АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
__________________________________________________________________
Провадження № 22ц/790/499/15 Головуючий 1 інст. - Шестак О.І.
Справа № 638/9902/14 Доповідач - Пономаренко Ю.А.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 січня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого : Пономаренко Ю.А.,
суддів : Черкасова В.В.,
Кукліної Н.О.,
при секретарі Лашаковій Д.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Фармстандарт-Біолік" на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 04 листопада 2014 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства "Фармстандарт-Біолік" про виплату середнього заробітку, -
В С Т А Н О В И Л А :
У червні 2014 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ПАТ "Фармстандарт-Біолік", в якому просила стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час затримки з 23.09.2013 р. по 13.06.2014 р. в сумі 20265,42 грн., судові витрати в вигляді судового збору просила покласти на відповідача.
В обґрунтування своїх позовних вимог посилалась на те, що рішенням Дзержинського районного суду м.Харкова від 20.09.2013 р. повністю задоволено позовні вимоги позивача, встановлено, що з вини відповідача ОСОБА_2 не було при звільненні виплачено належні суми в строки, передбачені ст.116 КЗпП України, і зобов'язав ПАТ "Фармстандарт-Біолік" виплатити ОСОБА_2 незаконно утриману частину заробітної плати в розмірі 1552 грн. і середній заробіток за час затримки в період з 22.11.2011 по 20.09.2013 року в розмірі 52823 грн.
Позивачка вказувала, що 13.06.2014 р. за результатами виконавчого провадження з ПАТ "Фармстандарт- біолік" було стягнуто утриману частину заробітної плати і середній заробіток за весь час затримки в період з 22.11.2011р. по 20.09.2013р.
Посилаючись на ст. 117 КЗпП України, відповідно до якої у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум в строки, зазначені в ст.116 цього кодексу, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, враховуючи, що фактичний розрахунок з позивачем відбувся лише 13.06.2014 р., позивачка вважає, що з відповідача має бути стягнуто середній заробіток за час затримки в період з 23.09.2013 по день фактичного розрахунку.
ОСОБА_2 зазначала, що період, за який відповідачу належить виплатити їй середню заробітну плату, становить 23.09.2013р. - 13.06.2014р. Всього в зазначеному періоді 183 робочих дня. Згідно розрахунку, наданому позивачем під час розгляду спору про виплату незаконно утриманої заробітної плати і наведеному в рішенні суду першої інстанції, середня заробітна плата позивачки становить 110,74 грн. Сума середнього заробітку за час затримки виплати незаконно утриманої заробітної плати по день фактичного розрахунку (з врахуванням вже стягнутого середнього заробітку) за наданим позивачкою розрахунком становить 183 дні х 110,74 грн. = 20265,42 грн.
Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 04 листопада 2014 року задоволено. Стягнуто з ПАТ "Фармстандарт-Біолік" на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час затримки з 23.09.2013 року по 13.06.2014 року в сумі 20265,42 грн., стягнуто з ПАТ "Фармстандарт-Біолік" на користь держави судові витрати в розмірі 202,65 грн.
Не погодившись з вказаним рішенням суду 1 інстанції ПАТ "Фармстандарт-Біолік" звернулося з апеляційною скаргою, в якій вказало, що оскаржуване рішення постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права. В своїй апеляційній скарзі просить скасувати рішення суду 1 інстанції скасувати та постановити нове, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовити в повному обсязі.
Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, відповідно до ст.303 ЦПК України перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню з постановленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог з наступних підстав.
Суд першої інстанції, розглядаючи справу та задовольняючи позовні вимоги виходив з того, що фактичний розрахунок ПАТ "Фармстандарт-Біолік" з ОСОБА_2 відбувся лише 13.06.2014р., тому з підстав, передбачених ст.117 КЗпП України позивач має право на стягнення середнього заробітку за час затримки виплати незаконно утриманої заробітної плати по день фактичного розрахунку у розмірі 20265,42 грн.
Колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду1 інстанції та вважає їх помилковими з наступних підстав.
Відповідно до ст.ст.11, 60 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до рішення Дзержинського районного суду м.Харкова від 20.09.2013 p., позов ОСОБА_2 до ПАТ "Фармстандарт-Біолік" про виплату незаконно утриманої заробітної плати задоволено. Зобов'язано відповідача виплатити позивачці незаконно утриману частину заробітної плати в розмірі 1552грн.; середній заробіток за весь час затримки в розмірі 52823 грн. зі здійсненням відрахувань з вказаної суми прибуткового податку і інших обов'язкових платежів. З ПАТ "Фармстандарт-Біолік" на користь держави стягнуто судовий збір в розмірі 544 грн.
Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 28.10.2013 р. рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 20.09.2013 р. залишено без змін.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25.12.2013р. рішення Дзержинського районного суду м. Харкова 20.09.2013 р. і ухвалу апеляційного суду Харківської області від 28.10.2013 р. залишено без змін.
Однак рішення суду на час заявлення позову повністю не було виконано відповідачем, у зв'язку із чим було заявлено позовні вимоги про застосування ст. 117 КЗпП та про стягнення середнього заробітку по день остаточного роз рахунку, тобто фактично порушено питання про стягнення сум за невиконання рішення.
Відповідно до ст.117 КЗпП України та п.20 Постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24.12.1999р. "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" у разі затримки розрахунку при звільненні на користь працівника стягується середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
24 квітня 2014 р. Дзержинським відділом державної виконавчої служби ХМУЮ було відкрито виконавче провадження, а 14 травня 2014 р. винесена постанова про закінчення виконавчого провадження.
Вказане рішення виконано відповідачем у примусовому порядку 13.06 2014р.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції визнав, що правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються нормами КЗпП, проте суд не звернув уваги на той факт, що на день звернення ОСОБА_2 із позовом про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, спричиненого тривалим невиконанням рішення, яке набрало законної сили, трудовий договір із позивачем уже було припинено і тру дового спору між ОСОБА_2 та відповідачем вже не було.
Після ухвалення судом рішення від 20.09.2013 p про стягнення заробітної плати і середнього заробітку за час затримки розрахунку і звернення його до виконання, відносини щодо виплати присудженої суми регулюються Законом "Про виконавче провадження". Стаття 117 КЗпП у такому разі застовуватися не може.
Отже, висновок суду першої інстанції про поставність позовних вимог є помилковим.
Оскільки трудовим законодавством, зокрема ст.117 КЗпП, не передбачено стягнення середнього заробітку за невиконання судових рішень за трудовими спорами, колегія суддів приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Виходячи з наведеного, судова колегія на підставі п.3,п.4 ч.1 ст. 309 ЦПК України задовольняє апеляційну скаргу, скасовує рішення суду першої інстанції та ухвалює нове про відмову в задоволенні позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст.303,304, п.п.3,4 ч.1 ст.307, п.3 ч.2 309, 313, ст.314, 316, 317, 319, 324 ЦПК України, судова колегія,-
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Фармстандарт-Біолік" задовольнити.
Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 04 листопада 2014 року скасувати та ухвалити нове.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства "Фармстандарт-Біолік" про виплату середнього заробітку відмовити.
Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили негайно з моменту проголошення.
Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий -
Судді -