Справа № 1013/7666/2012 Головуючий у І інстанції Боровський І.В.

Провадження № 22-ц/780/211/13 Доповідач у 2 інстанції Поліщук М.А.

Категорія 21 20.02.2013

??????????????????????????????

УХВАЛА

Іменем України

19 лютого 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді: Поліщука М.А..

суддів: Малорода О.І., Ігнатченко Н.В.

при секретарі: Лопатюк В.Ю.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 18 листопада 1996 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_4, агрофірми «Київська» про визнання договору купівлі-продажу частково недійсним, визнання свідоцтв про право власності на житло частково недійсними та визнанні права власності на квартиру.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення осіб, які беруть участь у розгляді справи, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 1996 року ОСОБА_3 звернулась в суд із позовом та просила визнати частково недійсним договір купівлі-продажу квартири ¹2 по АДРЕСА_1 від 26.03.1996 року, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_2, визнати частково недійсними свідоцтва про право власності на ім.'я ОСОБА_4 та на своє ім.'я, визнати за нею право власності на квартиру ¹2 по АДРЕСА_1, а за ОСОБА_5 визнати право власності на квартиру №1 за цією-ж адресою.

Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що в 1956 році її сім'ї на ім'я чоловіка була надана в користування квартира ¹2 по АДРЕСА_1 площею 49,9 кв метрів, житлова площа - 22,2 кв.м, а після смерті чоловіка квартира переведена на її ім.'я та вона в ній проживає. Квартира №1 у цьому-ж будинку належала ОСОБА_4 При видачі агрофірмою «Київська» розпоряджень про передачу в особисту власність ОСОБА_4 і ОСОБА_3 квартир була допущена помилка і зазначено, що ОСОБА_3 передана квартира №1 а ОСОБА_4 - квартира№2. Така-ж помилка допущена і при укладенні 26.03.1996 року договору купівлі-продажу квартири між ОСОБА_4 і ОСОБА_2

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 18 листопада 1996 року позов задоволено.

Визнано свідоцтво №14 від 26.12.1993 року на ім'я ОСОБА_3 та від 22.04.1994 року на ім'я ОСОБА_4 частково недійсними.

Визнано за ОСОБА_3 право власності на квартиру ¹2 по АДРЕСА_1, а за ОСОБА_4 право власності на квартиру ¹1 по АДРЕСА_1.

Визнано частково недійсним договір купівлі-продажу квартири ¹2 по АДРЕСА_1 від 26.03.1996 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2

Визнано за ОСОБА_2 право власності на квартиру ¹1 по АДРЕСА_1 яка і була предметом договору купівлі-продажу.

22.08.2012 року ОСОБА_2 звернувся до Ірпінського міського суду з заявою про відновлення втраченого провадження.

25.10.2012 року заяву ОСОБА_2 задоволено та відновлено втрачене провадження по справі № 2-б/№/1996 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_4, агрофірми «Київська» про визнання договору купівлі-продажу частково недійсним, про визнання свідоцтв про право власності на житло частково недійсними та визнанні права власності на квартиру.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду першої інстанції скасувати, визнати за ним право на квартиру № 2 за адресою: АДРЕСА_1, посилаючись на порушення норм процесуального права, ухвалення рішення з грубим порушенням закону.

Апеляційна скарга підлягає відхиленню із наступних підстав.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд виходив із того, що в судовому засіданні встановлено, що сім'я ОСОБА_3 з 1956 року проживає в квартирі ¹2 по АДРЕСА_1, а в квартирі №1 цього-ж будинку проживала ОСОБА_4

При проведенні приватизації представниками фірми «Діалог» внесені виправлення в частині нумерації квартир у розпорядження агрофірми «Київська» про передачу квартир у приватну власність ОСОБА_3 і ОСОБА_4.

ОСОБА_4 фактично передана у власність квартира №1, а ОСОБА_3 - квартира №2. З договору купівлі-продажу від 26.03.1996 року ОСОБА_4 фактично продала ОСОБА_5 квартиру №1, яка помилково зазначена в договорі під №2.

Колегія суддів погоджується із вказаними висновками, так як вони відповідають обставинам справи і вимогам закону.

Згідно із ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Судом встановлено, що в 1956 році сім'ї ОСОБА_3 було надано в користування квартиру ¹ 2 по АДРЕСА_1 загальною площею 49,9 квметрів, жила площа 22,6 кв.метрів.

В квартирі № 1 цього-ж будинку загальною площею 37,0 кв.метрів, жила площа 22,2 кв.метрів проживала ОСОБА_4

При проведенні приватизації квартир у свідоцтвах на право власності, виданих на ім.'я ОСОБА_3 і на ім.'я ОСОБА_4, представниками фірми «Діалог» була допущена помилка в нумерації квартир, внаслідок чого в свідоцтвах про право власності було вказано, що ОСОБА_3 є власником квартири№ 1, а ОСОБА_4 є власником квартири № 2.

Згідно оспорюваного договору купівлі-продажу 26 березня 1996 року ОСОБА_4 продала, а ОСОБА_5 купив квартиру№2 по АДРЕСА_1. В договорі зазначено, що квартира має загальну площу 37,0 кв.метрів, жила площа становить 22,2 кв.метрів.

Встановивши вказані обставини, суд першої інстанції прийшов до законного і обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог, так як встановлено, що ОСОБА_3 передано у власність квартиру№2, а ОСОБА_4 передано у власність квартиру№ 1, яку вона продала ОСОБА_5

При апеляційному розгляді встановлено, що ОСОБА_3 з 1956 року проживає у квартирі №2 загальною площею 49,9 квметрів, жила площа 22,6 кв.метрів, а ОСОБА_5 не заперечує, що набута ним у власність квартира (за договором купівлі-продажу №2, а як встановлено рішення суду - квартира №1) має загальну площу 37,0 кв.метрів, жила площа становить 22,2 кв.метрів.

Договір купівлі-продажу від 26 березня 1996 року визнаний недійсним частково, в частині нумерації квартири, що не порушує прав ОСОБА_5

Рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права і передбачених законом підстав для його скасування при апеляційному розгляді не встановлено.

Доводи апеляційної скарги про порушення оскаржуваним рішенням суду прав апелянта на захист, порушення недоторканості належного йому нерухомого майна - квартири є необґрунтованими, оскільки встановлено, що загальна та житлова площа квартири, набутої ОСОБА_5 у власність, яка зазначена в свідоцтві про право власності, договорі купівлі-продажу, технічному паспорті співпадає із фактичними розмірами придбаної ним квартири.

Доказів порушення права власності ОСОБА_5 в судовому засіданні не здобуто.

Інші доводи апеляційної скарги про порушення норм процесуального права, ухвалення рішення з грубим порушенням закону не заслуговують на увагу. Рішення суду ухвалене з додержанням вимог ст.213 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 308, 315 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 18 листопада 1996 року залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: