Справа № 22-ц-6857/12 Головуючий у І інстанції Грибанова Ю.Л.

Провадження № 22-ц/780/445/13 Доповідач у 2 інстанції Поліщук М.А.

Категорія 19 20.02.2013

______________________________________________________________________________

РІШЕННЯ

Іменем України

19 лютого 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді: Поліщука М.А..

суддів: Малорода О.І., Ігнатченко Н.В.

при секретарі: Лопатюк В.І.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 31 жовтня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання недійсними договорів купівлі-продажу.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення осіб, які беруть участь у розгляді справи, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2012 року ОСОБА_3 звернулася до суду із вказаним позовом та згодом уточнивши його, просила визнати недійсним договір купівлі-продажу Ѕ частини будинку АДРЕСА_1 від 22.08.2008 року та договір купівлі продажу частини земельної ділянки, що розташована по АДРЕСА_1 від 22.08.2008 року.

Позов обгрунтовувала тим, що в 2007 році вона тяжко захворіла та потребувала стороннього догляду. В 2008 році відповідач, яка є онукою позивачки, стала просити її оформити договір довічного утримання і вони звернулися до приватного нотаріуса, де був вчинений договір, як вона вважала, довічного утримання. В 2010 році стосунки між позивачкою та відповідачкою погіршились і позивачка звернулась до суду із заявою про витребування, як вона вважала, договору довічного утримання від нотаріуса. 23.12.2011 року із документів вона дізналась, що уклала не договір довічного утримання , а договори купівлі-продажу Ѕ частини будинку та купівлі-продажу земельної ділянки. В даний час відносини між відповідачкою та позивачкою погіршились, ОСОБА_1 відмовляється доглядати позивачку та розірвати укладені договори в добровільному порядку.

Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 31 жовтня 2012 року позовні вимоги задоволено. Визнано недійсним договір купівлі-продажу частини житлового будинкуАДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_2 і ОСОБА_1 та посвідчений 22 лютого 2008 року приватним нотаріусом Васильківського районного нотаріального округу Київської області Бобковим О.В., зареєстровано в реєстрі за №725.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу частини земельної ділянки площею 0,0500 га від земельної ділянки загальною площею 0,150 га, що розташована по АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_2 і ОСОБА_1 та посвідчений 22 лютого 2008 року приватним нотаріусом Васильківського районного нотаріального округу Київської області Бобковим О.В., зареєстровано в реєстрі за №729.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову, посилаючись на неповне з'ясування обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушенням норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги із на ступних підстав.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивач, враховуючи її похилий вік, стан здоров'я могла помилятися щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, на користь чого свідчить те, що гроші згідно договорів купівлі-продажу не передавались, а сплата певної грошової суми є обов'язковою умовою договору купівлі-продажу. Посилаючись на положення ст.229 Цивільного кодексу України, встановлені обставини справи, суд визнав оскаржувані договори купівлі-продажу недійсними, як вчинені під впливом помилки.

Проте погодитись із такими висновками не можна, так як вони не відповідають обставинам справи і вимогам закону.

Згідно із ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Правовими підставами позовних вимог позивачем визначено положення ст.ст. 203, 233 ЦК України.

Статтею 203 ЦК України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Відповідно до ст.233 ЦПК України правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину.

Судом першої інстанції встановлено наступні обставини справи.

ОСОБА_4 є рідною онукою ОСОБА_2

ОСОБА_2 відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку на праві приватної власності належала земельна ділянка площею 0,150га, розташована в АДРЕСА_1 із цільовим призначенням - для будівництва, обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, а також на праві приватної спільної часткової власності - 1\2 частина домоволодіння, розташованого в АДРЕСА_1

22 лютого 2008 року ОСОБА_2 і ОСОБА_1 уклали нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу частини житлового будинку, за яким ОСОБА_2 продала, а ОСОБА_1 купила 1\2 частину житлового будинку під номером 1, що знаходиться в АДРЕСА_1

В цей-же день, 22 лютого 2008 року ОСОБА_2 і ОСОБА_1 уклали нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу частини земельної ділянки, за яким ОСОБА_2 продала, а ОСОБА_1 купила частину земельної ділянки площею 0,0500 га від земельної ділянки загальною площею 0,150га, що розташована по АДРЕСА_1.

Встановивши вказані обставини справи, суд першої інстанції зробив невідповідні їм висновки та неправильно застосував норми матеріального права.

Відповідно до ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у розгляді.

Згідно із роз'ясненнями, наданими в п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 6.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання право чинів недійсними» при розгляді справ про визнання правочинів недійсними суди залежно від предмета і підстав позову повинні застосовувати норми матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, та на підставі цим норм вирішувати справи.

Як вбачається із матеріалів справи позивач просив визнати недійсними договори купівлі-продажу з підстав вчинення їх під впливом помилки - ст.233 ЦК України і в ході розгляду справи правові підстави позовних вимог не змінював.

Суд першої інстанції в порушення вимог ст.11 ЦПК України самостійно змінив правові підстави позову, визнавши оспорювані договори купівлі-продажу недійсними, як вчинені під впливом помилки і застосував положення ст.229 ЦК України.

Колегія суддів вважає, що посилання позивача на похилий вік, поганий стан здоров'я як тяжкі обставини, під впливом яких вона уклала оспорювані договори в судовому засіданні не підтвердились.

Крім цього, як вбачається із справи ОСОБА_2, обґрунтовуючи позовні вимоги, посилалась на те, що вона вважала, що було укладено договір довічного утримання, а не договір купівлі-продажу. З пояснень представника позивача оспорювані договори купівлі-продажу вчинені під впливом обману.

Проте з вказаних правових підстав - під впливом обману, що регулюється положеннями ст.230 ЦК України, позов не заявлявся.

Відповідач, заперечуючи щодо позову, доказувала, що ОСОБА_2 розуміла, що були укладені договори купівлі-продажу, а намірів щодо укладення договору довічного утримання у неї не було.

Обґрунтованими є доводи апеляційної скарги на те, що ОСОБА_2 розуміла, що нею укладені договори купівлі-продажу з посиланням на те, що при їх укладенні був присутній інший співвласник будинку ОСОБА_5, який допитаний судом як свідок і пояснив, що перед укладенням договору нотаріус запитував у позивача чи дійсно вона бажає продати частину жилого будинку і земельної ділянки і лише після її ствердної відповіді та роз'яснення йому прав першого покупця, нотаріус став готувати проекти договорів.

Посилання суду на те, що не передання грошей за договором купівлі-продажу є однією з підстав відповідно до ст.229 ЦК України визнання договорів недійсними не заслуговують на увагу, оскільки з цих правових підстав позов не заявлено.

Та обставина, що грошові кошти за договорами купівлі-продажу не передавалась визнана обома сторонами спору. Встановлено, що ОСОБА_1 із своєю сім'єю вселилась в спірний житловий будинок до укладення договору купівлі-продажу в січні 2008 року з умовою, що вона буде продовжувати ремонтні роботи в будинку за свої кошти.

З врахуванням вказаних обставин, відповідно до ст.309 ЦПК України, так як висновки суду не відповідають обставинам справи, неправильно застосовано норми матеріального права, рішення суду підлягає скасуванню із ухваленням нового рішення, яким в задоволенні позову відмовити за недоведеністю позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 309, 316 ЦПК України, колегія суддів,-

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 31 жовтня 2012 року скасувати і ухвалити нове рішення:

В задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання недійсними договорів купівлі-продажу - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: