.
Заслухавши доповідь судді, прокурора, який підтримав апеляцію прокурора, що приймав участь у розгляді справи у суді першої інстанції, та заперечував проти задоволення апеляції захисника засудженого ОСОБА_2, засудженого ОСОБА_2 та його захисника адвоката Донець С.О., які підтримали апеляцію захисника та заперечували проти доводів апеляції прокурора, вивчивши та проаналізувавши доводи, що містяться в апеляціях, колегія суддів вважає, що апеляції прокурора та захисника засудженого підлягають задоволенню частково, а вирок суду підлягає скасуванню з направленням справи на додаткове розслідування за слідуючих підстав:
Доводи апеляції захисника засудженого про суттєві порушення вимог кримінально-процесуального законодавства, суттєвої неповноти і неправильності досудового і судового слідства, допущених по даній справі, є обґрунтованими.
Як вбачається з матеріалів кримінальної справи в ході досудового та судового слідства були допущені такі суттєві порушення кримінально-процесуального закону у вигляді неповноти і односторонності, які виключали можливість винесення вироку.
Згідно ст.22 КПК України (в редакції 1960 року) прокурор, слідчий і особа, яка провадить дізнання, зобов'язані вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин справи, виявити як обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують і обтяжують його відповідальність.
Відповідно до ст.64 КПК України при проведенні досудового слідства і розгляді кримінальної справи в суді підлягають доказуванню: подія злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину), винність обвинуваченого у вчинені злочину і мотиви злочину, обставини, що впливають на ступінь тяжкості злочину, а також обставини, що характеризують особу обвинуваченого, пом'якшують та обтяжують покарання, характер і розмір шкоди, завданої злочином.
Згідно ст.ст.132, 223 КПК України - в постанові про притягнення в якості обвинуваченого, в описовій та резолютивних частинах обвинувального висновку, повинно бути зазначено обставини справи, як їх встановлено на досудовому слідстві: час, місце, способи, мотиви та інші обставини скоєння злочину, наслідки злочину. Обвинувачений повинен знати, в чому він обвинувачується. Суди повинні вимагати від органів досудового слідства, щоб постанова про притягнення в якості обвинуваченого була конкретна по змісту. В описовій її частині вказуються час, місце та інші обставини скоєння злочину.
Дані вимоги закону в ході досудового слідства в повній мірі не виконані.
Як вбачається з матеріалів кримінальної справи, в постанові про притягнення ОСОБА_2 в якості обвинуваченого, в обвинувальному висновку, органом досудового слідства ОСОБА_2 вміняється в вину, що він, будучи посадовою особою юридичної особи приватного права - директором ТОВ «Фішер», шляхом перевищення наданих йому повноважень, навмисне порушив правила охорони водних об'єктів, що створило небезпеку для довкілля та спричинило тяжкі наслідки, а також завдало суттєву шкоду охоронюваним законом державним інтересам та тяжкі наслідки, а саме в період з 28 серпня 2011 року до 12 години 06 вересня 2011року здійснював несанкціонований спуск води з водного об'єкту «Вязовське водосховище» з ціллю вилову риби, в результаті чого було спущено з вказаного водного об'єкту 1 087 600 метрів кубічних води, а сума шкоди, завданої рибному господарству, склала 460 825грн. 95коп., що в 250 разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян і є тяжкими наслідками.
Кваліфікуючи дії засудженого ОСОБА_2 за ч.2 ст.242 КК України за ознаками порушення правил охорони водних об'єктів, що створило небезпеку для довкілля, орган досудового слідства не вказав - в чому виразилася небезпека для довкілля, чи змінилися в результаті порушення засудженим ОСОБА_2 правил охорони водних об'єктів на водному об'єкті «Вязовське водосховище», стан і природні властивості води в водоймі, що здатні викликати негативні зміни у стані довкілля, в чому виразилися втрати рибної продукції, якої саме, чи відновні вони.
З матеріалів справи та вироку суду вбачається, що доказом вказаних обставин є висновок судово-екологічної експертизи (т.1 а.с.186-188), відповідно якого - на момент проведення перевірки Державною екологічною інспекцією в Дніпропетровській області додержання вимог природоохоронного законодавства (06 вересня 2011року) використання земель водного фонду на землях Вязівської сільради Павлоградського району ТОВ «Фішер» здійснювалось, в основному, у відповідності з вимогами діючого природоохоронного законодавства.
На підставі розпорядження Павлоградської райдержадміністрації від 09.09.2002року №368-р між Павлоградською райдержадміністрацією та ТОВ «Фішер» було укладено договір оренди земель водного фонду (на строк 20 років), розташованих за межами населеного пункту на території Вязівської сільради Павлоградського району. Розроблено проект відведення земельної ділянки в оренду для рибогосподарських цілей в 2002 році. Вибір земельної ділянки на землях водного фонду Вязовської сільської ради для рибогосподарських цілей і план відведення земельної ділянки в оренду узгоджені у встановленому порядку. Порушено лише вимоги законодавства щодо закріплення меж земельної ділянки межовими знаками довгострокового збереження. Було також розроблено Водогосподарський паспорт Вязовського водосховища.
За п.2-4 висновку експертизи - у ТОВ «Фішер» дозвільна та інша документація не була належним чином (за виключенням Водогосподарського паспорту) оформлена.
Спуск води Вязівського водосховища ТО «Фішер» здійснив з порушенням діючого природоохоронного законодавства, оскільки не мав договору оренди водного об'єкту в водогосподарських цілях з Павлоградською райдержадмінстрацією, а спуск води здійснив без погодження Дніпропетровським обласним виробничим управлінням водного господарства.
Рибному господарству Вязовського водосховища завдано збитки на суму 460825грн.95кп.
В постанові про призначення судово - екологічної експертизи, на підставі якої і було проведено вищевказану експертизу (відсутня дата її проведення), вказано, що ОСОБА_2 відкрив запірний пристрій типу «Монах», за допомогою якого вода, яка знаходилася у водосховищі, була скинута в річку Вязовок, що призвело до осушення водойми та знищенню кормових організмів в рибогосподарському водному об'єкті, а також виникло забруднення З річки Вязовок мулом, яке спостерігалось по всій ширині ріки впродовж 2,2км. В результаті чого державі та навколишньому природному середовищу було завдано збитки на загальну суму 460 825грн.95коп. Тоді як в обвинуваченні ОСОБА_5 вказані у постанові обставини, як наслідки вчинення ним протиправних дій, не відображені.
Також дана експертиза не встановила - чи була завдана шкода навколишньому природному середовищу і в чому вона виразилася, і в ході судового розгляду також не було звернуто увагу на вказані обставини та не надана їм оцінка.
ОСОБА_2 вміняється в вину порушення ст.51 Водного кодексу України, оскільки ТОВ «Фішер» не було укладено договору оренди водного об'єкту, яким є Вязівське водосховище.
В той же час, судом не надано оцінку повідомленню Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Дніпропетровській області від 14.02.2012 року щодо оренди водних об'єктів, згідно якому - в Дніпропетровській області відсутнє розпорядження, яке б мало державну реєстрацію та визначало б Порядок надання водних об'єктів (ставків, що знаходяться в басейнах річок загальнодержавного значення), розташованих на території області, в користування на умовах оренди. Згідно з законами України можна оформити договори оренди на землі, зайняті ставками, прибережними захисними смугами та водоохоронними зонами, а порядок оформлення оренди водного об'єкту (ставка) на даний час у Дніпропетровській області не розроблено. (т.2 а.с.26)
Відповідно до п.3 технічних умов на користування землями водного фонду Дніпропетровського обласного виробничого управління водного господарства (т.1 а.с.107)- договір оренди водного об'єкту ТОВ «Фішер» відповідно до ст.51 Водного кодексу необхідно погодити в облводгоспі.
Тоді як згідно повідомлення Дніпропетровського обласного виробничого управління водного господарства від 09.09.2011року- вирішення питання щодо скиду води із ставка на території Вязівоцької сільради знаходиться поза межами повноважень облводгоспу. Для вирішення цього питання запропоновано звернутися до Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Дніпропетровській області. (т.2 а.с.19).
Оцінка вказаним доказам, які містять суттєві протиріччя, ні органом досудового слідства ні судом не надана.
Засудженому вміняється в вину здійснення несанкціонованого спуску води з водного об'єкту «Вязовське водосховище» з 28.08. по 06.09.2011 року, з ціллю вилову риби, в результаті чого було спущено з вказаного водного об'єкту 1 087 600 метрів кубічних води, а сума шкоди, завданої рибному господарству, склала 460 825грн. 95коп., що в 250 разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян і є тяжкими наслідками.
Розрахунок збитку, нанесеного рибному господарству Вязовського водосховища виконаний старшим держінспектором з ОНПС у Дніпропетровській області у відповідності з «Методикою розрахунку збитку, спричиненому водному господарству у результаті порушень законодавства про охорону навколишнього природного середовища» (т.1 а.с.153-154), згідно п.3.1 якої - вона визначає порядок розрахунку розмірів збитків, заподіяних рибному господарству внаслідок забруднення рибогосподарських водойм стічними водами, шкідливими речовинами та проведенням на водоймах будь-яких робіт з порушенням природоохоронного законодавства, що призвели до загибелі риби, знищення нерестовищ, зниження рибопродуктивності водойм юридичними та фізичними особами, у рибогосподарських водоймах України.
При розрахунку шкоди було враховано, що скид води з рибогосподарського водного об'єкту на р.Вязівок на території Вязівської сільської ради, який використовується ТОВ «Фішер» проведено без дозвільних документів і відповідно з порушенням чинного природоохоронного законодавства. Проведення скиду води призвело до зниження рибопродуктивності водойми внаслідок загибелі кормових організмів у рибогосподарському водному об'єкті (бентосу та планктону).
Факт скиду води встановлений 06 вересня 2011р, що підтверджено відповідним актом (а.с.152).
При цьому органом досудового слідства не надано доказів, підтверджуючих загибель кормових організмів у рибогосподарському водному об'єкті (бентосу та планктону), тоді як вказані вихідні дані покладені в розрахунок завданої шкоди, розмір якої встановлено як значний, що потягло відповідну юридичну кваліфікацію дій засудженого ОСОБА_2
Не надано доказів загибелі риби, знищення нерестовищ, зниження рибопродуктивності водойми.
Не мотивовано чому саме станом на червень 2011 року взята вартість риби при розрахунку шкоди.
Тим самим, в порушення вимог ст.22 КПК України органом досудового слідства достовірно не встановлено факту загибелі кормових організмів у рибогосподарському водному об'єкті (бентосу та планктону), не встановлено - в чому виразилася небезпека для довкілля, в результаті порушення засудженим ОСОБА_2 правил охорони водних об'єктів на водному об'єкті «Вязовське водосховище».
Не встановлено до повноважень якого державного органу відноситься укладання договору оренди водного об'єкту - «Вязівського водосховища»- з ТОВ «Фішер».
Таким чином, засудженому органом досудового слідства пред'явлено неконкретне обвинувачення, що відповідно привело до порушення права на захист обвинуваченого ще на стадії досудового слідства. Він позбавлений права знати в чому обвинувачується та захищатися від конкретного обвинувачення, тобто скористатися наданими йому правами згідно ст.ст.43, 43-1, 142 КПК України.
Суд не звернув увагу, що кримінальна справа щодо події яка мала місце у серпні 2011р порушена 16 січня 2011 року (т.1 а.с.1), тобто за сім місяців до події.
Виходячи з формулювання ст.323 КПК України, вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим. Суд обґрунтовує вирок лише на тих доказах, які були розглянуті в судовому засіданні.
Відповідно вимогам ст.334 КПК України мотивувальна частина вироку повинна містити формулювання обвинувачення, визнаного судом доказаним, з зазначенням місця, часу, способу скоєння злочину. В цій частині вироку також приводяться докази, якими обґрунтовуються висновки суду відносно кожного засудженого, з зазначенням мотивів, по яким суд відкидає інші докази.
Даним вимогам вирок суду першої інстанції не відповідає.
Судом першої інстанції не тільки не усунута вказана вище неповнота і неправильність досудового слідства, але також допущені аналогічні порушення при постановлені вироку, чим порушено вимоги ст.334 КПК України.
Оскільки під час апеляційного розгляду встановлено таку неповноту досудового слідства, яка не може бути усунена в судовому засіданні, вирок відносно ОСОБА_2. підлягає скасуванню, а справа поверненню на додаткове розслідування, в ході якого необхідно встановити факт загибелі кормових організмів у рибогосподарському водному об'єкті (бентосу та планктону), встановити в чому виразилася небезпека для довкілля, в результаті порушення засудженим ОСОБА_2 правил охорони водних об'єктів на водному об'єкті «Вязовське водосховище», встановити розмір спричиненої засудженим шкоди державі, якщо підтвердиться факт її спричинення.
Оскільки вирок суду відносно засудженого ОСОБА_2 підлягає скасуванню в зв'язку з неповнотою досудового та судового слідства, а справа поверненню на додаткове розслідування, апеляція прокурора в частині призначення засудженому більш суворого покарання задоволенню не підлягає.
Колегія суддів вважає необхідним змінити засудженому ОСОБА_2 міру запобіжного заходу на підписку про невиїзд, враховуючи що міра запобіжного заходу була змінена підписки про невиїзд на тримання під вартою при постановленні вироку, який на даний час скасовано, а справу направлено на додаткове розслідування,
Керуючись ст.365, ст.366, ст.379 КПК України (в редакції 1960 року), п.11 Розділу XI «Перехідних положень» Кримінального процесуального кодексу України в редакції Закону від 13 квітня 2012 року № 4652-VI, колегія суддів -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційні скарги прокурора, який приймав участь у суді першої інстанції, та захисника засудженого ОСОБА_2- адвоката Донець С.О. задовольнити частково.
Вирок Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 липня 2012 року відносно ОСОБА_2 скасувати, справу направити Павлоградському міжрайонному прокурору для проведення додаткового досудового слідства.
Міру запобіжного заходу ОСОБА_2 змінити на підписку про невиїзд, звільнивши його з-під варти в залі суду.
Судді