ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 липня 2006 р. | № 9/347 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Плахотнюк С.О. –головуючого, |
Панченко Н.П., |
Самусенко С.С., |
розглянувши матеріали касаційної скарги | Комунального підприємства “Палац культури “Заводський” |
на постанову | Запорізького апеляційного господарського суду від 06 квітня 2006 року |
у справі | № 9/347 |
господарського суду | Запорізької області |
за позовом | СПД –фізичної особи Овсяннікової Марини Андріївни |
до | Комунального підприємства “Палац культури “Заводський” |
про | стягнення 13 913 грн. 14 коп. |
за участю представників сторін |
від позивача –не з’явився |
від відповідача –Кремез А.О. |
В С Т А Н О В И В:
У жовтні 2005 року СПД –фізична особа Овсяннікова Марина Андріївна звернулася до господарського суду Запорізької області із позовом до Комунального підприємства “Палац культури “Заводський” про стягнення з відповідача на користь позивача 13 913 грн. 14 коп., які складають 8 913 грн. 14 коп. збитків, в тому числі: 1 169 грн. 62 коп. вартості зіпсованого товару, 400 грн. вартості патенту, 2 200 грн. процентів по сплаті кредиту банку за вересень-жовтень 2005 року, 5 143 грн. 52 коп. неотриманого прибутку за вересень-жовтень 2005 року, а також 5 000 грн. моральної шкоди.
В обгрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що незаконними діями відповідача, а саме –самовільним відключенням електроенергії у орендованому позивачем приміщенні, позивачу були нанесені збитки, які відповідно до ст.ст. 224, 225 Господарського кодексу України мають бути відшкодовані у зв’язку із порушенням відповідачем господарських зобов’язань за договором № 2 оренди нежитлового приміщення від 04.06.2004 та договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю від 05.06.2004.
Крім того, позивач наполягав на відшкодуванні моральної шкоди відповідно до ст. 1166 ЦК України, спричиненої необхідністю звернення в різні інстанції для сприяння в зупиненні незаконних дій відповідача.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 19.12.2005 у справі №9/347 (суддя –Нечипуренко О.М.) у позові відмовлено з огляду на неналежність та недопустимість доказів відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, недоведеність спричинення відповідачем збитків та моральної шкоди позивачу.
Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 06.04.2006 у справі № 9/347 (колегія суддів: головуючий –Радченко О.П., судді –Мірошниченко М.В., Мойсеєнко Т.В.) апеляційну скаргу позивача задоволено частково, рішення господарського суду Запорізької області від 19.12.2005 у справі № 9/347 скасовано частково, та стягнуто з відповідача на користь позивача 947 грн. 64 коп. збитків.
Постанова мотивована тим, що відповідач порушив умови договору № 2 оренди нежитлового приміщення від 04.06.2004 та договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю від 05.06.2004, не дотримавшись норм ст.193 ГК України та ст.ст. 525, 526 ЦК України, в результаті чого збитки у вартості зіпсованого товару, спричинені неналежним виконанням відповідачем зобов’язань, підлягають стягненню відповідно до ст. 224 ГК України.
Стосовно інших вимог позивача про стягнення збитків, а також відшкодування моральної шкоди, господарський суд апеляційної інстанції зазначає, що вони задоволенню не підлягають, оскільки вимога про відшкодування збитків у вигляді неотриманого прибутку за період після закінчення строку дії договору є безпідставною, сплата процентів банку за кредитним договором є обов’язком позичальника (позивача), а ст.1167 ЦК України, яка передбачає підстави відповідальності за завдану моральну шкоду, не поширюється на зобов’язання, які виникають із угод (договорів).
У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 06.04.2006 у справі № 9/347 і залишити в силі рішення господарського суду Запорізької області від 19.12.2005 у справі №9/347 з огляду на на те, що, оскільки всупереч ст. 180 ГК України та ст. 638 ЦК України сторони не прийшли до згоди по всіх істотних умовах договору про постачання електричної енергії, який мав бути укладений між позивачем та відповідачем згідно Правил користування електричною енергією, на протязі строку оренди приміщення відповідача, позивач використовував електричну енергію без договору, порушуючи вищезазначені Правила, а також норми ст. 275 ГК України та ст. 26 Закону України “Про електроенергетику”.
У відзиві на касаційну скаргу позивач просить відмовити відповідачу в задоволенні касаційної скарги, підтримуючи доводи позовної заяви та апеляційної скарги про нанесення відповідачем збитків та моральної шкоди позивачу порушенням господарських зобов’язань всупереч законодавству України.
Позивачем зазначено, що на протязі всього строку дії договору № 2 оренди нежитлового приміщення від 04.06.2004 та договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю від 05.06.2004 зобов’язання по сплаті орендної плати, вартості електроенергії та інших комунальних послуг позивачем виконувались, і доказів про несплату позивачем електроенергії відповідачем представлено не було.
При укладенні вищезазначеної угоди про оренду частини нежитлового приміщення, позивач не був ознайомлений з умовами договору № 7758 про постачання електроенергії від 14.05.2004, укладеного між відповідачем та енергопостачальною організацією, оскільки позивач не являється стороною в даній угоді, тому вимоги, що у ній містяться, мають виконуватися відповідачем.
Вищим господарським судом України ухвалою від 26.05.2006 у справі №9/347 порушено касаційне провадження.
Позивач у справі процесуальним правом участі його повноважного представника в судовому засіданні касаційної інстанції не скористався.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, судова колегія Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено наступні обставини у справі № 9/347.
04.06.2004 між позивачем та відповідачем укладено договір № 2 оренди нежитлового приміщення строком дії з 04.06.2004 по 04.05.2005, відповідно до якого орендодавець (відповідач) на підставі наказу Управління комунальної власності міської ради від 14.05.2004 № 70 зобов’язався передати, а орендар (позивач) прийняти в строкове платне користування нежитлове приміщення загальною площею 33, 4 м2 по вул. Орджонікідзе, 22 у м. Запоріжжя, яке знаходиться на балансі відповідача, під організацію торгівлі продовольчими товарами.
04.05.2005 сторонами укладено додатковою угоду № 1 до вищезазначеного договору оренди нежитлового приміщення, якою сторони продовжили строк дії договору до 04.09.2005, та відповідно до якої в разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну вищезазначеного договору після закінчення його строку протягом одного місяця, договір вважається продовженим на узгоджений між обома сторонами строк на тих самих умовах, які були передбачені цим договором і може бути припинений на вимогу однієї із сторін з попередженням про це за три місяці.
05.06.2004 сторони уклали договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю, відповідно до умов якого балансоутримувач (відповідач) зобов’язався забезпечити обслуговування, експлуатацію та ремонт будівлі, що знаходиться за адресою: вул. Орджонікідзе, 22 у м. Запоріжжя, в якій розташоване приміщення, надане орендарю (позивачу) в оренду за договором № 2 від 04.06.2004 загальною площею 33, 4 м2 і утримувати при будинкову територію, а орендар зобов’язався брати участь у витратах балансоутримувача на виконання вказаних робіт пропорційно до займаної ним площі в цій будівлі, якщо інше не випливає з характеру послуг, наданих балансоутримувачем за договором № 1 від 05.06.2004.
Відповідно до розділу 2 вищезазначеного договору балансоутримувач зобов’язався забезпечити надання орендарю комунальних послуг за діючими розцінками і тарифами, пропорційно займаної площі, до того ж розрахунок плати за електроенергію складається з кількості спожитої електроенергії на займану площу і збільшується на 15 % (що припадає на прилеглу площу), а орендар в свою чергу зобов’язався не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним, вносити плату за санітарне обслуговування прибудинкової території та допоміжних приміщень, технічне обслуговування, а також за комунальні послуги.
04.05.2005 сторонами укладено додаткову угоду № 1 до вищезазначеного договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю, якою сторони продовжили строк дії договору до 04.09.2005, та відповідно до якої визначили вартість електроенергії у розрахунку плати за комунальні послуги.
Господарським судом апеляційної інстанції встановлено, що 01.09.2005 відповідач припинив подачу електричної енергії на продовольчий магазин, що знаходиться у будівлі за адресою: вул. Орджонікідзе, 22 у м. Запоріжжя, орендованої позивачем.
Апеляційний господарський суд встановив, що внаслідок відключення електроенергії частина продуктів на суму 947 грн. 64 коп. зіпсовано, що підтверджено актом перевірки дотримання санітарного законодавства від 02.09.2005 та постановою № 103 головного державного санітарного лікаря Заводського району м. Запоріжжя про застосування адміністративно-запобіжних заходів за порушення законодавства від 02.09.2005, в результаті чого зіпсовані продукти були утилізовані, про що складено акт від 02.09.2005.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 193 ГК України передбачена аналогічна норма щодо виконання господарських зобов’язань.
Апеляційним господарським судом зазначено, що з тексту договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю від 05.06.2004 вбачається, що відповідач зобов’язався забезпечити орендарю (позивачу) комунальних послуг (в тому числі і електроенергії) за діючими розцінками і тарифами, пропорційно займаної площі, а орендар зобов’язався у встановлений строк вносити плату за санітарне обслуговування прибудинкової території та допоміжних приміщень, технічне обслуговування, а також за комунальні послуги.
Умовами договору сторони встановили, що за невиконання або неналежне виконання зобов’язань за договором, вони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.
Господарським судом апеляційної інстанції зазначено, що аналогічну умову про відповідальність сторони передбачили у договорі № 2 оренди нежитлового приміщення від 04.06.2004.
Правилами користування електричною енергією, затвердженими постановою № 28 Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996, визначені підстави та порядок припинення постачання електроенергії, зокрема, п. 8.3 Правил (в редакції на момент дії спірних договорів) встановлено, що постачальник електричної енергії (електропередавальна організація) зобов’язані, попередивши споживача не пізніше ніж за три робочих дні, припинити повністю або частково постачання (передачу) йому електричної енергії (у тому числі на виконання припису представника відповідного органу виконавчої влади) у випадках, встановлених цими Правилами.
Господарським судом апеляційної інстанції встановлено, що факт відключення посадовою особою відповідача (директором) електроенергії в продовольчому магазині позивача підтверджується протоколом ЗП № 185505 про адміністративне правопорушення від 07.09.2005, а також постановою № 185505 за справою про адміністративне правопорушення від 07.09.2005.
Апеляційний господарський суд вірно звернув увагу, що оскільки орендодавець (відповідач) не є енергопостачальною організацією, у нього було відсутнє право на відключення електричної енергії.
Відповідач не надав доказів того, що він звертався у встановленому порядку з ініціативою про розірвання договору оренди у зв’язку з порушенням позивачем умов договору № 2 оренди нежитлового приміщення від 04.06.2004, а також договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю від 05.06.2004.
Відповідно до ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов’язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб’єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов’язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Приймаючи до уваги вищенаведені встановлені господарськими судами попередніх інстанцій обставини у даній справі, оскільки в результаті відключення електричної енергії відповідачем позивач поніс збитків на суму 947 грн. 64 коп. зіпсованих продуктів, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає вірним висновок господарського суду апеляційної інстанції, що позовні вимоги позивача у цій сумі підлягають задоволенню.
Відповідно до ст.1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Враховуючи встановлені господарськими судами попередніх інстанцій обставини у даній справі, Вищий господарський суд України погоджується з висновками апеляційного господарського суду, вважає постанову господарського суду апеляційної інстанції такою, що відповідає нормам матеріального та процесуального права, тому підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.
Враховуючи вказане, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Комунального підприємства “Палац культури “Заводський” на постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 06.04.2006 у справі № 9/347 залишити без задоволення.
2. Постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 06.04.2006 у справі № 9/347 залишити без змін.
Головуючий суддя С. Плахотнюк
Судді: Н. Панченко
С. Самусенко