АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
_________________________________________________________________
Провадження № 22ц/790/7358/14
Справа № 615/790/14-ц Головуючий 1 інст. - Товстолужський О.В.
Категорія : про виселення Доповідач - Пономаренко Ю.А.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
4 листопада 2014 року Судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого - судді Пономаренко Ю.А.,
суддів колегії - Черкасова В.В., Кокоші В.В.
при секретарі - Каплоух Н.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Валківського районного суду Харківської області від 23 вересня 2014 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про виселення без надання іншого житлового приміщення, -
в с т а н о в и л а :
В травні 2014 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про виселення без надання іншого житлового приміщення. В обґрунтування своїх позовних вимог посилався на те, що на праві приватної власності має житловий будинок з господарськими будівлями, який знаходиться в АДРЕСА_1. Разом з ним проживає його дружина ОСОБА_5, донька ОСОБА_6, донька ОСОБА_7 та онука ОСОБА_8 Відповідач є чоловіком доньки позивача ОСОБА_7, який після одруження оселився в даному будинку. Останнім часом, відповідач почав створювати умови позивачу, у зв'язку з якими, сумісне проживання є неможливим, адже останній постійно вчиняє сварки в сім'ї, застосовує фізичну силу. Після декількох випадків такої поведінки, ОСОБА_3 звертався до Баранівської сільської ради та до Валківського районного відділу міліції. Внаслідок чого, ОСОБА_4 почав погрожувати розправою та вбивством. У зв'язку з чим, позивач і звертається до суду з позовом, щодо виселення відповідача без надання йому іншого житлового приміщення.
Рішенням Валківського районного суду Харківської області від 23 вересня 2014 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено.
Не погодившись з даним рішенням суду, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на те, що вказане рішення незаконне, а також вважає його постановленим з порушенням норм матеріального та процесуального права. В своїй апеляційній скарзі просить рішення суду 1 інстанції скасувати та постановити нове, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідно до ст.303 ЦПК України апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Вислухавши думку учасника процесу, перевіривши матеріали справи, судова колегія знаходить, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню з постановленням нового рішення про задоволення позовних вимог з наступних підстав.
Приймаючи рішення та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що виселення відповідача неможливе, оскільки вимоги позову про виселення відповідача на підставі ч.1 ст.116 ЖК України не підтверджуються належними та допустимими доказами.
Судова колегія не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції та вважає такі висновки суду помилковими виходячи з наступного.
Матеріали справи свідчать про те, що 21.04.1983 року, ОСОБА_3 є власником житлового будинку № 3 з господарськими будівлями, розташованого за адресою: АДРЕСА_1.
Відповідно до довідки про склад сім'ї виданої Баранівською сільською радою Валківського району Харківської області №02-21/162 від 19.05.2014 року, за адресою: АДРЕСА_1, до складу сім'ї зареєстрованих входять: ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_9
Судовим розглядом встановлено, що відповідач мешкає в будинку, що належить позивачу ОСОБА_3 без реєстрації.
Відповідно до ст.157 ЖК України, виселення членів сім'ї власника житла здійснюється за рішенням суду на підставах, визначених ч.1 ст.116 ЖК, тобто на підставах, аналогічних виселенню членів сім'ї наймача. До таких підстав закон відносить: а) систематичне руйнування або псування житлового приміщення, б) систематичне порушення правил співжиття, що виключає спільне проживання з порушниками інших осіб в одному житловому приміщенні.
Згідно ч.1 ст.116 ЖК України, якщо наймач, члени його сім'ї або інші особи, які проживають разом з ним, систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематичним порушенням правил соціалістичного співжиття роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі чи в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними, виселення винних на вимогу наймодавця або інших заінтересованих осіб провадиться без надання іншого жилого приміщення.
При цьому колегія суддів звертає увагу на те, що виселення за цією нормою не може бути застосовано до даних правовідносин з наступного.
Суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні позовної вимоги позивача про виселення, безпідставно послався на ч.1 ст.116 ЖК України, яка може бути застосована тільки до особи, яка на законних підставах зареєстрована та користується житловим приміщенням, з якого її може бути виселено без надання іншого житлового приміщення, якщо вона робить неможливим для інших проживання з нею в одній квартирі чи в одному будинку, а заходи запобігання громадського впливу виявились безрезультатними.
При цьому суд не врахував, що до даних правовідносин повинна бути застосована ч.3 ст.116 ЖК України, яка передбачає, що особи, які самоуправно зайняли житлове приміщення, підлягають виселенню без надання ним іншого жилого приміщення.
Дана норма закріплює, що особи, які самовільно зайняли житлове приміщення і тим самим грубо порушили встановлений законом порядок надання житлової площі, підлягають виселенню в адміністративному порядку(ст.109 ЖК України).
Суд 1 інстанції не звернув увагу на те, що згідно до ч.4 ст.156 Житлового кодексу, член сім'ї власника будинку має право на вселення свого члена сім'ї тільки за згоди власника будинку.
Позивач, як власник будинку письмової згоди на вселення відповідача до будинку не надавав.
Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а відповідно до п.3 ч.2 ст.16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути припинення дії, яка порушує право.
Відповідно до ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження майном.
Колегія суддів приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, оскільки відповідач своїми діями чинить перешкоди позивачеві в користуванні, розпорядженні та володінні майном, що належить позивачеві на праві власності.
З підстав вищенаведеного, судова колегія приходить до висновку про задоволенні позовних вимог про виселення відповідача без надання іншого жилого приміщення.
З підстав наведеного, судова колегія, відповідно до п.п.3,4 ч.1 ст.309 ЦПК України задовольняє апеляційну скаргу, скасовує рішення суду 1 інстанції та ухвалює нове про задоволення позовних вимог.
На підставі викладеного, ст.48 Закону України «Про власність», та положень ст.391 ЦК України, ст.ст.116,157,156,109 ЖК України, керуючись ст.ст.303, 304, п.3 ч.1ст. 307, п.3,4 ч.1 ст.309, 313, 314, 316, 317, 319,324 ЦПК України, судова колегія,
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.
Рішення Валківського районного суду Харківської області від 23 вересня 2014 року скасувати та ухвалити нове.
Позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про виселення без надання іншого житлового приміщення задовольнити.
Виселити ОСОБА_4 без надання іншого житлового приміщення з жилого будинку АДРЕСА_1.
Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили негайно з моменту проголошення.
Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий -
Судді -