Справа N 22 Ц 961 - 2008 року. Головуючий 1 інстанції Андрощук В.В.
Категорія - 52. Доповідач апеляційної інстанції Лисенко П.П.
РІШЕННЯ
іменем України.
5 травня 2008 року. м. Миколаїв.
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючого Лисенка П.П.,
суддів Довжук Т.С. та Данилової О.О.,
із секретарем судового засідання Аніщенко Д.В.,
з участю:
позивачки ОСОБА_1,
представника відповідача Козлова В.О., у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою ОСОБА_1 переглянула рішення місцевого Заводського районного суду м. Миколаєва від 4 лютого 2008 року, ухваленого в цивільній справі за її ж позовом до виробничого спеціалізованого будівельно-монтажного кооперативу по газифікації "Промінь" про поновлення на роботі та в членах кооперативу, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та компенсації за невикористану відпустку, визнання незаконними наказів про застосування дисциплінарного стягнення та про відсторонення від роботи, про відшкодування моральної шкоди.
Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які беруть участь у справі і з'явилися у дане судове засідання, перевіривши у межах оскарження обставини та докази, якими сторони їх стверджували ,-
установила:
14 серпня 2007року ОСОБА_1 пред'явила позов до виробничого спеціалізованого будівельно-монтажного кооперативу по газифікації "Промінь" про визнання незаконними наказів про застосування до неї дисциплінарного стягнення та про відсторонення від виконання трудових обов'язків.
Його обґрунтовувала тим, що з 4 березня 1992 року працює у відповідача за безстроковим трудовим договором бухгалтером-касиром.
До роботи ставилася сумлінно й не мала конфліктів з адміністрацією кооперативу.
В середині 2007 року вона відмовилася здійснити незаконні операції з фінансовими ресурсами і ситуація докорінно змінилася.
Наказом № 3-к від 30 травня 2007 року їй оголошують догану за, начебто, здійснені 25, 29 та 30 травня прогули, а потім, наказом № 4-к від 31 травня 2007 року відсторонюють від виконання трудових обов'язків.
Посилаючись на те, що прогулів не вчиняла, а відсторонення від роботи є протиправним, просила позов задовольнити.
У подальшому названі вимоги підтримала й додала нові, кінцево ж просила:
2
· Визнати незаконними накази № 3-к від 30 травня 2007 року та № 4-к від 31 травня 2007 року;
· поновити на попередній роботі -оскільки 20 серпня 2007 року, за ту ж таки принциповість, була звільнена за п. 2 ст. ч. 1 ст. 40 КЗпП України (у зв'язку з виявленою невідповідністю виконуваній роботі);
· поновити в членах виробничого спеціалізованого будівельно-монтажного кооперативу по газифікації "Промінь", членом якого вона була і з якого її безпідставно виключили за рішенням загальних зборів від 17 серпня 2007 року з формулюванням -через неякісне та несвоєчасне виконання роботи;
· стягнути середній заробіток за час незаконного відсторонення від роботи та за час вимушеного прогулу;
· стягнути 5 003 гривень компенсації за невикористані відпустки і З 800 гривень на відшкодування моральної шкоди.
Представник відповідача визнав тільки вимогу щодо сплати компенсації за невикористані відпустки, при цьому просив врахувати добровільно виплачені суми. В іншій частині вважає позов надуманим.
Рішенням місцевого Заводського районного суду м. Миколаєва від 4 лютого 2008 року позов задоволено частково.
З відповідача на користь позивачки стягнуто 2 297 гривень компенсації за невикористані відпустки, в задоволені решти вимог відмовлено - за недоведеністю.
ОСОБА_1. подала на це рішення апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати й ухвалити нове - про задоволення її позову.
В обґрунтування скарги посилається на повне ігнорування судом наданих нею доказів.
Апеляційну скаргу слід задовольнити частково, оскаржене рішення суду 1 інстанції в частині стягнення компенсації за невикористані відпустки та відмови в визнані незаконним наказу про застосування дисциплінарного стягнення залишити без зміни, оскільки в цій частині суд постановив його з додержанням норм матеріального й процесуального права. В іншій частині рішення слід скасувати й ухвалити нове, яким решту вимог ОСОБА_1 задовольнити частково.
Вирішуючи спір таким чином, як викладено у оскарженому рішенні, місцевий суд виходив з того, що порушень чинного трудового законодавства при застосуванні до позивачки дисциплінарного стягнення, відстороненні її від роботи та звільнені не було, а тому в задоволені її позовних вимог про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та компенсації за моральну шкоду, визнання незаконними наказів про застосування дисциплінарного стягнення та про відсторонення від роботи слід відмовити.
Обґрунтованим на думку місцевого суду є й виключення позивачки із членів кооперативу, оскільки здійснено на законних підставах і за виписаною статутом кооперативу процедурою.
Вимога ж про стягнення з відповідача компенсації за невикористані відпустки, підлягає задоволенню, оскільки доведена належними та допустимими доказами.
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області не у повній мірі погоджується з такими обставинами та
3
правовідносинами, висновки суд 1 інстанції, крім висновків щодо вимоги про визнання незаконним наказу про застосування дисциплінарного стягнення та стягнення компенсації за невикористані відпустки вважає хибними, необгрунтованими й незаконними.
За статтею 213 ЦПК України та постановою Пленуму Верховного Суду України № 11 від 29 грудня 1976 року "Про судове рішення", рішення суду повинно бути законним та обгрунтованим.
Рішення визнається законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільно-процесуального законодавства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення,' ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
При ухвалені рішення суд оцінює докази з урахуванням вимог статей 58 і 59 ЦПК України про їх належність та допустимість. Обставини, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть вважатися встановленими в цивільній справі, якщо такі засоби доказування відсутні.
Доказування не може грунтуватися на припущеннях.
При цьому, згідно із статтею 60 ЦПК України, обов'язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них як на підставу своїх вимог та заперечень.
Недоведеність позову є підставою для відмови у його задоволенні.
Відповідач надав докази вчинення позивачкою дисциплінарного проступку, за який на неї, з дотриманням трудового законодавства, накладено догану.
Та ж, допустимими та належними доказами це не заперечила, хоча то є її обов'язком.
Тому відмова суду в задоволені вимоги позивачки про визнання незаконним та скасування наказу про застосування дисциплінарного стягнення є вірною.
За визнаною сторонами заборгованості відповідача перед позивачкою з виплати компенсації за невикористані відпустки, вірним є рішення і в частині стягнення цієї заборгованості.
В той же час, суд повністю проігнорував вимоги чинного трудового законодавства щодо підстав та порядку відсторонення працівника від роботи та його звільнення з ініціативи роботодавця.
За ст.46 КЗпП України відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі появи того на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння; відмови або ухилення від обов'язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.
Зазначений перелік є вичерпним.
Відповідач, а за ним й суд, тлумачив його розширено, внаслідок чого перший порушив чинне трудове законодавство - безпідставно відсторонивши позивачку від виконання трудових обов'язків, а другий - не виправив це порушення.
У зв'язку з цим, наказ № 4-к від 31 травня 2007 року слід визнати незаконним й скасувати.
4
Далі, звільняючи позивачку за п. 2 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, відповідач вважав, що для цього є достатньо законних підстав.
З цим погодився й місцевий суд.
Проте позиція обох є помилковою.
Дійсно, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом за названим пунктом 2 ст. 40 КЗпП України.
Проте він містить аж три самостійні підстави таких дій власника або уповноваженої ним особи, а саме, договір може бути розірваний:
· у випадку виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації яка перешкоджає продовженню даної роботи;
· у випадку виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок стану здоров'я, який перешкоджає продовженню даної роботи;
· в разі скасування допуску до державної таємниці, якщо виконання покладених на нього обов'язків вимагає доступу до державної таємниці.
Таке зобов'язує роботодавця виписувати в наказі про звільнення та трудовій книжці працівника конкретну підставу звільнення, чого не було зроблено відповідачем при звільнені ОСОБА_1
Крім того, роз'яснюючи названий пункт, Пленум Верховного Суду України в п. 21 своєї постанови від 6 листопада 1992року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" зазначив, що при розгляді справ про звільнення за п. 2 ст.40 КЗпП України суд може визнати правильним припинення трудового договору тільки в тому разі, якщо встановить, що воно проведено на підставі фактичних даних, які підтверджують, що внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я (стійкого зниження працездатності) працівник не може належно виконувати покладених на нього трудових обов'язків чи їх виконання протипоказано за станом здоров'я або небезпечне для членів трудового колективу чи громадян, яких він обслуговує, і неможливо перевести, за його згодою, на іншу роботу.
В матеріалах справи відсутні будь-які фактичні дані, які б підтверджували, що внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я позивачка не може належно виконувати покладені на неї трудові обов'язки чи їх виконання протипоказано їй за станом здоров'я або небезпечне для членів трудового колективу чи громадян.
Більше того, в матеріалів справи (а.с. - 71, 170-171) є докази протилежному, а саме, що позивачка в 1984 році закінчила Київський народногосподарський інститут за спеціальністю бухгалтерський облік в кооперативах; має кваліфікацію економіста й стаж роботи за спеціальністю понад 16 років; за час роботи у. відповідача трудові обов'язки виконувала належним чином. Доказів тому, що до травня 2007 року відповідач пред'являв їй будь-які претензії щодо недостатньої кваліфікації немає.
За такого вона підлягала поновленню на роботі.
Оскільки місцевий суд був іншої думки, то право позивачки на працю підлягає судовому захисту за рішенням апеляційного суду.
У зв'язку з цим, відповідно до статей 235 та 237-1 КЗпП України, з відповідача на користь позивачки слід стягнути 10 548 гривень 80 копійок
5
середнього заробітку за час незаконного відсторонення від роботи та за час вимушеного прогулу ( 2 100 гривень заробітку за два останні місяці : 43 робочі дня х на 216 робочих днів = 10 548 гривень 80 копійок) й, з врахуванням тривалості, глибини та характеру її моральних страждань, 500 гривень на відшкодування моральної шкоди.
Далі, вирішуючи вимогу позивачки про поновлення в членах кооперативу, місцевий суд проігнорував положення ст. 8 Конституції України про верховенство права, у зв'язку з чим не порівняв положення ст. 13 Закону України "Про кооперацію"(надалі Закон) щодо підстав та порядку виключення з кооперативу із положеннями про теж, виписаними статутом кооперативу; не визначився, яку норму слід застосувати для врегулювання даного спору за наявності між ними протиріччя.
Між тим, протиріччя між Законом та статутом існує.
Статут значно погіршує, порівняно із Законом, правовий статус членів кооперативу, розширивши підстави виключення, а тому вирішуючи спірну вимогу слід було виходити з положень Закону, який не передбачає такої підстави виключення, як вказано в рішенні загальних зборів.
Тому ОСОБА_1. підлягала поновленню в членах кооперативу.
Оскільки місцевий суд не відновив її членство в кооперативі, то це слід здійснити за рішенням колегії.
Згідно зі ст. 88 ЦПК України судові витрати у розмірі 169 гривень 40 копійок (139 гривень 40 копійок судового збору та 30 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи) слід покласти на відповідача.
Керуючись ст.ст. 307, 309, 313-314, 316 ЦПК України, колегія суддів судової палати ,-
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення місцевого Заводського районного суду м. Миколаєва від 4 лютого 2008 року в частині відмови у визнанні незаконним наказу про застосування дисциплінарного стягнення та в частині стягнення компенсації за невикористані відпустки залишити без зміни.
В частині вирішення решти вимог скасувати й ухвалити нове.
Визнати незаконним й скасувати наказ № 4-к від 31 травня 2007 року про відсторонення ОСОБА_1 від роботи.
Визнати неправомірним й скасувати рішення загальних зборів виробничого спеціалізованого будівельно-монтажного кооперативу по газифікації "Промінь" від 17 серпня 2007 року в частині виключення ОСОБА_1 із членів кооперативу.
Поновити ОСОБА_1 в членах виробничого спеціалізованого будівельно-монтажного кооперативу по газифікації "Промінь".
Поновити ОСОБА_1 на посаді бухгалтера-касира виробничого спеціалізованого будівельно-монтажного кооперативу по газифікації "Промінь".
Стягнути із спеціалізованого будівельно-монтажного кооперативу по газифікації "Промінь" на користь ОСОБА_1 10 548 гривень 80 копійок середнього заробітку за час незаконного відсторонення від роботи та за
6
час вимушеного прогулу і 500 гривень - на відшкодування моральної шкоди, а всього 11 048 гривень 80 копійок.
Стягнути з виробничого спеціалізованого будівельно-монтажного кооперативу по газифікації "Промінь" на користь держави 139 гривень 40 копійок судового збору та 30 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Рішення набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом 2-х місяців.