Справа № 22-ц- 1936\08                                                 

Головуючий 1 інстанції Козирєва Г.М.

Категорія: відшкодування моральної шкоди                  

Доповідач - Гальянова І.Г.

УХВАЛА

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2008 року судова колегія судової палати з цивільних справ апе­ляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого-судді:       Міненкової Н. О.

суддів:                                                             Гальянової І.Г.

Ларенка В.І.

при секретарі:                                                 Григоренко К.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1,  ОСОБА_2 на рішення Харківського районного суду Харківської області від 13 лютого 2008 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1,  ОСОБА_2про відшкодування моральної шкоди , -

ВСТАНОВИЛА:

08 серпня 2008 року позивач звернувся у суд з зазначеним позовом ,  в якому,  посилаючись на невиконання відповідачами рішення суду від 24.03.2005 року,  що набрало законної сили та порушення ними його прав власника щодо володіння земельною ділянкою,  розташованою у смт.  Висо­кий поАДРЕСА_1,  а саме незаконне зведення відповідачами парка­ну на його частині земельної ділянки,  просив стягнути з кожного з них у відшкодування спричиненої йому моральної шкоди,  по 2500 грн. з кожного.

Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 13 лю­того 2008 року,  зазначені позовні вимоги позивачеві,  задоволені. З ОСОБА_1. та ОСОБА_2. на його користь у відшкодування моральної шко­ди стягнуто по 2500 грн. з кожного.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1. та ОСОБА_2. просять скасува­ти вказане рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення,  посила­ючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесу­ального права.

Заслухавши доповідь судді,  пояснення сторін,  дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги,  судова колегія вважає,  що апеляційна скарга частковому задоволенню,  виходячи з наступного.

Задовольняючи зазначені позовні вимоги позивача на підставі  ст.  23 ЦК України,  суд першої інстанції виходив з того,  що така шкода була спричине­на відповідачами внаслідок невиконання законних вимог державного вико­навця при виконанні ним рішення Харківського районного суду від 24.03.2005 року щодо перенесення паркану на суміжній з відповідачем земе­льній ділянці,  розташованій за вказаною вище адресою,  внаслідок чого були порушені права ОСОБА_3 по користуванню її частиною як спадкоємця за заповітом після смерті ОСОБА_4.,  яким була прийнята спадщи­на шляхом вступу в управління майном та у зв"язку з чим протягом тривало­го часу він був змушений здійснювати заходи,  спрямовані на відновлення своїх прав.

Між тим,  з такими висновками суду погодитись не можна,  оскільки вони зроблені на неповно з"ясованих обставинах,  які мають значення для ви­рішення справи,  а також з порушенням норм матеріального та процесуально­го права.

Згідно до вимог ч.1 та 2  ст.  23 ЦК України,  на підставі якої ,  суд першої інстанції вирішив спір,  особа має право на відшкодування моральної шкоди,  завданої внаслідок порушення її прав та полягає: у фізичному болю та страж­даннях,  яких фізична особа зазнала у зв"язку з каліцтвом або іншим ушко­дженням здоров"я,  у душевних стражданнях,  яких фізична особа зазнала у зв"язку з протиправною поведінкою щодо неї самої,  членів її сім"ї чи близь­ких родичів,  у душевних стражданнях,  яких фізична особа зазнала у зв"язку із знищенням чи пошкодженням її майна,  у її принижені честі,  гідності,  а та­кож ділової репутації.

Відповідно до ч.1  ст. 1167 ЦК України та роз"яснень,  які містяться в п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року,  з на­ступними змінами „Про судову практику в справах про відшкодування мора-льної( немайнової) шкоди",  при вирішенні спору про відшкодування мораль-ної( немайнової) шкоди обов"язковому з"ясуванню підлягають: наявність та­кої шкоди,  протиправність діяння її заподіювача ,  наявність причинного зв"язку між шкодою і протиправними діями заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд , зокрема,  повинен з"ясувати,  чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайно-вого характеру,  за яких обставин чи якими діями ( бездіяльністю) вони запо­діяні,  а також інші обставини,  що мають значення для вирішення спору.

Між тим,  як вбачається із матеріалів справи,  між сторонами виник спір щодо виконання ,  як рішення суду від 08.02.2002 року,  згідно якого за ОСОБА_1 визнано право власності на 39\100 частин житлового будинку АДРЕСА_1 в смт.  Високий замість 1\2 його частини та за ОСОБА_4. визнано право власності на 61\100 частину зазначеного домово­лодіння,  замість 1Y2 його частини та визначено порядок користування земе-

льною ділянкою,   шляхом виділення в користування ОСОБА_1. 1649 кв. м зазначеної земельної ділянки з боку домоволодіння НОМЕР_1,   а ОСОБА_4.- 1296 кв.м земельної ділянки з боку домоволодіння НОМЕР_2. Зобов'язано ОСОБА_1. перенести частину паркану на відстань 2 м 10 см.   в глибину земельної ділянки ОСОБА_4 а.с.   28) ,  так і рішення суду від 24.03.2005 року щодо часткового задоволення скарги ОСОБА_3 на дії ДВС Харківсь­кого районного управління юстиції,   яке було ухвалено судом за відсутності ОСОБА_1. та відповідно до якого,   судом були скасовані всі прийняті рішення ДВС за виконавчим листом № 2-4 від 08.02.2002 року та сторони ви­конавчого провадження приведені в первісний стан до виконання зазначено­го рішення суду від 08.02.2002 року,   виконавче провадження по виконанню вказаного рішення суду було закрито ,   а виконавчий лист № 2-4/ 2002 повер­нутий до Харківського районного суду для належного оформлення.

Зазначене свідчить,   що як на час звернення ОСОБА_3 у суд з позовом про відшкодування відповідачами моральної ( немайнової) шкоди та ухва­лення рішення по зазначеній справи ,   так і на теперішній час,   є два рішення суду,   що набрали законної сили ,   одним із яких,   а саме:,   рішенням від 08.02.2002 року на відповідача ОСОБА_1. покладався обов'язок щодо перенесення паркану в глибину земельної ділянки ОСОБА_4 на 2 м.   10 см.  ,   а іншим,   а саме : рішенням від 24.03.2005 року,   сторони виконавчого провадження були приведені в первісний стан до виконання зазначеного рі­шення суду.

Більш того,   відповідно до рішення суду від 08.02.2002 року,   сторонами у виконавчому провадженні були ОСОБА_1. та ОСОБА_4.,   яка на час його ухвалення померла.

Вирішуючи вказаний спір,   суд першої інстанції не з"ясував ,   чи викону­ється на час ухвалення рішення по зазначеній справі,   рішення суду від 08.02.2002 року.

Крім того,   визнаючи ,   що відповідачами порушені права позивача щодо його користування частиною земельної ділянки,   суд виходив з того,   що таке право виникло у позивача у зв"язку із його вступом у спадщину після смерті ОСОБА_4. як спадкоємця за заповітом . Між тим,   доказів,   які б свідчи­ли,   що ОСОБА_3 є правонаступником померлої ОСОБА_4. та на відповідній правовій підставі набув права на володіння чи користування спірною земельною ділянкою,   матеріали справи не містять та таких доказів ОСОБА_3 суду не надав.

В матеріалах справи також відсутні докази,   які б свідчили про наявність спричинення відповідачами моральної( немайнової) шкоди.

Крім того,   визнаючи винними дії відповідачів у спричинені моральної ( немайнової) шкоди у зв"язку з невиконанням ними рішення суду від 24.03.2005 року та законних вимог державного виконавця ,   суд першої інста­нції в рішенні не навів доказів,   які б свідчили про такі винні дії відповідачів. Матеріали справи таких доказів не містять. Крім того,   суд першої інстанції не звернув увагу на те,   що рішення суду від 24.03.2005 року знаходиться на

виконанні у відділі державної виконавчої служби Харківського районного управління юстиції,  а також на те,  що відповідно до вимог  ст.  2 Закону Укра­їни „Про виконавче провадження",  примусове виконання рішень в Україні здійснює державна виконавча служба,  яка в своїй діяльності керується як за­значеним Законом України,  так і інструкцією про проведення виконавчих дій,  затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15.12.1999 року № 74\5 та відповідно до ст,  5 зазначеного Закону України саме на державно­го виконавця покладено обов"язок вжити заходів примусового виконання рішень суду та неупереджено,  своєчасно ,  повно вчиняти виконавчі дії,  у зв"язку з чим,  не залучив до участі у розгляді зазначеної справи вказаний вище відділ ДВС,  тобто вирішив питання про права та обов"язки осіб,  які не були залучені у розгляді справи,  а це,  відповідно до ч.4 ч.1  ст.  311 ЦПК України,  є обов"язковою підставою для скасування ухваленого у справі рі­шення суду та передачі справи на новий судовий розгляд.

При новому судовому розгляді зазначеної справи суд першої інстанції повинен усунути зазначені порушення норм матеріального та процесуально­го права та з урахуванням наданих сторонами доказів,  вірно визначити юри­дично природу виниклих між ними правовідносин та закон,  який їх регулює.

Керуючись  ст.  303, п.2 ч.1  ст.  309,  п.4 ч.1  ст.  311 ,   ст.  ст.  313,  315,  317,  319,  218 ЦПК України,  судова колегія , -

УХВАЛИЛА:

апеляційну скаргу ОСОБА_1,  ОСОБА_2,  задовольнити частково.

Скасувати рішення Харківського районного суду Харківської області від 13 лютого 2008 року та направити справу на новий судовий розгляд до того ж суду,  іншому складу суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду Украї­ни протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.