АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
_________________________________________________________________
Провадження № 22ц/790/7311/14
Справа № 639/8049/13-ц Головуючий 1 інст. - Срокіна І.І.
Категорія : право власності Доповідач - Пономаренко Ю.А.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 листопада 2014 року Судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого - судді Пономаренко Ю.А.,
суддів колегії - Черкасова В.В., Кокоші В.В.
при секретарі - Каплоух Н.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Жовтневого районного суду м.Харкова від 18 вересня 2014 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Харківської міської ради, третя особа: П'ята Харківська державна нотаріальна контора про встановлення юридичних фактів та визнання права власності у порядку спадкування за законом, -
в с т а н о в и л а :
У вересні 2013 року позивач, через свого представника, звернулася до суд із зазначеним позовом, у якому просила визнати за нею право власності на 2/15 частини домоволодіння АДРЕСА_1 та зобов'язати 5 ХДНК видати їй свідоцтво про право на спадщину на 2/15 частини домоволодіння АДРЕСА_1. В подальшому представник позивача уточнив позовні вимоги та просив встановити юридичний факт того, що ОСОБА_6 прийняла спадщину після смерті бабусі ОСОБА_4, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 замість своєї матері ОСОБА_5, яку оголошено померлою ІНФОРМАЦІЯ_3. за рішенням Жовтневого районного суду м.Харкова від 24.10.2006 р.; встановити юридичний факт того, що ОСОБА_3 прийняла спадщину після смерті матері ОСОБА_6, померлої ІНФОРМАЦІЯ_4. та визнати за нею - ОСОБА_3 право власності в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_6 на 2/15 частини будинку АДРЕСА_1.
В обґрунтування заявлених вимог зазначала, що її прабабусі ОСОБА_4, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1, за договором купівлі-продажу від 21.10.1936 р. належало 4/15 частини будинку АДРЕСА_1. Після смерті прабабусі спадкоємцями першої черги за законом були її діти - ОСОБА_7 та ОСОБА_5 ОСОБА_7 прийняв спадщину, про що 02.02.1970 р. 9-ю ХДНК йому було видано свідоцтво про право на спадщину за законом на 2/15 частини вказаного будинку. ОСОБА_5 в травні 1942 р. була вивезена до Німеччини і звідти не повернулася. За рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 24.10.2006 р. за заявою ОСОБА_3 ОСОБА_5, 1909 р.н. оголошено померлою, з ІНФОРМАЦІЯ_3. На час смерті ОСОБА_4 разом з нею постійно проживала та була зареєстрована мати позивача - ОСОБА_6., ІНФОРМАЦІЯ_2 (шлюбне прізвище - ОСОБА_6) - донька ОСОБА_5 прийняла спадщину, оскільки фактично вступила в управління та володіння спадковим майном. ОСОБА_6 усе життя мешкала, користувалася та відкрито володіла частиною спірного будинку, але ніколи не займалася оформленням своїх спадкових прав. 26.01.1994 р. мати позивача ОСОБА_6 померла. Вона займалася усіма питаннями її поховання, вступила в управління спадковим майном та на час її смерті проживала та була постійно зареєстрована разом з нею за адресою: АДРЕСА_1, у зв'язку з чим вважає себе також такою, що прийняла спадщину. Вважала, що у відповідності до викладеного, необхідне встановлення наступних юридичних фактів: факт того, що ОСОБА_6 прийняла спадщину після смерті бабусі ОСОБА_9, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 замість своєї матері ОСОБА_5, яку оголошено померлою ІНФОРМАЦІЯ_3. за рішенням Жовтневого районного суду м.Харкова від 24.10.2006 р.; встановити юридичний факт того, що ОСОБА_3 прийняла спадщину після смерті матері ОСОБА_6, померлої ІНФОРМАЦІЯ_4. Також просила визнати за нею право власності на 2/15 частини спірного домоволодіння у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 18 вересня 2014 рокуу задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено.
Не погодившись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій посилається на те, що судом при ухваленні рішення порушено норми матеріального та процесуального права, неповно встановлені обставини, які мають значення для справи, неправильно досліджені та оцінені докази. В своїй апеляційній скарзі просить рішення суду 1 інстанції скасувати та постановити нове, яким її позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, відповідно до ст.303 ЦПК України перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, обґрунтовано виходив з того, що позивачем не надано доказів на підтвердження родинних стосунків між ОСОБА_6 та померлою ОСОБА_4, тобто не надано письмових доказів, які б підтвердили обставини зміни прізвища ОСОБА_6. на «ОСОБА_6».
Судова колегія погоджується з такими висновками суду, оскільки вони правильні, обґрунтовані, відповідають фактичним обставинам по справі та вимогам роз'ясненням, які містяться у постанові Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 року „Про судову практику у справах про спадкування".
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1., належало 10/15 частини домоволодіння АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 21.10.1936 р., яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1
ЇЇ сину ОСОБА_7. відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 2.02.1970p., після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4, належить 2/ 15 частин вищезазначеного домоволодіння. Із зазначеного свідоцтва вбачається, що 8/15 частин домоволодіння залишилися не оформленими за іншими спадкоємцями.
ОСОБА_11, онуці, після смерті бабусі ОСОБА_12, також належить 2/15 частини спірного домоволодіння, що підтверджується копією свідоцтва про право на спадкування за законом від 29.11.1980 р.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 24.10.2006р. ОСОБА_5 оголошена померлою.
ОСОБА_8 є донькою ОСОБА_5, про що свідчить свідоцтво про її народження від 16.02.1940 p., запис № 644-2095.
ОСОБА_3 є донькою ОСОБА_6, зазначене підтверджується свідоцтвом про її народження НОМЕР_1.
Як вбачається із свідоцтва про смерть НОМЕР_2, ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_2.
Із довідки КП «ХМБТІ» від 05.06.2013 р. № 1100728 вбачається, що житлові будинки з надвірними побудовами та спорудами по АДРЕСА_1, станом на 31.12.2012 р. зареєстровані на ім'я: - ОСОБА_13 - 1/30 ч., відповідно до свідоцтва про право на спадщину від 17.04.2008 р. - ОСОБА_14 - 1/30 ч.,відповідно до свідоцтва про право на спадщину від 17.04.2008 р, - ОСОБА_14 -1/15 ч., на підставі свідоцтва про право на спадщину від 17.04.2008 р, - ОСОБА_7 -2/15 ч., відповідно до свідоцтва про право на спадщину, від 02.02.1970 p., - ОСОБА_15 -2/15 ч., на підставі договору купівлі-продажу від 26.03.1986 р., - ОСОБА_16 -2/15 ч., відповідно свідоцтва про право на спадщину від 20.02.2006 p.; не зареєстровано право власності на 5 /15 ч. на ім'я ОСОБА_17; залишаються відкритими 2/15 ч. після померлої ОСОБА_4
Згідно зі ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до вимог ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 ЦПК України. Доведення не може ґрунтуватися на доводах.
Згідно зі ст.ст.59, 60 того ж Кодексу доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Обставини, які мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог в частині встановлення юридичного факту того, що ОСОБА_6 прийняла спадщину після смерті бабусі ОСОБА_4, оскільки позивачем не надано доказів на підтвердження родинних стосунків між ОСОБА_6 та померлою ОСОБА_4, а саме позивачем не надано письмових доказів, які б підтвердили обставини зміни прізвища ОСОБА_6 на «ОСОБА_6». Тому судова колегія вважає правильним висновок суду про відсутність законних підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_3
При наявності свідоцтва про шлюб або актового запису про шлюб та зміну прізвища, позивач не позбавлена можливості звернутися до суду.
Відповідно до ст.308 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу, якщо встановлює, що суд першої інстанції постановив рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права.
При такому положенні судова колегія вважає, що суд повно та всебічно дослідив усі обставини по справі, дав їм належну оцінку і постановив законне та обґрунтоване рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального закону.
Доводи, які викладено в апеляційній скарзі, висновків суду не спростовують.
В зв'язку з чим судова колегія не вбачає правових підстав для скасування рішення суду і задоволення апеляційної скарги.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.303,304, п.1 ч.1 ст.307, ст.ст.308, 313, ст.ст.314, 315, 317, 319, 324 ЦПК України, судова колегія
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Жовтневого районного суду м.Харкова від 18 вересня 2014 року залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили негайно з моменту проголошення.
Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий -
Судді -