Справа № 2-а-392/09
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
05 березня 2009 року м. Чернігів
Новозаводський районний суд м. Чернігова, у складі: головуючого-судді Косач І.А., при секретарі Пучиній А.Ф., розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Новозаводському районі міста Чернігова про зобов’язання нарахування недоплаченої пенсії, як дитині війни, -
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в Новозаводському районі м. Чернігова про зобов’язання відповідача нарахувати недоплачену, як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу за 2006-2007 роки. Свої вимоги мотивує тим, що позивач є дитиною війни та відповідно до ст.. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року позивачу повинна виплачуватись щомісячна соціальна державна допомога у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. В 2006-2007 роках така допомога не виплачувалась. Згідно з Законом України «Про державний бюджет України на 2006 рік», прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність складає: з 01 січня – 350 грн., з 01 квітня – 359 грн., з 01 жовтня – 366 грн. Згідно з Законом України «Про державний бюджет України на 2007 рік», прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність складає: з 01 січня – 380 грн., з 01 квітня – 406 грн., з 01 жовтня – 411 грн. Таким чином сума невиплаченої державної соціальної допомоги за 2006-2007 роки складає 2733 грн. 30 коп. Її законні права було обмежено шляхом прийняття окремих неконституційних положень нормативно правових актів вищої сили, Законів України, про належні виплати повідомлено не було, тому про факт порушення прав позивачу стало відомо лише після висвітлення зазначених подій у пресі к зв’язку з ухваленням відповідного рішення Конституційним Судом України 09.07.2007 року.
В судове засідання позивач не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надіслав заяву про розгляд справи за його відсутності.
Представник відповідача в судове засідання не з’явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, до суду надав письмові заперечення, в яких просить відмовити в задоволенні позову позивачу, оскілки вимоги позивача суперечать нормам чинного законодавства. В своїх запереченнях відповідач зазначає, що Законом України «Про державний бюджет України на 2006 рік» № 3235 від 20.12.2005 р. дію ст. 6 ЗУ «Про соціальний та правовий захист дітей війни» від 18.11.2004 року зупинено. Будь яких рішень щодо визнання нечинними норм ЗУ № 3325 від 20.12.2005 року Конституційний суд України не приймав. Законом України «Про державний бюджет України на 2007 рік» № 489 від 19.12.2006 року було припинено на 2007 рік дію ст. 6 Закону України «Про соціальний та правовий захист дітей війни». Разом з тим, рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року визнано такими, що не відповідають Конституції України положення пункту 12 ст.71 та ст. 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007рік». Але, оскільки відповідних змін до нормативно правових актів на виконання вимог Конституційного Суду не прийнято, позивачу виплати проводились виходячи із розміру мінімальної пенсії за віком , визначеного постановою КМУ № 544 від 15.04.2003 року відповідно до норм ЗУ «Про пенсійне забезпечення» № 1788 від 05.11.1991 року. Крім того, представник відповідача зазначив, що позивачем пропущений встановлений п. 1 ст. 100 КАС України річний строк звернення до суду, в зв’язку з чим наполягає на відмові в задоволені частини позовних вимог, за період, який передує річному строку звернення з адміністративним позовом.
Враховуючи, що сторони надіслали заяви про розгляд справи без їх участі, суд, відповідно до ч. 3 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвалив розглянути справи в порядку письмового провадження на основі наявних в справі матеріалів.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.
Згідно частини 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Про розмір пенсії та отримуваної щомісячної соціальної державної допомоги позивачу було відомо з 01.01.2006 року, оскільки позивач отримував пенсію у встановленому розмірі щомісячно, однак до суду позивач звернувся лише в лютому 2009 року, пропустивши річний строк, передбачений ст. 99 КАС України. Позивач в своєму адміністративному позові не заявляє клопотання про поновлення чи продовження пропущеного строку звернення до суду, не надає жодного доказу звернення до відповідача щодо відновлення його порушеного права на захист його прав, свобод чи інтересів. Таким чином, суд вважає, що відсутні поважні причини пропущення позивачем строку звернення до адміністративного суду.
Згідно ч.1 ст.100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. В своїх письмових запереченнях представник відповідача наполягав на відмові у задоволені адміністративного позову в частині позовних вимог, за період, який передує річному строку звернення з адміністративним позовом в зв’язку з пропуском позивачем строку звернення до адміністративного суду.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають у зв’язку з тим, що позивач пропустив без поважних причин процесуальний строк для звернення до суду з адміністративним позовом, встановлений законом.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 100, 122, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –
П О С Т А Н О В И В:
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Ново заводському районі м. Чернігова – відмовити повністю.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку для подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її складання в повному обсязі, особою, яка оскаржує постанову, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя: Косач І.А.