У Х В А Л А

                                                 ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

 розглянувши  у  відкритому  судовому  засіданні  в  приміщенні  суду  цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 01 грудня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про захист честі та гідності,

В С Т А Н О В И В :

      Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 01 грудня 2008 року задоволено позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про захист честі та гідності. Визнано такими, що не відповідають дійсності та порочать честь та гідність ОСОБА_2 відомості : ”Мені цікаво : на яких умовах в вашій партії з'являються люди, які за інформацією, яку знають у нашому місті Чернігові просто очолюють злочинні угрупування. Це ОСОБА_2”, висловлені ОСОБА_1 23 березня 2006 року о 21 годині у прямому ефірі ТРА „Новий Чернігів” під час теледебатів представників Соціалістичної партії України та Блоку Наталії Вітренко „Народна опозиція”. Зобов”язано ОСОБА_1 спростувати зазначені відомості в прямому ефірі ТРА „Новий Чернігів” о 21 годині не пізніше семиденного терміну з дня набрання рішенням суду законної сили.

       В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить зазначене рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, посилаючись на те, що рішення прийняте з порушенням норм цивільного законодавства, обгрунтоване нормами права, що не можуть бути застосовані в даному випадку. Апелянт зазначає, що суд проігнорував національну та світову судову практику вирішення питань захисту честі та гідності, і побудував рішення на особистих суб”єктивних судженнях позивача. Суд безпідставно, самостійно дав визначення, що сказана відповідачем фраза є негативною інформацією, та в порушення вимог п.4 ст. 60 та п.1 ст. 58 ЦПК України прийняв до уваги як доказ лист Чернігівського міського відділу УМВС України в Чернігівській області від 26.03.2006р., який не містить інформації щодо предмета доказування, нічого не підтверджує і не спростовує. Також суд безпідставно прийняв  як доказ постанову окружної виборчої комісії територіального виборчого округу №211 від 11.04.2006р., оскільки цей орган не є належним чи компетентним у визначенні правомірності чи неправомірності висловлених відповідачем суджень, і не може мати відношення до правовідносин, що є предметом даного спору. Апелянт наполягає на тому, що знаходячись в знервованому стані під час дебатів, він можливо перебільшив ситуацію та використав таку форму мовного засобу як слово „очолює”, проте не мав наміру нікого звинувачувати, а лише маючи певну думку, висловив цікавість, чому відбувається така ситуація. Його думка  щодо ОСОБА_2  утворилась на тій підставі, що йому було відомо про судимість ОСОБА_2 і не маючи юридичної освіти він так оцінив цю обставину.  Під час судового розгляду не з”ясовувалось питання про те, в чому саме відбулось порушення прав позивача і яким чином слова відповідача призвели до такого порушення. Висловлене судження про особу ОСОБА_2 не мало будь-яких наслідків та не порушує його права.    

          В запереченнях на апеляційну скаргу позивач ОСОБА_2   зазначає, що висловлювання відповідача, з приводу яких поданий позов, містять фактичні дані, які не відповідають дійсності. Дана інформація є недостовірною, отже,  принижує його честь та гідність. Крім цього посилання відповідача на відсутність у нього юридичної освіти не може бути прийняте до уваги, так як відповідно до ст.. 68 Конституції України, незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

          В засіданні апеляційного суду представник  відповідача апеляційну скаргу підтримала.

          Представник позивача просила апеляційну скаргу відхилити, рішення місцевого суду залишити без змін.

          Заслухавши суддю-доповідача, пояснення  учасників судового розгляду,  перевіривши доводи скарги та матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, виходячи з наступного.

          Згідно з ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Відповідно до ч.1 ст.277 ЦК України фізична особа, особисті немайнової права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім”ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

 Відповідно до ч. 3 ст. 277 ЦК України негативна інформація поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що  відповідачем не надано доказів, які б підтверджували правдивість поширеної ним інформації.          

          Такий висновок відповідає матеріалам справи та вимогам закону.

           Так, ст.1 Закону України „Про інформацію” інформацію визначено як документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що відбуваються в суспільстві, державі й навколишньому природньому середовищі.                                                                                                                                   Згідно зі ст.47-1 цього ж Закону ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлювання оціночних суджень. Такими судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, які містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема, вживання гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведеності їх правдивості.

           Право висловлювати судження, оцінку, думки закріплено у ст.10 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, яка відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства, і гарантовано ст. 34 Конституції України.

          У п.п.3, 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 28.09.1990 року №7 „Про застосування судами законодавства, що регулює захист честі, гідності і ділової репутації громадян та організацій” (з наступними змінами та доповненнями) роз”яснено, що при розгляді цивільних справ, суди повинні з'ясовувати, чи поширені відомості, про спростування яких пред”явлений позов, чи порочать вони честь, гідність або ділову репутацію позивача та чи відповідають дійсності. Відповідач повинен довести, що поширені ним відомості відповідають дійсності, а позивач має право подати докази невідповідності дійсності таких відомостей.

  Вирішуючи спір, суд першої інстанції перевірив доводи сторін, дослідив матеріали справи та прийшов до обгрунтованого висновку про те, що висловлювання ОСОБА_1 не є оціночним судженням, а є фактом, який потребує доведення. Проте будь-яких доказів того, що ОСОБА_2 дійсно очолює злочинне угрупування, відповідачем не надано. Отже висловлювання відповідача є недостовірною інформацією, яка принижує честь і гідність позивача. ОСОБА_2  на спростування даного факту  наданий лист Чернігівського міського відділу УМВС України в Чернігівській області від 26.03.2006р., про відсутність компрометуючих  матеріалів відносно нього, та постанову окружної виборчої комісії територіального виборчого округу №211 від 11.04.2006р., про порушення вимог чинного виборчого законодавства стосовно передвиборної агітації  представником Соціалістичної  партії України ОСОБА_1 / а.с. 6,7/

           Крім цього суд правильно визначився зі способом спростування недостовірної інформації з урахуванням роз'яснень викладених в  п. 8 вищевказаної Постанови Пленуму Верховного Суду України відносно того, що   відомості, що порочать особу, повинні спростовуватись у спосіб найбільш близький до способу їх поширення.

 Доводи апелянта про те, що він не маючи  юридичної освіти  на свій розсуд оцінив ту обставину, що позивач притягувався до кримінальної відповідальності  не можуть бути взяті до уваги, оскільки є безпідставними та суперечать положенням ч.6 ст. 277 ЦК України, якою передбачено, що  спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила.

   За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним і обгрунтованим, постановленим з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не дають підстав для його скасування.

    Керуючись  ч.3  ст. 209, ст..ст. 218,  303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК, апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

  Апеляційну  скаргу ОСОБА_1 відхилити.

  Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 01 грудня 2008 року - залишити без зміни.

  Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.

      Головуючий:                                                              Судді: