РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 січня 2009 року
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого-судді Кашапової Л.М.
суддів Снітка C.O., Олексієнка М. М.
при секретарі Ганько Ю.Г.
з участю позивача ОСОБА_1, представника
в/ч А 2038 та військового гарнізону
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі апеляційну скаргу квартирно-експлуатаційного відділу м. Житомира на рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 14 жовтня 2008 року
по цивільній справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до
квартирно-експлуатаційного відділу м. Житомира, військової частини А-2038 та військового гарнізону смт. Озерне Житомирського району, Житомирської районної державної адміністрації Житомирської області про визнання неправомірними дій та рішень, визнання права на приватизацію спірного житлового приміщення, зобов'язання вчинити дії -
встановила:
Справа № 22 ц - 48 Головуючий у суді 1 інст. Мокрецький В.І.
Категорія 40 Суддя - доповідач Кашапова Л.М.
В вересні 2007 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до в/ч А 2038, квартирно-експлуатаційного відділу м. Житомира, в якому просив скасувати статус службової щодо квартири АДРЕСА_1, зобов'язати відповідачів надати документи, необхідні для здійснення приватизації житла.
Посилався на те, що 02.02.1993 року йому разом з сім'єю було виділено двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 та видано ордер за №209. Зазначав, що у вказаній квартирі проживає постійно до даного часу, іншого житла не має, однак приватизувати квартиру не може, так як за твердженням в/ч А 2038 та квартирно-експлуатаційної частини м. Житомира вона числиться як службова.
В жовтні 2007 року ОСОБА_1 подав до суду додаткову позовну заяву, зазначивши в ній співвідповідачем військовий гарнізон смт. Озерне, в якій просив визнати такими, що не відповідають чинному законодавству, рішення квартирно-експлуатаційного відділу м. Житомира, військової частини а 2038 та військового гарнізону смт. Озерне щодо відмови в наданні документів на приватизацію житла; скасувати статус службової щодо квартири АДРЕСА_1; зобов'язати квартирно-експлуатаційний відділ м. Житомира видати всі необхідні документи для приватизації житла.
В січні 2008 року ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулись до суду з позовною заявою, в якій просили визнати за ними право на приватизацію спірного житлового приміщення та зобов'язати відповідачів надати всі необхідні документи для приватизації житла.
Позивачі зазначали, що неодноразово зверталися до відповідачів з вимогою надати необхідні документи для приватизації спірного жилого приміщення, однак їм необгрунтовано було відмовлено в приватизації квартири.
В липні 2008 року позивачі подали заяву про збільшення позовних вимог, зазначивши в ній співвідповідачем по справі Житомирську районну державну адміністрацію, в якій просили визнати незаконними розпорядження представника Президента України в Житомирському районі від 01.02.1992 року №10, рішення гарнізонної житлової комісії від 10.03.1992 року та ордер від 02.02.1993 року за № 209, виданий КЕЧ Житомирського району на право зайняття позивачами квартири АДРЕСА_1 в частині визначення статусу спірного житлового приміщення, як службового.
Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 14 жовтня 2008 року позов задоволено.
Визнано незаконним розпорядження представника Президента України в Житомирському районі №10 від 01.01.1992 року про включення квартири АДРЕСА_1 до числа службових квартир.
Визнано незаконними рішення гарнізонної житлової комісії №8 від 25.12.1992 року та ордер №209 від 02.02.1993 року, виданий КЕЧ Житомирського району на ім'я ОСОБА_1, в частині надання квартирі
АДРЕСА_1 статусу службової.
Визнано за ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 право на приватизацію квартири АДРЕСА_1.
Стягнуто в дольовому порядку з квартирно-експлуатаційного відділу м. Житомира, військової частини а 2038, військового гарнізону смт. Озерне Житомирського району Житомирської області та Житомирської районної державної адміністрації Житомирської області судові витрати на користь держави по 6грн. 10коп.3 кожного.
В апеляційній скарзі квартирно-експлуатаційний відділ м. Житомира просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про відмову в позові, посилаючись на те, що судом порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, не доведено обставин, що мають істотне значення об'єктивного вирішення справи, а тому висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи.
Розглянувши справу в межах, визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно вимог ст. 65-1 ЖК України наймачі жилих приміщень у будинках державного чи громадського житлового фонду можуть за згодою всіх повнолітніх членів сім'ї, які проживають разом з ними, придбати займані ними приміщення у власність на підставах, передбачених чинним законодавством.
На підставі Закону України „Про приватизацію державного житлового фонду" громадяни України мають право приватизувати квартири державного житлового фонду, тобто отримати їх у власність.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 вселились в квартиру АДРЕСА_1 на підставі ордера №209 від 02.02.1993 року, виданого квартирно-експлуатаційною частиною Житомирського району, правонаступником якої являється квартирно-експлуатаційний відділ м. Житомира. Вказаний ордер було видано згідно рішення гарнізонної житлової комісії від 10.03.1992 року ( протокол №12).
Відповідно до розпорядження представника Президента України в Житомирському районі №10 від 01.01.1992 року та рішення гарнізонної житлової комісії від 25.12.1992 року (протокол №8) спірній квартирі на той час було надано статус службового житлового приміщення. При отриманні ордера позивач ОСОБА_1 підписав договір з Житомирською КЕЧ району від 02.02.1993 року, зі змісту якого вбачається, що йому надавалась службова квартира на час роботи на посаді дільничого інспектора міліції, і у випадку звільнення з роботи він брав на себе зобов'язання звільнити квартиру без надання йому іншої житлової площі.
Відповідно до роз'яснень, що викладені в постанові Ради Міністрів Української РСР від 04 лютого 1988 року №37 „Про службові жилі приміщення", якою затверджено „Перелік категорій працівників, яким може
бути надано службові жилі приміщення" та „Положення про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в Українській РСР", наказів Міністерства оборони України №220 від 23.12.1992 року та №20 від 03.02.1995року, позивач, перебуваючи на посаді дільничного інспектора міліції, мав право одержати лише службове житло для проживання всіх членів сім'ї за рахунок фонду Міністерства оборони України.
З повідомлень КЕВ м. Житомира вбачається, що наймачем зазначеного приміщення на даний час є ОСОБА_1, на нього відкрито особовий рахунок, в квартирі зареєстровані та проживають і інші позивачі - члени його сім'ї. Вказані обставини сторонами не оспорюються.
ОСОБА_1 неодноразово звертався до відповідачів з проханням про виключення спірної квартири з числа службових та дачі згоди на її приватизацію, однак в задоволенні його заяв було відмовлено (а.с. 44-47).
На даний час відповідачами не прийнято позитивного рішення по питанню щодо виключення спірного житлового приміщення із числа службових. Оперативний облік службових житлових приміщень ведеться військовою частиною та квартирно-експлуатаційним відділом.
Відповідно до п.6 Положення про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в Українській РСР, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 04.02.1988 року №37, жиле приміщення виключається з числа службових, якщо відпала потреба в такому його використанні.
Рішенням Житомирського районного суду від 12.03.2007 року, яке набрало чинності, визнано за ОСОБА_1 та членами його сім'ї право на жиле приміщення в квартирі АДРЕСА_1, тобто право постійного користування житловим приміщенням, а отже спірна квартира з часу набрання рішенням суду законної сили втратила статус службової.
Вищезазначене судове рішення в силу вимог ч.3 ст. 61 ЦПК України має преюдиційну силу, а тому встановлені ним обставини не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
З врахуванням вищенаведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що має місце порушення права позивачів на приватизацію житла, право на постійне користування яким вони набули на підставі судового рішення, а тому порушене право підлягає захисту.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, не містять посилань на неправильне застосування судом норм матеріального закону чи порушення норм процесуального закону, які призвели чи могли призвести до неправильного вирішення спору, а тому підстав для скасування рішення суду немає.
Поряд з тим, колегія суддів приходить до висновку, що в частині задоволення вимог щодо визнання незаконними документів, якими встановлено статус спірного житлового приміщення, як службового, рішення суду слід змінити замінивши в резолютивній частині рішення слова
„незаконним" та „незаконними" на слова „втратившим чинність" та втратившими чинність", оскільки спірна квартира втратила статус службової лише з часу набрання чинності рішенням Житомирського районного суду від 12.03.2007 року, яким визнано право позивача та членів його сім'ї на постійне користування спірним житловим приміщенням.
Визнаючи право позивачів на приватизацію квартири, в якій вони проживають, суд не звернув увагу на те, що вказане право гарантоване їм Законом України „Про приватизацію державного житлового фонду" та ст. 65-1 ЖК України, а отже немає необхідності підтверджувати його судовим рішенням, а слід зазначити в рішенні суду, яким саме шляхом це порушене право підлягає захисту в межах заявлених позовних вимог.
З врахуванням того, що позивачі ставили перед судом питання щодо визнання неправомірними дій відповідачів щодо відмови у наданні документів для приватизації житла та зобов'язання їх вчинити дії щодо надання документів для здійснення приватизації спірної квартири, колегія суддів вважає за необхідне абзац четвертий резолютивної частини рішення викласти в слідуючій редакції: „Визнати неправомірними дії квартирно-експлуатаційного відділу м. Житомира щодо відмови у наданні документів для приватизації квартири АДРЕСА_1. Зобов'язати квартирно-експлуатаційний відділ м. Житомира надати ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 документи для здійснення приватизації квартири АДРЕСА_1, передбачені Законом України „Про приватизацію державного житлового фонду".
Колегія суддів вважає за необхідне також відмітити, що судом першої інстанції допущено описку в рішенні суду при зазначенні дати винесення оскаржуваного розпорядження представника Президента України: зазначено „№10 від 01.01.1992 року", а згідно копій на а.с. 57, 131 вбачається „№10 від 01.02.1992 року", яка може бути виправлена у відповідності з вимогами ст. 219 ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 209, 218, 303, 307, 309, 317 ЦПК України, колегія суддів -
вирішила:
Апеляційну скаргу квартирно-експлуатаційного відділу м. Житомир відхилити. .
Рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 14 жовтня 2008 року змінити.
Замінити в абзаці другому резолютивної частини рішення слово „незаконним" на слова „втратившим чинність".
Замінити в абзаці третьому резолютивної частини рішення слово „незаконними" на слова „втратившими чинність".
Абзац четвертий резолютивної частини рішення викласти в слідуючій редакції;
„Визнати неправомірними дії квартирно-експлуатаційного відділу м. Житомира щодо відмови у наданні документів для приватизації квартири АДРЕСА_1".
Зобов'язати квартирно-експлуатаційний відділ м. Житомира надати ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 документи для здійснення приватизації квартири АДРЕСА_1, передбачені Законом України „Про приватизацію державного житлового фонду".
В решті рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення.
Рішення може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.