АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
_________________________________________________________________
Провадження № 22ц/790/7107/14
Справа № 640/23090/13-ц Головуючий 1 інст. - Божко В.В.
Категорія : відшкодування шкоди Доповідач - Пономаренко Ю.А.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 жовтня 2014 року Судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого - судді Пономаренко Ю.А.,
суддів колегії - Черкасова В.В, Шевченко Н.Ф.
при секретарі - Соколовій А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на заочне рішення Київського районного суду м.Харкова від 01 липня 2014 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок залиття квартири,-
в с т а н о в и л а :
В грудні 2013 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок залиття квартири. В обґрунтування своїх позовних вимог посилався на те, що 21.06.2013 року квартиру позивача було залито водою з вини відповідача як власника квартири АДРЕСА_2 та розташована поверхом вище над квартирою позивача, в результаті чого стеля та стіни кухні та примикаючої житлової кімнати були залиті водою, а також, з'явилися мокрі плями на стелі та стіні ванної кімнати. 21.06.2013 року комісією був складений акт про залиття квартири позивача, яким встановлено, що затоплення квартири ОСОБА_4 відбувалось з вини ОСОБА_3, оскільки джерело протікання води до квартири позивача мало початок саме з квартири відповідача внаслідок розриву водяного шлангу під мийкою. Відповідач ОСОБА_3 в добровільному порядку шкоду позивачу не відшкодувала.
Заочним рішенням Київського районного суду м. Харкова від 01 липня 2014 року позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 матеріальну шкоду внаслідок залиття квартири у розмірі 4360 грн., моральну шкоду в розмірі 1000 грн., та судовий збір в розмірі 229 грн.
Не погодившись з даним рішенням суду, ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій посилається на те, що вказане рішення незаконне, а також вважає його постановленим з порушенням норм матеріального та процесуального права. В своїй апеляційній скарзі просить рішення суду 1 інстанції скасувати та постановити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.
Як вбачається з матеріалів справи, року усім учасникам у цій справі: позивачу і відповідачам, були направлені судові-повістки повідомлення про розгляд справи на 14.10.2014року. 14.10.2014 року було повідомлено про розгляд справи на 28.10.2014 року ще й телеграмою, відповідно до вимог ст.74 ЦПК України. Але 28.10.2014 року в судове засідання відповідач не з'явилась, про причини неявки не повідомила.
З урахуванням вимог процесуального закону щодо дотримання розумних строків розгляду справи судом апеляційної інстанції та належного повідомлення учасників процесу про слухання справи, колегія суддів вважала за можливе розглянути справу за відсутності ОСОБА_3
Неявка осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду справи являється їх волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, тому не може бути перешкодою для розгляду судом апеляційної інстанції питання по суті.
Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, відповідно до ст.303 ЦПК України перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Суд першої інстанції, розглядаючи справу у своєму рішенні послався на те, що в 21.06.2013 року стався залив квартири позивача з вини відповідача, чим спричинено матеріальні збитки та завдано моральну шкоду, яку обґрунтовано стягнув на користь позивача.
Судова колегія погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони правильні, обґрунтовані, відповідають фактичним обставинам по справі та вимогам діючого законодавства.
Як вбачається з матеріалів справи, на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 07 квітня 2008 року, на праві власності позивачу належить квартира АДРЕСА_1.
21.06.2013 року квартиру позивача було залито водою з вини відповідача як власника квартири АДРЕСА_2 яка розташована поверхом вище над квартирою позивача, в результаті чого стеля та стіни кухні та примикаючої житлової кімнати були залиті водою, а також з'явилися мокрі плями на стелі та стіні ванної кімнати.
Факт залиття відповідачем квартири позивача підтверджено Актом про залиття квартири №19,37 комісією в складі інженера - ОСОБА_5, майстра - ОСОБА_6, слюсара сантехніка - ОСОБА_7, яка знаходиться в АДРЕСА_1, на підставі якого комісія встановила, зафіксувала та підтвердила той факт, що в ніч з 20.06.2013 року на 21.06.2013 року в будинку АДРЕСА_1 у квартирі №19,37 трапилося залиття: стеля та стіни кухні та кімнати залити водою. Винуватцем залиття є мешканці квартири №40. Даний Акт про залиття був підписаний всіма членами комісії, що були присутні та які брали участь у встановленні факту залиття квартири позивача. Власник квартири №40, відмовилась від підписання Акту без будь-яких підстав та причин такої відмови, при цьому відповідачка по справі не заперечувала факт залиття.
Згідно з частиною другою статті 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини; якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.
З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу саме на відповідача покладено обов'язок доведення відсутності його вини в завданні шкоди позивачу, а позивач має довести, що йому така шкода завдана.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд виходив із того що відповідач є особою винною у залитті квартири позивачки, оскільки ним не надано жодних доказів на підтвердження того, що залиття квартири сталося не з її вини. Натомість позивач надав докази на підтвердження того що внаслідок залиття квартири йому завдано, як майнової так і моральної шкоди. Відповідачем в порядку ст.60 ЦПК України не надано доказів того, що залиття квартири позивачів сталося не з її вини.
Відповідно до ст.ст. 319, 322 ЦК України, власність зобов'язує і власник несе відповідальність за майно, що йому належить. Як передбачено ст. 323 ЦК України, ризик випадкового знищення та випадкового пошкодження майна несе його власник.
Згідно зі ст.57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.
При визначенні розміру відшкодування судом правильно взято до уваги надані позивачем докази на підтвердження понесених ним майнових витрат внаслідок залиття квартири, зокрема, чеками; договором на будівельні, ремонтні та оздоблювальні роботи б/н від 22.08.2013 р. укладений між позивачем та підрядником - ОСОБА_8, предметом якого є проведення ремонтних робіт в кухні та кімнаті № 1 АДРЕСА_1; Додатком № 1 до Договору - кошторис на проведення ремонтних робіт в АДРЕСА_1 з урахуванням матеріалів; актом прийому-здачі виконаних робіт від 16.09.2013р.; фотокартками (фототаблиця) із зображеннями пошкоджень належного позивачу майна, що сталось внаслідок залиття квартири.
Тому, суд першої інстанції відповідно до ст.1166 ЦК України, та п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" від 27.03.1992р. № 6 із змінами, обґрунтовано стягнув розмір спричиненої залиттям квартири шкоди у сумі 4360грн.
Доводи апелянта про те, що вартість ремонту квартири позивача завищена не заслуговують на увагу, оскільки відповідачем іншого розрахунку робіт по відновленню не надавалося.
Крім того, суд обґрунтовано вважав доведеним факт спричинення позивачу моральної шкоди внаслідок неправомірних дій відповідачки.
Право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, закріплено в ст.23 ЦК України, а підстави для такого відшкодування передбачені ст.1167 цього Кодексу.
Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що внаслідок залиття відповідачем їх квартири, позивач зазнав моральних страждань у зв'язку із пошкодженням його майна, після залиття квартири позивач був вимушений проживати у некомфортних умовах, пережив стрес у зв'язку із залиттям, повинен були змінювати уклад свого життя, нести додаткові витрати, а тому суд правильно у відповідності до ст.23ЦК України та п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р. №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" стягнув з відповідачки на користь позивачів 1000 грн. у відшкодування моральної шкоди.
Судова колегія з таким висновком погоджується, оскільки він ґрунтується на законі та відповідає фактичним обставинам справи.
Зважаючи на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги правильність висновків суду не спростовують.
Підстав, передбачених ст.309 ЦПК України для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції, судовою колегією не встановлено.
Відповідно до ст.308 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу, якщо встановлює, що суд першої інстанції постановив рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права.
При такому положенні судова колегія вважає, що суд повно та всебічно дослідив усі обставини по справі, дав їм належну оцінку і постановив законне та обґрунтоване рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального закону. У зв'язку з чим судова колегія не вбачає правових підстав для скасування рішення суду і задоволення апеляційної скарги.
На підставі викладеного, керуючись ст.303,304, п.1 ч.1 ст.307, 308, 313, ст.314, 315,317 ЦПК України, судова колегія, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Київського районного суду м.Харкова від 01 липня 2014 року залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили негайно з моменту проголошення.
Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий -
Судді -