Справа № 22-Ц-1390                         Головуючий у 1 інстанції Рудніченко О.М.

Категорія 41                                                                           Доповідач Суханова Є.М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ України

8 травня 2008  року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі: головуючого - Данілова О.М. суддів - Мережко М.В. Суханової Є.М. при секретарі - Сторожук І.П.

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Іртиського міського суду Київської області від 15 січня 2008 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна;

встановила:

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 15 січня 2008 року було відмовлено в задоволенні позову позивача.

Не погодившись з висновками наведеними в рішенні суду, апелянт звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги.

Колегія суддів вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, що з"явились, вважає, що апеляційна скарга не обґрунтована та задоволенню не підлягає.

Позивач звернувшись з позовом до суду, мотивував його тим, що під час їх спільного проживання з відповідачкою з 1985 року вони придбали майно, яке він просив поділити на підставі засад сімейного законодавства.

Суд обґрунтовано відмовив в задоволені позовних вимог позивача, пославшись на те, що жодних доказів того, що позивач та відповідачка придбали майно під час фактично шлюбних відносин, позивач не надав.

Суд, на підставі доданих до справи доказів з боку відповідачки, пояснень сторін та їх свідків, зробив правильний висновок про те, що відповідачка придбала майно за власні кошти, а саме: відповідачка була членом ЖБК „Ясний" та ЖБК „Надія" та як член зазначених кооперативів внесла пайові внески на квартири, на зазначене майно оформлено її право власності, квартири були отримані на ім"я відповідачки у 2003 році та позивач мав можливість звернутись за захистом своїх прав, під час укладання договорів між ЖБК та відповідачкою.

Позивач не надав безспірних доказів того, що дані квартири були придбані внаслідок спільної праці сторін, не надав доказів про участь позивача у паєнакопиченнях та погашенні паїв за вищевказані квартири.

Також, суд встановив, що у 2006 році відповідачка ОСОБА_2 придбала за кредитні кошти автомобіль „МАЗДА", але у зв"язку з фінансовою неспроможністю змусила відчужити зазначене майно та на даний час воно не перебуває у її власності, таким чином, суд прийшов до правильного висновку про те, що виділити позивачу в натурі автомобіль „МАЗДА", про що він просив в апеляційній скарзі, не має можливості.

Крім того, відмовляючи в задоволенні апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на те, що апелянт не звертався до суду з позовними вимогами про встановлення факту спільного проживання між сторонами, а суд встановив, що сторони постійно спільно не проживали, а також апелянт не надав доказів того, що майно придбано внаслідок спільної праці сторін.

Безпідставними вважає колегія суддів посилання апелянта на те, що він за власні кошти зробив ремонт в квартирі АДРЕСА_1, крім цього підстав вважати, що внаслідок ремонту, апелянт має отримати право власності на 1/2 частину квартири не базуються на вимогах чинного законодавства. Посилання апелянта в апеляційній скарзі на те, що він був відсутній під час розгляду справи, що він вважає порушенням його права на захист не знайшли свого підтвердження матеріалами справи. На аркуші справи 180-181 є власноручний підпис позивача про повідомлення його про розгляд справи судом 26.12.2007 року. Згідно з протоколом судового засідання, позивач був присутній під час розгляду справи, давав свої пояснення, його свідки були допитані судом та він мав можливість задавати їм та іншим учасникам процесу свої запитання.

З протоколу судового засідання також вбачається, що суд обговорив питання про можливість розгляду справи у відсутності позивача, поважних причин своєї відсутності, позивач не надав, а колегія суддів, виходячи з наведених обставин, не вбачає порушення його процесуальних прав, під час розгляду даної справи. Інших підстав для задоволення своєї апеляційної скарги, апелянт не навів, а колегія суддів не встановила доказів обґрунтованості його позовних вимог, у зв"язку з чим, не вбачає процесуальної можливості скасувати законне рішення суду.

На підставі наведеного, керуючись ст.  209, 305, 314-315 ЦПК України, колегія суддів;

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити. Рішення Іртиського міського суду Київської області від 15 січня 2008 року залишити без змін.                                                                                                     

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двох місяців до Верховного Суду України.