АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

__________________________________________________________________

Провадження № 22ц/790/7255/14

Справа № 2-10542/08 Головуючий 1 інст. - Шестак О.І.

Категорія : право власності Доповідач - Пономаренко Ю.А.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2014 року Судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - судді Пономаренко Ю.А.,

суддів колегії - Черкасова В.В., Кокоші В.В.

при секретарі - Соколовій А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерної компанії "Харківобленерго" на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 16 грудня 2008 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Харківської міської ради про визнання права власності, -

в с т а н о в и л а :

В грудні 2008 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Харківської міської ради про визнання за ним права власності на нежитлові приміщення № 1-1, 1-2, 1-3, 1-4, 1-5, 1-6, 1-7, 1-8, 1-9, 1-10, 1-11, 1-12, 1-13 загальною пощею 253,5 кв.м., які розташовані на перщому поверсі в літ. "А-5" по АДРЕСА_1.

В обґрунтування своїх позовних вимог посилаєвся на те, що йому на підставі договорів купівлі-продажу № 1674 від 17.03.2008 року та № 2309 від 08.04.2008 року на праві приватної власності належить квартира № 1, що знаходиться в будинку АДРЕСА_1. З метою здійснення господарської діяльності та для задоволення власних потреб ОСОБА_3 власними силами та за власні кошти була здійснена реконструкція та перепланування цих приміщень з прибудовою та додатковим входом, згідно проекту. Вказана реконструкція та прибудова здійснювалась згідно вимог будівельних норм та правил, у відповідності з містобудівним законодавством України.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 16 грудня 2008 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено. Визнано за ОСОБА_3 право власності на нежитлові приміщення № 1-1, 1-2, 1-3, 1-4, 1-5, 1-6, 1-7, 1-8, 1-9, 1-10, 1-11, 1-12, 1-13 загальною площею 253,5 кв.м., які розташовані на перщому поверсі в літ. "А-5" по АДРЕСА_1.

Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 04.02.2014 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою АК "Харківобленерго" на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 16.02.2008 року за позовом ОСОБА_3 до ХМР про визнання права власності закрито.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України ухвалу апеляційного суду Харківської області від 04.02.2014 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Не погодившись з даним рішенням суду, АК "Харківобленерго" подало апеляційну скаргу, в якій посилається на те, що судом при ухваленні рішення порушено норми матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, оскільки суд не звернув уваги, що вказане рішення стосується прав та обов'язків АК "Харківобленерго" як власника високовольтної повітряної лінії електропередач 110 кв "Іванівка - Павлово Поле" в межах охоронної зони якої розташована прибудова до АДРЕСА_1. В своїй апеляційній скарзі просить рішення суду 1 інстанції скасувати та постановити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3

Відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Як вбачається з матеріалів справи, року усім учасникам у цій справі: позивачу і відповідачу, були направлені судові-повістки повідомлення про розгляд справи на 14.10.2014року. 14.10.2014 року було повідомлено про розгляд справи на 21.10.2014 року, проте позивач та відповідач не з'явились. 21.10.2014 року було повідомлено сторін про розгляд справи на 11.11.2014 року, а позивача ОСОБА_3 було повідомлено представником АК "Харківобленерго" ще й телеграмою, відповідно до вимог ст.74 ЦПК України. Але 11.11.2014 року в судове засідання сторони не з'явились, про причини неявки не повідомили.

Неявка осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду справи являється їх волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, тому не може бути перешкодою для розгляду судом апеляційної інстанції питання по суті.

Виходячи з вимог частини 3 статті 27 ЦПК України щодо неприпустимості зловживання сторонами своїми процесуальними правами, статті 303-1 ЦПК України щодо строку розгляду апеляційної скарги та статті 67 ЦПК щодо строків процесуальних дій, а також зважаючи на вимоги ч.2 ст.305 ЦПК України, колегія суддів визнала неявку сторін в судове засідання такою, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи, оскільки через неявку учасників процесу колегія суддів неодноразово відкладала розгляд справи, і тому колегія суддів вважала за можливе розглянути справу за відсутності сторін.

Cудова колегія, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд, задовольняючи позов виходив з того, що право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Судова колегія не може погодитися з таким висновком суду 1 інстанції, оскільки він не відповідає фактичним обставинам по справі.

Матеріали справи містять дані про те, що на підставі договорів купівлі-продажу № 1647 від 17.03.2008 року та № 2309 від 08.04.2008 року позивачу на праві приватної власності належить квартира № 1, що знаходиться в будинку АДРЕСА_1.

Також з матеріалів справи вбачається, що з метою здійснення господарської діяльності та для задоволення власних потреб позивачем власними силами та за власні кошти була здійснена реконструкція та перепланування цих приміщень з прибудовою та додатковим входом, згідно проекту. В результаті чого було створено фактично нове майно.

З технічного паспорту виготовленого КП "Харківське міське БТІ" станом на 04 листопада 2008 року, площа нежитлових приміщень № 1-1, 1-2, 1-3, 1-4, 1-5, 1-6, 1-7, 1-8, 1-9, 1-10, 1-11, 1-12, 1-13 по вул. Шекспіра, 9 у м. Харкові складає - 253,5 кв. м.

Відповідно до ч. 5 ст. 376 ЦК України на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Колегія суддів вважає, суду 1 інстанції було необхідно виконати вимоги ст.33 ЦПК України та залучити до участі у справі належних відповідачів.

Крім того, судова колегія вважає, що суд 1 інстанції помилково дійшов висновку, що позивач є добросовісним власником самочинного нерухомого майна з наступних підстав.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим, але всупереч вказаним вимогам закону суд, не маючи ніяких доказів, що не порушуються права інших осіб постановив незаконне рішення, яке зачіпає інтереси інших осіб, а саме АК "Харківобленерго".

Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво, лише у випадках, передбачених ст.376 ЦК, а саме: за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно (ч.3 ст.376 ЦК); за особою власником (користувачем) земельної ділянки, яка здійснила самочинне будівництво на цій ділянці, якщо це не порушує права інших осіб ( ч.5 ст.376 ЦК ).

Відповідно до ст.301 Закону України від 20 квітня 2000 року „Про планування і забудову територій", ст.18 Закону України від 16 листопада 19992 року „Про основи містобудування" будівництво об"єктів містобудування незалежно від форм власності здійснюється з дозволу відповідних рад, які можуть делегувати це право відповідним виконавчим органам; закінчені будівництвом об"єкти підлягають прийняттю в експлуатацію в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п.1 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об"єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2004 року, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об"єктів полягає у підтвердженні державними приймальними комісіями готовності до експлуатації об"єктів нового будівництва, зокрема, як житлово-громадського, так і виробничого призначення, інженерних мереж та спору, їх інженерно-техничного оснащення відповідно до проектної документації, нормативних вимог, вихідних даних на проектування.

З матеріалів справи вбачається, що спірна прибудова здійснена самочинно без належного дозволу та затвердженого проекту будівництва.

Судом першої інстанції залишилось не з'ясованим, в чому саме полягає порушення прав позивача, не перевірив, чи уповноважений відповідач приймати в експлуатацію самовільні будівлі, а якщо так, то з якої причини відповідачу не видано документ, що засвідчує готовність об'єкту до експлуатації та відповідність об'єкту будівельним нормам та правилам відповідно до основних вимог та умов прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 2008 року № 923 в редакції від 20.05.2009 року № 534 "Про Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів", яка діяла на час вирішення справи, проте не була застосована судом 1 інстанції при ухваленні рішення.

Відповідно до п.п. 1,5 Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) державна архітектурно-будівельна інспекція є урядовим органом державного управління, бере участь в роботі комісій з прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, проводить перевірку відповідності виконання будівельних робіт, будівельних матеріалів, виробів і конструкцій вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил, технічним умовам, затвердженим проектним рішенням, додержання встановленого порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів та має право звертатися до суду у разі виявлення правопорушень у сфері будівництва, містобудування та архітектури.

Матеріали справи не містять даних про вчинення позивачу перешкод в отриманні документу, що засвідчує готовність збудованого позивачем об'єкту до експлуатації та відповідність об'єкту будівельним нормам та правилам згідно до встановленого Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів. Відповідно до п.п.2, 17 вказаного Порядку таким документом є свідоцтво, що засвідчує відповідність закінченого будівництвом об'єкта проектній документації, державним будівельним нормам, стандартам і правилам, видається інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю і датою прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта є дата видачі інспекцією зареєстрованого свідоцтва .

Доказів, що позивачу уповноваженим органом безпідставно відмовлено в прийнятті збудованого ним об'єкту нерухомості в експлуатацію, як до суду першої інстанції, так і до суду апеляційної інстанції не надано.

Також, судова колегія вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги АК "Харківобленерго" про те, що оскаржуване рішення стосується прав та обов'язків його як власника високовольтної повітряної лінії електропередачі напругою 110 кВ "Іванівка-Павлове Поле", в межах охоронної зони, якої розташована прибудова до АДРЕСА_1.

Відповідно до п. "б" ст. 112 ЗК України передбачено, що уздовж ліній зв'язку, електропередачі, земель транспорту, навколо промислових об'єктів для забезпечення нормальних умов їх експлуатації, запобігання ушкодження, а також зменшення їх негативного впливу на людей та довкілля, суміжні землі та інші природні об'єкти, створюються охоронні зони.

Відповідно до ч. 6 ст. 19 Закону України "Про електроенергетику" в охоронних зонах електричних мереж діють обмеження, передбачені законодавством України щодо використання земель. Розміщення споруд та інших об'єктів в охоронних зонах електричних та теплових мереж без здійснення передбачених нормативно-технічними документами технічних заходів безпеки не допускається.

З метою забезпечення збереження і надійної роботи електричних мереж, КМУ запровадив Правила охорони електричних мереж, контроль за виконанням яких здійснюють енергопідприємства.

Згідно з п. 9 Правил у межах охоронних зон повітряних і кабельних ліній, трансформаторних підстанцій, розподільних пунктів і пристроїв без письмової згоди енергопідприємств, у віданні яких перебувають ці мережі, а також без присутності їх представника забороняється будівництво, реконструкція, капітальний ремонт, знесення будівель і споруд.

Пунктом 5 Правил передбачено, що уздовж повітряних ліній електропередач напругою 110 кВ встановлюється охоронна зона на відстань 20 метрів у вигляді земельної ділянки і повітряного простору, обмежених вертикальними площинами, що віддалені по обидві сторони лінії від крайніх проводів за умови невідхиленого їх положення.

Апелянтом, на підтвердження своїх вимог надано акти обстеження електричної мережі від 27.08.2013 року № 38 та 25.09.2013 року № 47, якими зафіксовано факт порушення охоронної зони, лист інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у Харківській області від 15.04.2013 року та лист Державної інспекції сільського господарства у Харківській області від 30.06.2013 року.

За таких обставин, судова колегія вбачає правові підстави для скасування рішення суду і задоволення апеляційної скарги відповідно до ч. 1 п. 3,4 ст. 309 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.303, 304, 307, 309, 313, 314, 315,317, 319, 324 ЦПК України, судова колегія, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу Акціонерної компанії "Харківобленерго" задовольнити.

Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 16 грудня 2008 року скасувати.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до Харківської міської ради про визнання права власності відмовити.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили негайно з моменту проголошення.

Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий -

Судді -