ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 липня 2006 р. | № 2/498 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Плахотнюк С.О. - головуючого, Панченко Н.П., Самусенко С.С., |
розглянувши матеріали касаційної скарги | Централізованого спеціалізованого управління Міністерства оборони України |
на постанову | Київського апеляційного господарського суду від 14 лютого 2006 року |
у справі | № 2/498 |
господарського суду | міста Києва |
за позовом | ВАТ “Науково-виробнича компанія “Будівельний капітал” |
до | Централізованого спеціалізованого управління Міністерства оборони України |
про | стягнення 18 801 грн. 97 коп. |
В С Т А Н О В И В:
ВАТ “Науково-виробнича компанія “Будівельний капітал” звернулося до господарського суду міста Києва із позовом до Централізованого спеціалізованого управління Міністерства оборони України про стягнення 18 801 грн. 97 коп.
Рішенням господарського суду міста Києва від 24 жовтня 2005 року позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 17 309 грн. 60 коп. основного боргу з урахуванням індексу інфляції, 1 237 грн. 91 коп. пені, 185 грн. 48 коп. держмита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, в іншій частині в позові відмовлено.
Рішення мотивоване тим, що оскільки відповідач порушив умови договору, орендну плату за користування майном в обумовлений строк не сплатив, на підставі ст.ст. 525, 526, 625, 762 ЦК України, ст.ст. 193, 232 ГК України, позовні вимоги у частині стягнення основного боргу з урахуванням індексу інфляції та пені підлягають задоволенню.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14 лютого 2006 року в задоволенні апеляційної скарги відмовлено, рішення господарського суду міста Києва від 24 жовтня 2005 року залишено без змін.
У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 14 лютого 2006 року по справі №2/498 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог про стягнення 18 801 грн. 97 коп.
В обґрунтування касаційної скарги відповідач, зокрема, посилається на недослідженість питання права власності переданого майна у найм, первинних документів бухгалтерського обліку, не застосування судами ст.ст. 316, 328, 759, 761, 762, 765 ЦК України, порушення ст.ст. 34, 38, 101 ГПК України та ст.2 Закону України “Про судоустрій”.
Вищим господарським судом України ухвалою від 26 травня 2006 року по справі № 2/498 порушено касаційне провадження.
Позивач та відповідач процесуальним правом участі їх повноважних представників в судовому засіданні касаційної інстанції не скористалися.
Перевіривши доводи касаційної скарги, правильність застосування норм матеріального та процесуального права місцевим та апеляційним господарськими судами при прийнятті оскаржуваної постанови, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 193 ГК України та ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов’язання має виконуватись належним чином у відповідності з умовами договору; одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов не допускається.
Відповідно до ст.762 ЦК України орендар зобов`язаний своєчасно і у повному обсязі вносити орендну плату за користування майном.
Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступні обставини по справі № 2/498.
На підставі укладеного між сторонами 1 липня 2003 року договору оренди № 8 та акту приймання-передачі № 1 позивач передав, а відповідач - прийняв у строкове платне користування офісні меблі, оргтехніку, всього - 48 найменувань.
1 вересня 2004 року згідно акту приймання-передачі №2 до договору орендоване майно було повернуто позивачу без внесення орендної плати за користування ним за час дії договору.
Відповідно до п.п. 3.1, 3.2 договору розмір орендної плати складав 1100 грн. на місяць, включаючи ПДВ, орендна плата підлягала щомісячній сплаті на банківський рахунок орендодавця не пізніше 20 числа наступного за звітним місяця.
Відповідач зобов`язання за договором оренди щодо сплати орендних платежів не виконував, у зв`язку з чим заборгованість відповідача з орендної плати за період з 1 липня 2003 року по 1 вересня 2004 року склала 15 400 грн.
Відповідно до ст.1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Враховуючи вищенаведені встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини у даній справі, судова колегія Вищого господарського суду України погоджується з висновками попередніх судових інстанцій щодо обґрунтованості вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі в розмірі 15400 грн. на підставі ст. 193 ГК України та ст.ст. 525, 526, 762 ЦК України, а також інфляційних в сумі 1 909,60 грн. та пені в сумі 1 237 грн. 91 коп. відповідно до ст.232 ГК України, ст.625 ЦК України та ст.3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань”.
Вищий господарський суд України погоджується з висновками попередніх інстанцій, вважає рішення господарського суду першої інстанції та постанову апеляційного господарського суду такими, що відповідають матеріалам справи, нормам матеріального та процесуального права, тому підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В :
1. Касаційну скаргу Централізованого спеціалізованого управління Міністерства оборони України на постанову Київського апеляційного господарського суду від 14 лютого 2006 року у справі № 2/498 залишити без задоволення.
2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 14 лютого 2006 року у справі № 2/498 залишити без змін.
Головуючий суддя С. Плахотнюк
Судді: Н. Панченко
С. Самусенко