АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

__________________________________________________________________

Провадження № 22-ц/790/932/15 Головуючий 1 інстанції - Єрмак Н.В.

Справа № 643/4876/14 Доповідач-Пономаренко Ю.А.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого : Пономаренко Ю.А.,

суддів : Черкасова В.В.,

Кукліної Н.О.,

при секретарі Лашаковій Д.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Московського районного суду м.Харкова від 10 грудня 2014 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_6, треті особи Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради, КП "Жилкомсервіс" про визначення порядку користування житловим приміщенням, -

В С Т А Н О В И Л А :

У вересні 2014 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом про визначення порядку користування житловим приміщенням.

В обґрунтування своїх позовних вимог посилалась на те, що їй - ОСОБА_3, ОСОБА_7 та неповнолітній ОСОБА_6 на праві спільної часткової власності належить квартира АДРЕСА_1. Житлова площа квартири складає 44,5 кв.м. Просить визначити порядок користування спірною квартирою та виділити їй кімнату житловою площею 15,0 кв.м., а відповідачам в користування залишити кімнати - 16,3 кв.м. та 13,2 кв.м. Місця загального користування залишити в спільному користуванні сторін. Також просить зобов'язати КП "Жилкомсервіс" відкрити окремий рахунок на ім'я позивача на оплату комунальних послуг та укласти з позивачем окремий договір про надання послуг з обслуговування будинку.

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 10 грудня 2014 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням суду 1 інстанції ОСОБА_3 звернулась з апеляційною скаргою, посилаючись на те, що оскаржуване рішення постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права. В своїй апеляційній скарзі просить скасувати рішення суду 1 інстанції та постановити нове, яким задовольнити її позовні вимоги.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у розгляді справи, відповідно до ст.303 ЦПК України перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що вона підлягає частковому задоволенню, а рішення суду скасуванню з постановленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Відповідно до п.4 ч.1, ч.2 ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального права, коли не застосований закон, який підлягав застосуванню.

Суд першої інстанції, розглядаючи справу та відмовляючи в задоволенні вимог щодо визначення порядку користування квартирою виходив з того, що житлова площа квартири становить 44,5 кв.м., а з урахуванням трьох співвласників частка кожного з них становить 14,8 кв.м. Таких кімнат, щоб задовольнити вимоги усіх трьох співвласників із дотриман­ ням їх частки 14,8 кв.м. у квартирі не має. Оскільки сторони добровільно між собою не змогли визначити порядок користування квартирою відповідно до належних їм часток у власності, а відповідачі проти цього заперечували, суд вважав, що позовні вимоги про встановлення порядку користу­ вання спірною квартирою не підлягають задоволенню.

Однак, такі висновки районного суду порушують норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Судом встановлено, що згідно із свідоцтвом про спадщину за законом, квартира АДРЕСА_1 належить сторонам на праві спільної часткової власності по 1/3 частки кожному, загальною площею 66,3 кв.м.

Квартира є неподільною і виділити належні сторонам частки в натурі неможливо. Сторони є спадкоємцями після смерті ОСОБА_8, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, членами однієї родини, які в квартирі не мешкають.

Згідно з технічним паспортом на квартиру АДРЕСА_1, зазначене приміщення житловою площею 44,5 кв.м. складається з трьох кімнат площею: 16,3 кв.м., 15,0 кв.м. та 13,2 кв.м., приміщень загального користу­ вання: коридору - 9,9 кв.м., кухні - 6,9 кв.м., вбиральні - 1,1 кв.м., ванної кімнати - 2,1 кв.м.

Встановивши такі обставини, судова колегія дійшла висновку про наявність правових підстав для визначення порядку користування квартирою виходячи з наступного.

У відповідності з ч.1 ст.357 ЦК України розмір часток позивача і відповідачів у праві спільної часткової власності на вказану квартиру є рівними, та обґрунтовано визначений судом по 1/3 частини квартири за кожним.

Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього співвласник має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Згідно ст.358 ч.2 ЦК України співвласники права спільної часткової власності можуть домовитися про порядок користування майном.

За ч.3 цієї ж статті кожен із співвласників має право на надання йому в користування тієї частини спільного майна, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.

Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п.14 постанови від 22 грудня 1995 року № 20 "Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності", квартира, яка є спільною сумісною чи спільною частковою власністю, на вимогу учасника (учасників) цієї власності підлягає поділу в натурі, якщо можливо виділити сторонам ізольовані жилі та інші приміщення із самостійними виходами, які можуть використовуватись як окремі квартири, або які можна переобладнати в такі квартири. У протилежному випадку може бути встановлено порядок користування приміщенням, якщо про це заявлено позов.

У п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 4 жовтня 1991 року №7 "Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок" роз'яснено, якщо виділ частки будинку в натурі неможливий, суд вправі за заявленим про це позовом встановити порядок користування відособленими приміщеннями (квартирами, кімнатами) такого будинку. У цьому разі окремі підсобні приміщення (кухня, коридор тощо) можуть бути залишені в загальному користуванні учасників спільної часткової власності. Порядок користування жилим будинком може бути встановлено також і між учасниками спільної сумісної власності. При неможливості виділу частки будинку в натурі або встановлення порядку користування ним, власнику, що виділяється, за його згодою присуджується грошова компенсація.

З огляду на наведене, враховуючи взаємовідносини, які виникли між сторонами, позов у частині встановлення порядку користування жилим приміщенням слід задовольнити.

Судом встановлено, що сторони у справі перебувають у неприязних стосунках та не можуть добровільно домовитися про порядок володіння та користування квартирою. Відповідачі ОСОБА_9 та ОСОБА_6, що діє в інтересах ОСОБА_5 своїх варіантів порядку користування квартирою суду не представили. Доказів того, що встановити порядок користування спірною квартирою неможливо, не надали.

При встановленні порядку користування спірною, судова колегія виділяє у спільне користування сторін коридор, кухню, вбиральню, ванну кімнату, що унеможливлює анулювання загальної сумісної власності на квартиру між ними.

Обраний судом варіант порядку користування квартирою надає їм можливість врегулювати спір з приводу користування приміщеннями квартири.

Відповідно до ч.1 ст.383 ЦК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.

Встановлюючи порядок користування спірною квартирою, суд апеляційної інстанції враховує, що спірна ізольована квартира є трикімнатною, житловою площею - 44,5 кв.м. та складається з трьох кімнат площею: 16,3 кв.м., 15,0 кв.м. та 13,2 кв.м, із врахуванням планування квартири, що кімнати мають окремий вхід до місць загального користування, а також сімейний стан позивачки та відповідачів, та враховуючи, що проживання в спірній квартирі всіх спадкоємців, які є близькими родичами є можливим, а тому висновок суду 1 інстанції про відмову в задоволенні позову про встановлення порядку користування квартирою не є обґрунтованим.

З підстав наведеного, судова колегія, відповідно до п.п.3,4 ч.1 ст.309 ЦПК України змінює рішення суду в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_3 про визначення порядку користування спірною квартирою та встановлює порядок користування квартирою АДРЕСА_1 наступним чином.

Виходячи з житлової площі квартири та з урахуванням трьох співвласників, частка кожного з них становить 14,8 кв.м. Враховуючи, що позивач згодна про закріплення за нею у користування житлову кімнату № 2, площею 15 кв.м., що на 0,2 м2 більше ніж припадає на її спільну ідеальну долю, судова колегія вважає за необхідне виділити в користування відповідачам ОСОБА_4, ОСОБА_5, яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_6 дві жилі кімнати площею 16,3кв.м. та 13,2 кв.м

Таким чином, при встановленні порядку користування спільною квартирою, судова колегія виділяє у спільне користування сторін коридор, кухню, вбиральню, ванну кімнату.

На підставі викладеного, керуючись Постановами Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок" Постановою Пленуму Верховного Суду України N15 від 25.05.98 від 22.12.95 "Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності", ст.ст. 303, 304, п.1ч.1ст. 307, 309, 313, 314, 316, 317,319 ЦПК України, судова колегія, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Московського районного суду м. Харкова від 10 грудня 2014 року змінити.

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_6, треті особи Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради, КП "Жилкомсервіс" про визначення порядку користування житловим приміщенням, задовольнити частково.

Встановити порядок користування квартирою АДРЕСА_1 наступним чином: виділити в користування ОСОБА_3 жилу кімнату площею 15,0 кв.м.; виділити в користування відповідачам - ОСОБА_4, ОСОБА_5, яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_6 дві жилі кімнати площею 16,3кв.м. та 13,2 кв.м та балкон площею 6 кв.м.

Залишити у спільному користуванні ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, що діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_5 кухню площею 6,9 кв.м., коридор площею - 9,9кв.м, ванну площею 2,1 кв.м, вбиральні - 1,1 кв.м.

Стягнути з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 судовий збір по 121,5 грн. з кожної.

В решті рішення суду залишити без змін.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили негайно з моменту проголошення.

Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання законної сили.

Головуючий -

Судді -