АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_________________________________________________________________

Провадження № 22ц/790/8315/14 Головуючий 1 інст. - Полєно В.С.

Справа № 409/816/14-ц Доповідач - Пономаренко Ю.А.

Категорія :земельні

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2014 року Судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - судді Пономаренко Ю.А.,

суддів колегії - Черкасова В.В., Кокоші В.В.

при секретарі - Лашаковій Д.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Білокуракинського районного суду Луганської області від 15 жовтня 2014 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ПрАТ СВФ «Агротон» про визнання недійсним договорів оренди землі та повернення земельних ділянок, -

в с т а н о в и л а :

У серпні 2014 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ПрАТ СВФ "Агротон" про визнання недійсним договорів оренди землі та повернення земельних ділянок.

В обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що на території Шарівської сільської ради Білокуракинського району Луганської області розташована земельна ділянка розміром 7,1879 га №170, кадастровий номер НОМЕР_1, яка належала на праві приватної власності ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується копією Державного акту на право приватної власності на землю НОМЕР_2, зареєстрованого в Книзі записів деркавних актів на право приватної власності на землю № 112 та земельна ділянка розміром 7,3039 га №169, кадастровий номер НОМЕР_3, яка належала на праві приватної власності ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується доданою до заяви копією Державного акту на право приватної власності на землю НОМЕР_4, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 111.

Спадщину за заповітом після померлої ОСОБА_5, ОСОБА_6 позивач прийняв у належний законом спосіб та отримав Свідоцтва про право на спадщину за заповітом, зареєстровані в реєстрі за№2-412 та 2-406 від 25 жовтня 2013 року. В цей же день нотаріусом Білокуракинської державної нотаріальної контори ОСОБА_7 було внесено відповідні записи до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав власності на вищевказані земельні ділянки за позивачем, що підтверджується витягами серії ВАК №094746, ВАК №094743. 3 того часу власником земельних ділянок став позивач. Цільове призначення земельних ділянок - для ведення товарногосільськогосподарського виробництва.

До квітня 2014 року позивач не знав де знаходиться земельні ділянки, оскільки жодних документів з приводу передачі даної ділянки в оренду, або її відчуження, будь-якого цивільно-правового договору він не мав на руках, оскільки покійна бабуся та дідусь йому також їх не передали.

Звернувшись до органу держкомзему у Білокуракинському районі, позивачем було з'ясовано, що вищевказані земельні ділянки, які на даний час є приватною власністю позивача, перебувають в користуванні у відповідача ПрАТ СВФ "Агротон" та позивачу було надано ксерокопію договору оренди землі від 01.07.2008 року, 05.01.2009 року. Саме з цього часу позивач ознайомився із текстом договорів оренди землі та отримав можливість звернутися за правовою допомогою стосовно відповідності даних договорів нормам чинного законодавства, регулюючих питання оренди землі.

Рішенням Білокуракинського районного суду Луганської області від 15 жовтня 2014 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на те, що судом при ухваленні рішення порушено норми матеріального та процесуального права. В своїй апеляційній скарзі просить рішення суду 1 інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги.

Відповідно до ст.303 ЦПК України апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно зі ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заперечення на апеляційну скаргу судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з настпуних підстав.

Суд, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, обґрунтовано виходив з того, що ОСОБА_3 не надано належних та допустимих доказів на підтвердження недійсності договорів оренди.

Судова колегія вважає, що висновок суду 1 інстанції правильним, обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам діючого законодавства.

Відповідно до ст.ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обов'язки доказування і подання доказів кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як вбачається з матеріалів справи, земельні ділянки розташовані на території Шарівської сільської ради Білокуракинського району Луганської області розміром 7,1879 га №170, кадастровий номер НОМЕР_1, яка належала на праві приватної власності ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується копією Державного акту на право приватної власності на землю НОМЕР_2, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 112 та земельна ділянка розміром 7,3039 га №169, кадастровий номер НОМЕР_3, яка належала на праві приватної власності ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, що підверджується доданою до заяви копією Державного акту на право приватної власності на землю НОМЕР_4, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 111.

Між ОСОБА_5, ОСОБА_6, та ПрАТ «Агротон» було укладено договори оренди вказаних земельних ділянок. Державну реєстрацію вказаних договорів оренди було здійснено у Білокуракинському РРО 22.06.2009 року за № 209888/040941500012, та 25.02.2010 за № 041041500039.

Згідно ст. 17 Закону України "Про оренду землі" передача об'єкта оренди орендарю здійснюється орендодавцем у строки та на умовах, що визначені у договорі оренди землі, за актом приймання-передачі.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що виначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, до яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. За змістом ч. 2 ст. 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом. Відповідно до вимог ст. 15 Закону України «Про оренду землі» в редакції, що діяла на час реєстрації Договору, істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди, строк дії, розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Апелянт в своїй апеляційній скарзі вказує на недійсність правочину, посилаючись на ст. 203 ЦК України.

Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може се перчити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспрюваний правочин).

Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_5 та ОСОБА_6 за життя ніяких вимог щодо недійсності договорів оренди з підстав того, що їх волевиявлення не було вільним і не відповідало їх внутрішній волі - не пред'являлось, орендну плату за користування їх земельними ділянками вони отримували, що також не заперечується апелянтом.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко-і відеозаписів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно положень ст 59 ЦПК України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може грунтуватися на припущеннях.

Судова колегія не бере до уваги доводи апеляційної скарги щодо недійсності правочину з підстав того, що у ОСОБА_5 та ОСОБА_6 не було волевиявлення на укладення договорів оренди, оскільки їх підписи в договорах оренди та паспорті відрізняються, а апелянтом належних та допустимих доказів відповідно до ст. ст. 57,58,59,60 ЦПК України не було надано. Клопотання про проведення експертизи апелянтом не заявлялось, а інших доказів апелянтом не надано.

Тому суд 1 інстанції дійшов правильного висновку, що позовні вимоги позивача не обґрунтовані, не підтверджені належними та допустимими доказами, а тому не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.308 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу, якщо встановлює, що суд першої інстанції постановив рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права.

При такому положенні судова колегія вважає, що суд повно та всебічно дослідив усі обставини по справі, дав їм належну оцінку і постановив законне та обґрунтоване рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального закону.

Доводи, які викладено в апеляційній скарзі, висновків суду не спростовують

В зв'язку з чим судова колегія не вбачає правових підстав для скасування рішення суду і задоволення апеляційної скарги.

На підставі викладеного, керуючись ст.303,304, п.1 ч.1 ст.307, 308, 313, ст.314, 315,317 ЦПК України, судова колегія, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Білокуракинського районного суду Луганської області від 15 жовтня 2014 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили негайно з моменту проголошення.

Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий -

Судді -