Справа № 2-2477\08
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 грудня 2008 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі
головуючого судді Ізмайлової Т.Л.
при секретарі Мозговій Є.Л.
з участю адвоката ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 , 3-і особи Шевченківська
районна у м. Києві державна адміністрація , Шевченківське РУ ГУ МВС України в м.
Києві , ОСОБА_5, Акціонерний комерційний інноваційний банк „
УкрСиббанк", про визнання особи такою, що втратила право користування жилим
приміщенням, зобов"язання зняти з реєстраційного обліку, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з позовом про визнання ОСОБА_4 таким, що втратив право користування житловим приміщенням -квартирою АДРЕСА_1 та
зобов"язання зняти ОСОБА_4 з реєстрації в квартирі АДРЕСА_1.
Обґрунтовуючи вимоги посилається на те, що він є наймачем квартири АДРЕСА_1. Крім нього у квартирі зареєстрований відповідач. У 2001 році відповідач залишив квартиру за власним бажанням. З того часу вселятись на намагався, квартирою не цікавиться, жодних витрат по утриманню квартири не несе.
В судовому засіданні позивач позов підтримав.
Відповідач проти задоволення позову заперечує, посилаючись на неможливість спільного проживання з позивачем, оскільки вони мають різні релігійні та життєві погляди.
3-і особи Шевченківська районна у м. Києві державна адміністрація , Шевченківське РУ ГУ МВС України в м. Києві в судове засідання не з"явились, належним чином повідомлені про час судового засідання, просять слухати справу в їх відсутність. Суд, керуючись ст. 169 ЦПК України вважає необхідним розглянути справу в відсутність представника 3-ої особи, на підставі наявних у справі даних.
3-і особи ОСОБА_5, АКІБ „ Укрсиббанк" проти задоволення позову заперечують, посилаючись на те, що ОСОБА_5 придбав спірну квартиру та отримав банківський кредит в установленому законом порядку, на час придбання квартира під забороною не перебувала, задоволення позову негативно вплине на їх права та обов'язки .
Суд, вислухавши пояснення позивача, відповідача та його представника, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню, оскільки в судовому засіданні встановлено наступне.
Спірна квартира є трьохкімнатною ізольованою квартирою загальною площею 57, 7 кв.м., жилою площею 40, 2 кв.м.
Згідно довідки-форми № З ЖЕК № 1014 , виданої 18.01.2006 р. за № 53 у спірній квартирі зареєстровані ОСОБА_2 та ОСОБА_4 - його племінник.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 17 травня 2006 року ОСОБА_4 був визнаний таким, що втратив право користування жилим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1.
Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 15 жовтня 2007 року рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 17 травня 2006 скасовано, оскільки справу розглянуто у відсутність відповідача. Справу повернуто на новий розгляд до Шевченківського районного суду м. Києва.
Проте, влітку 2007 року спірна квартира була приватизована і за договором купівлі продажу квартири від 11 жовтня 2006 року ОСОБА_2 продав квартиру ОСОБА_5.
Згідно договору іпотеки № 10-АОВ10-2006И , укладеного між АКІБ „ Укрсиббанк" та ОСОБА_5 Квартира АДРЕСА_1 передана в іпотеку.
Згідно ст. 71 Житлового Кодексу України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім"ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім"ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом.
Позивач в судовому засіданні пояснив, що відповідач залишив спірне жиле приміщення добровільно , за власним бажанням у 2001 році, оскільки виїхав до Москви. Потім вони бачились пару раз , мали хороші стосунки , позивач ніколи не перешкоджав відповідачу жити у спірній квартирі. На початку 2003 року відповідач приїхав і забрав всі свої речі, оскільки на той час вже женився і переїхав жити до дружини. Позивач запрошував відповідача жити у спірній квартирі, однак дружина відповідача заперечувала.
Відповідачем ці доводи позивача не спростовані.
Так, відповідач пояснив, що у він є прихожанином християнської церкви і від церкви у 2001 році виїхав у Москву , де пробув пів року. Невдовзі після повернення з Москви у 2002 році він женився . Відповідач підтвердив, що вони з позивачем обговорювали варіант їх проживання у спірній квартирі, однак , як пояснив відповідач, його дружина не хотіла жити разом з відповідачем. Щодо причин , відповідач пояснив, що вони з дружиною є віруючими, мають різні з позивачем релігійні та життєві позиції і не сприймають спосіб життя позивача, який , як стверджує відповідач, на той час збирав вдома компанії та гулянки.
Як випливає з пояснень позивача та відповідача, вони протягом цього часу - з 2001 року зустрічались декілька ( 3-4 ) разів і то всі питання зводились до питань щодо оплати комунальних послуг та квартплати. Позивач ніколи не чинив відповідачу перешкод у користуванні квартирою, вселенні , ці питання взагалі ніколи не вставали, що підтвердив відповідач в судовому засіданні.
Відповідач не заперечував той факт , що у 2003 році приїхав і забрав свої речі, правда пояснив, що у квартирі залишилось його ліжко , однак позивач пояснив , що це було ліжко ще бабушки, на якій колись спав відповідач, але його меблями воно не являлось, інших особистих речей відповідача у квартирі немає.
Доводи про антигромадський спосіб життя позивача є абсолютно безпідставними, навпаки з документів що надані суду, вбачається, що позивач 22 грудня 2006 року одружився, 20 червня 2007 року в нього народилась дочка, що підтверджує доводи позивача, що він у 2003 році завів нову сім"ю і спростовує доводи позивача про аморальний спосіб життя позивача.
Судом також встановлено, що відповідач не цікавився спірною квартирою, не зберігав своє вправо на неї, комунальні послуги та квартплату не сплачував. Виправдовує це відсутністю коштів.
Відповідач, як на доказ , що він зберігав за собою право на спірну квартиру, посилається на його заяву ( а.с.74) , яку він ніби-то подав до ЖЕКу. Однак, ця заява не є належним доказом, оскільки є підробною: на заяві підроблена дата. Судом був оглянутий оригінал цієї заяви, чітко видно, що дата підтерта і виправлена, однак вбачається, що вона датована 2007 роком. Відповідач чітко пояснити, коли вона була подана до ЖЕКу не може, надати докази щодо її дати також не може.
Таким чином, судом встановлено, що відповідач добровільно залишив спірне жиле приміщення, перешкод у користуванні спірною квартирою позивач йому не чинив, а тому відповідно до вимог ст. 71 ЖК України втратив право користування спірною квартирою.
Рішення суду про визнання особи такою , що втратила право користування жилим приміщенням є підставою для зняття особи з реєстраційного обліку , тому вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. 71 ЖК України, ст., ст. 3, 10, 57, 58, 88, 213 ЦПК України, суд , -
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити.
ОСОБА_4 визнати таким, що втратив право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1.
Зобов"язати Шевченківське РУ ГУ МВС України в м. Києві зняти ОСОБА_4 з реєстрації в квартирі АДРЕСА_1.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Заява про апеляційне оскарження подається протягом десяти днів з дня проголошення рішення.