ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 липня 2006 р. | № 20-9/329 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Плюшка І.А. –головуючого, |
Панченко Н.П., |
Самусенко С.С. (доповідача), |
розглянувши касаційну скаргу | ВАТ “Енергетична компанія “Севастопольенерго” |
на рішення та постанову | господарського суду м. Севастополя від 13.02.2006 Севастопольського апеляційного господарського суду від 03.04.2006 |
у справі господарського суду | № 20-9/329 м. Севастополя |
за позовом | ВАТ “Енергетична компанія “Севастопольенерго” |
до | Державного підприємства Міністерства оборони України “Севастопольське авіаційне підприємство” |
про | стягнення 160 123 грн. 41 коп. |
від позивача: від відповідача: не з`явився | взяли участь: П.О.Пономарьов |
В С Т А Н О В И В :
Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 08.11.2005 порушено провадження у справі №20-9/329 за позовом ВАТ “Енергетична компанія “Севастопольенерго” до Державного підприємства Міністерства оборони України “Севастопольське авіаційне підприємство” про стягнення 160 123 грн. 41 коп.
Рішенням господарського суду міста Севастополя від 13.02.2006 (суддя Рибіна С.А.) позов ВАТ “Енергетична компанія “Севастопольенерго” задоволено частково, стягнуто з Державного підприємства Міністерства оборони України “Севастопольське авіаційне підприємство” на користь ВАТ “Енергетична компанія “Севастопольенерго” 6247, 20 грн. за перевищення договірної величини споживання електроенергії, в іншій частині позову відмовлено, стягнуто з ВАТ “Енергетична компанія “Севастопольенерго” на користь Державного підприємства Міністерства оборони України “Севастопольське авіаційне підприємство” 9216 грн. витрат на послуги адвоката.
Рішення мотивоване, зокрема, Правилами користування електричною енергією, затвердженими Постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України №28 від 31.07.1996, Законом України “Про електроенергетику”, ст.ст. 223, 233 Господарського кодексу України.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 03.04.2006 апеляційну скаргу ВАТ “Енергетична компанія “Севастопольенерго” залишено без задоволення, рішення господарського суду м. Севастополя від 13.02.2006 у справі № 20-9/329 - без змін.
Не погодившись з постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 03.04.2006, ВАТ “Енергетична компанія “Севастопольенерго” звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить змінити постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 03.04.2006, аргументуючи порушенням норм матеріального та процесуального права, та стягнути з Державного підприємства Міністерства оборони України “Севастопольське авіаційне підприємство” заборгованість у сумі 160123,41 грн.
Вищим господарським судом України ухвалою від 26.05.2006 у справі №20-9/329 порушено касаційне провадження.
Розпорядженням Першого заступника Голови Вищого господарського суду України від 26.06.2006 у справі №20-9/329 змінено та призначено наступний склад колегії суддів: головуючий –Плюшко І.А., судді –Панченко Н.П., Самусенко С.С.
Ухвалою від 27.06.2006 у справі №20-9/329 розгляд касаційної скарги було відкладено на 11.07.2006.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку рішення господарського суду м. Севастополя від 13.02.2006 та постанову суду апеляційної інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про часткове задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.
Попередніми судовими інстанціями встановлено наступні обставини у даній справі.
28.12.2002 між ВАТ “Енергетична компанія “Севастопольенерго” та Державним підприємством Міністерства оборони України “Севастопольське авіаційне підприємство” був укладений договір № 3442а про користування електричною енергією.
Правовідносини сторін виникли з договору № 3442а від 28.12.2002, дія якого триває після 01.01.2004.
Згідно умов Договору ВАТ “Енергетична компанія “Севастопольенерго” зобов`язувалося постачати Державному підприємству Міністерства оборони України “Севастопольське авіаційне підприємство” електричну енергію в обсягах у відповідності з договірними квартальними (місячними) величинами споживання електричної енергії, вказаної у Додатку № 1 до Договору.
Споживач, у свою чергу, зобов`язаний здійснювати оплату за спожиту електроенергію грошовими коштами за тарифами та у строки, вказані у Додатку № 5 до Договору.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Cудами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі звітів про витрату електричної енергії, які щомісячно надавалися відповідачем, ВАТ “Енергетична компанія “Севастопольенерго” здійснювало нарахування за відпущену електричну енергію та виставляло рахунки, які на дату кінцевого розрахунку були сплачені частково: рахунок № 15932 від 19.04.04 у сумі 40774,78 грн.; рахунок № 25011 від 21.06.04 у сумі 10000, 00грн.; рахунок № 17411 від 22.04.05 у сумі 25730,99 грн.
Відповідно до пункту 11 Порядку поставки електричної енергії споживачам, пункту 5.3 Правил користування електричною енергією за підсумками розрахункового періоду договірна величина споживання електричної енергії коригується до рівня фактично сплаченої за цей період величини її споживання.
У зв`язку з наявною заборгованістю Державного підприємства Міністерства оборони України “Севастопольське авіаційне підприємство” позивачем було здійснено коригування величини споживання електричної енергії до рівня фактично сплаченої.
Згідно пункту 1.2.2 Договору електрична енергія та потужність, спожиті більш договірних величин без узгодження з Постачальником, сплачується в п`ятикратному розмірі.
Відповідачу були виставлені рахунки за перевищення ліміту активного споживання № 1749 від 06.05.04 на суму 3956,70 грн., № 26101 від 05.07.04 на суму 75796,13 грн., № 17997 від 05.05.05 на суму 84988,58 грн.
Заборгованість за перевищення ліміту споживання електроенергії позивач визнав у сумі 149741,41 грн., зарахувавши у погашення платежу суму 15000,00 грн.
Заборгованість відповідача перед позивачем за рахунками № 17549 від 06.05.04 на суму 3956,70 грн., № 26101 від 05.07.04 на суму 75796,13 грн., № 17997 від 05.05.05 на суму 84988,58 грн. мала місце.
Судова колегія не погоджується з висновками місцевого та апеляційного господарських судів щодо можливості застосування в даному випадку ст.ст. 223, 233 Господарського кодексу України.
Вищий господарський суд України звертає увагу на наступне.
Споживання електричної енергії понад договірну величину входило до переліку правопорушень в електроенергетиці, передбачених ч. 1 ст. 27 Закону України “Про електроенергетику” в редакції на час споживання та коригування електричної енергії.
Частиною 5 ст.26 Закону України “Про електроенергетику” в редакції на час споживання та коригування електричної енергії споживачі (крім населення, державних професійно-технічних навчальних закладів) у випадку споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період сплачують енергопостачальникам п`ятикратну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини.
Згідно ст.27 Закону України “Про електроенергетику” сума, що нарахована як міра відповідальності за порушення відповідачем норм Закону України “Про електроенергетику”, визначалася як санкція за передбачене на час споживання та коригування електричної енергії Законом правопорушення.
Статтею 27 Закону України “Про електроенергетику” визначено, що правопорушеннями в електроенергетиці є, зокрема, крадіжка електричної і теплової енергії, самовільне підключення до об'єктів електроенергетики і споживання енергії без приладів обліку (абзац другий частини другої статті 27 із внесеними змінами згідно Законам N 2598-IV від 31.05.2005, N 2706-IV від 23.06.2005).
Абзац другий частини другої статті 27 Закону України “Про електроенергетику” із змінами, внесеними згідно із Законами N 2598-IV від 31.05.2005, N 2706-IV від 23.06.2005, не містить такого правопорушення в електроенергетиці як споживання електроенергії понад договірні величини.
З вищенаведеного аналізу положень Закону України “Про електроенергетику” вбачається, що споживання електроенергії понад договірні величини не є правопорушенням.
За частиною п`ятою статті 26 Закону України “Про електроенергетику” споживачі у випадку споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період сплачують енергопостачальникам двократну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини (за внесеними змінами згідно Законам N1158-IV від 11.09.2003, N 2229-IV від 14.12.2004, N 2706-IV від 23.06.2005).
Тобто, Законом України “Про внесення змін до Закону України “Про електроенергетику” від 23.06.2005 №2706-ІV встановлено замість п`ятикратного двократний розмір сплати за спожиту електроенергію понад договірну величину.
Згідно пункту 1 статті 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Місцевим господарським судом не враховано вищенаведені зміни в законодавстві та не дано оцінку відповідності п.2.1.4 договору №3442а від 28.12.2002 статті 26 Закону України “Про електроенергетику” в діючій на дату звернення до суду з позовом редакції з відповідними процесуальними наслідками.
У зв`язку з вищенаведеним попередніми судовими інстанціями не з`ясовано суму позову, яка відповідає статті 26 Закону України “Про електроенергетику” в редакції Закону від 23.06.2005 №2706-ІV.
Згідно статті 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Касаційна інстанція не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
За результатами розгляду касаційної скарги судом касаційної інстанції встановлено, що фактичні обставини, які входять до предмету доказування у цій справі, з`ясовано судом першої інстанції з недостатньою повнотою, що є порушенням норм процесуального права, зокрема, ст.43 ГПК України, допущено помилки у застосуванні норм матеріального права, у зв`язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до місцевого господарського суду згідно п.3 ст.1119 ГПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу ВАТ “Енергетична компанія “Севастопольенерго” задовольнити частково.
Рішення господарського суду міста Севастополя від 13.02.2006 та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 03.04.2006 у справі № 20-9/329 скасувати.
Справу № 20-9/329 передати на новий розгляд до господарського суду міста Севастополя.
Головуючий суддя Плюшко І.А.
Судді Панченко Н.П.
Самусенко С.С.