АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
_________________________________________________________________
Провадження № 22ц/790/7406/14 Головуючий 1 інст. - Сітбаталова Н.І.
Справа № 635/12/14-ц Доповідач - Пономаренко Ю.А.
Категорія : житлові
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 жовтня 2014 року Судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого - судді Пономаренко Ю.А.,
суддів колегії - Черкасова В.В., Шевченко Н.Ф.
при секретарі - Соколовій А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Харківського районного суду Харківської області від 24 вересня 2014 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3, яка діє особисто від себе та в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_4 до ОСОБА_5, яка діє особисто від себе та в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_6, треті особи: КП «Харківське районне бюро технічної інвентаризації», Служба у справах дітей Харківського району Управління служби у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської районної державної адміністрації, Коротичанська селищна рада Харківського району Харківської області, Друга державна нотаріальна контора Харківського району про встановлення юридичного факту, визнання недійсною приватизацію житла, свідоцтва про право на спадщину за законом, визнання права користування житлом та права власності на частину квартири, -
в с т а н о в и л а :
В січні 2014 року ОСОБА_3 звернулась до суду з вказаним позовом до ОСОБА_5.в якому просила встановити факт постійного її проживання разом з матір'ю ОСОБА_8 станом на 09.09.2013 року у квартирі АДРЕСА_1; визнати за нею і її неповнолітньою донькою ОСОБА_4, 1998 року народження, право користування житловим приміщенням у АДРЕСА_1; відновити їй та її неповнолітній доньці ОСОБА_4 право на безоплатну приватизацію житла відповідно до Закону України «Про приватизацію житлового фонду» від 19.06.1992 року; визнати приватизацію 2/5 частин квартири АДРЕСА_1, вчинену ОСОБА_8, ОСОБА_5. за себе особисто та в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 недійсною, внаслідок порушення норм законодавства; визнати дублікат свідоцтва про право власності, виданого відділом приватизації КП «ХРБТІ» 05.07.2012 року, на підставі розпорядження КП «ХРБТІ» від 14.10.2005 року № 14879, про спільну сумісну власність на однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_8, ОСОБА_5. і ОСОБА_6 частково недійсним; визнати її та її неповнолітню доньку ОСОБА_4, співвласниками квартири АДРЕСА_1, загальною площею 29,2кв.м, житловою площею 10кв.м., а саме 2/5 її частин, які належали ОСОБА_8, ОСОБА_5. і ОСОБА_6; зобов'язати відділ приватизації КП «ХРБТІ» включити її та її неповнолітню доньку до числа власників квартири АДРЕСА_1 та видати свідоцтво про право власності на житло вказаної квартири, перевести відповідні суми житлових чеків в установи Ощадбанку України для зарахування на депозитний рахунок громадян; визнати свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 2-ю ДНК Харківського району 27.07.2012 року, реєстр № 429/2011, на 1/3 частину однокімнатної квартири АДРЕСА_1, в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_8, померлої ІНФОРМАЦІЯ_2, на ім'я ОСОБА_5., частково недійсним; визнати за нею право власності на 1/10 частину однокімнатної квартири АДРЕСА_1, в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_8, померлої ІНФОРМАЦІЯ_2.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_3 зазначила, що однокімнатна квартира АДРЕСА_1 зареєстрована в 1/3 частині за її сестрою ОСОБА_5., в 1/3 частин за неповнолітньою ОСОБА_6 на праві спільної сумісної власності на підставі дублікату свідоцтва про право власності, виданого 28.12.2005 року відділом приватизації КП «ХРБТІ» та в 1/3 частині за ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого Другою держаною нотаріальною конторою Харківського району Харківської області. Вважає, що приватизація вказаної квартири та оформлення спадкових прав на частку ОСОБА_8 відбулося з порушенням норм законодавства, житлових і спадкових прав її та її неповнолітньої доньки ОСОБА_4, оскільки вони постійно мешкають та зареєстровані в спірній квартирі, як на час приватизації, так і на момент відкриття спадщини. Про те, що вказана квартира була приватизована відповідачем та матір'ю ОСОБА_8 в 2005 році їй стало відомо в грудні 2013 року при розгляді цивільної справи Харківським районним судом Харківської області за позовом ОСОБА_5. до неї та доньки про усунення перешкод в користуванні власністю і виселення. Рішенням суду від 10.12.2013 року позов ОСОБА_5 задоволений. Остання з донькою були зареєстровані але в квартирі не мешкали і не мешкають на даний час. На момент приватизації в квартирі були зареєстровані: вона, її донька ОСОБА_4, матір ОСОБА_8 та ОСОБА_5. з донькою. Вважає, що кожен має право претендувати на право власності на 1/5 частину спірної квартири. ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати ОСОБА_8 Остання заповітів не залишила, тому спадкування відбувається за законом. На момент смерті матері вона з нею мешкала, від спадщини не відмовлялася, приймала участь в її похованні, тому спадщину прийняла фактично.
Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 24 вересня 2014 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3, яка діє особисто від себе та в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_4 відмовлено повністю.
Не погодившись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій посилається на те, що судом при ухваленні рішення порушено норми матеріального та процесуального права, вважає, що воно постановлено з неповним з'ясуванням обставин справи, що мають значення для справи, неправильного та неповного дослідження доказів та їх оцінки. В своїй апеляційній скарзі просить рішення суду 1 інстанції скасувати та постановити нове, яким її позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, відповідно до ст.303 ЦПК України перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, обґрунтовано виходив з того, що позовні вимоги на законі не ґрунтуються.
Судова колегія погоджується з такими висновками суду, оскільки вони правильні, обґрунтовані, відповідають фактичним обставинам по справі та вимогам діючого законодавства, зокрема Закону України «Про приватизацію житлового фонду» від 19.06.1992 року.
Згідно зі ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до вимог ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 ЦПК України. Доведення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 10 грудня 2013 року були задоволені позовні вимоги ОСОБА_5 Усунуто перешкоди в користуванні ОСОБА_5 та ОСОБА_6 квартирою АДРЕСА_1 та виселено ОСОБА_3 та ОСОБА_4 із спірної квартири. Рішенням апеляційного суду Харківської області від 12 лютого 2014 року вселено ОСОБА_5, ОСОБА_6 в спірну квартиру , в іншій частині рішення районного суду залишено без змін.
Зазначені рішення набрали законної сили, та ними встановлено, що ОСОБА_3 без правових підстав вселилась в квартиру та що спонукало її звернутись до суду з вказаним позовом.
Судовим розглядом встановлено, що житловий будинок АДРЕСА_1 був гуртожитком радгоспу «Пісочинський», знаходився на балансі радгоспу, що підтверджується актом прийомки, затвердженому рішенням виконкому Харківської районної ради від 15.07.1971 року за №818.Рішенням виконавчого комітету Коротичанської селищної ради від 12.04.2005 року за №70 вказаний гуртожиток було прийнято до комунальної власності та присвоєно статус житлового будинку.
Як вбачається з матеріалів справи, на підставі рішення виконкому Коротичанської селищної ради від 12.04.2005 року було видано 25.04.2005 року свідоцтво про право власності на нерухоме майно, яке зареєстровано в КП «ХРБТІ».
Рішенням виконавчого комітету Коротичанської селищної ради від 14.06.2005 року за № 109 вирішено видати ордери на квартири на ім'я власників та внести до ордеру всіх проживаючих членів родин.
Матеріали справи містять дані про те, що в 2005 році мешканці приватизували квартири в буд.АДРЕСА_1, про що їм було видано свідоцтва про право власності на житло.
Приватизація житла проводилась відповідно до Закону України «При приватизацію державного житлового фонду» від 19.06.1992 року.
Свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане 05.07.2012 року відділом приватизації КП «Харківське районне бюро технічної інвентаризації» за № 14879 та витяг про державну реєстрацію прав, виданий 05.07.2012 року КП «Харківське районне бюро технічної інвентаризації» за № 34722071 свідчать, що однокімнатна квартира АДРЕСА_1 по праву приватної спільної сумісної власності належить: ОСОБА_8, ОСОБА_6, ОСОБА_5.
Стаття 5 цього Закону передбачає, що право на приватизацію квартири державного житлового фонду одержують громадяни України, які постійно проживають в цих квартирах, а до членів сім'ї наймача квартири, що підлягає приватизації, включаються лише громадяни, які також постійно проживають в квартирі разом з наймачем або за якими зберігається право на житло.
Стаття 8 вказаного Закону вказує, що приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами , організаціями , установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд, а підготовку та оформлення документів про передачу у власність громадян квартир може бути покладено на спеціально створені органи приватизації.
З листа КП «Харківське районне бюро технічної інвентаризації» від 17.02.2014 року за № 63 вбачається, що згідно архівних даних КП «ХРБТІ» приватизаційні документи були підготовлені виконавчим комітетом Коротичанської селищної ради Харківського району Харківської області, а саме: довідки про склад сім'ї наймача зазначеної квартири ОСОБА_8 від 09.09.2005 року та заяви наймача про оформлення квартири в приватну власність від 09.09.2005 року та було встановлено, що в квартирі АДРЕСА_1 на момент оформлення права власності постійно мешкали: ОСОБА_8, ОСОБА_11 та ОСОБА_6.
На підставі наданих документів відділом приватизації КП «ХРБТІ» 28.12.2005 року було видано свідоцтво про право власності на зазначену квартиру. В матеріалах інвентарної справи на житловий будинок АДРЕСА_1 відсутні відомості щодо наявності на момент приватизації квартири 10 (колишній №2) інших її співнаймачів.
Представник третьої особи підтвердив, що Коротичанська селищна рада Харківського району Харківської області підготовлювала документи на приватизацію, але ОСОБА_3.з заявою до селищної ради не зверталася ні особисто від себе, ні в інтересах своєї доньки ОСОБА_4, паспорт свій не подавала. В суді апеляційної інстанції представник Коротичанської селищної ради Харківського району пояснила, що їй не відомо, як при видачі довідки про склад сім'ї для приватизації представниками селищної ради перевірялися мешканці цього будинку.
ОСОБА_8 померла ІНФОРМАЦІЯ_2.
8.11.2011 року до Другої державної нотаріальної контори Харківського району Харківської області після смерті ОСОБА_8, померлої ІНФОРМАЦІЯ_2, звернулася її донька ОСОБА_5 з письмовою заявою про прийняття спадщини. Її заява була прийнята та в цей же день зареєстрована в книзі обліку та реєстрації спадкових прав за № 1052, та на її підставі відкрито спадкову справу № 429/2011.
В матеріалах спадкової справи зберігається довідка за № 790, яка видана 15.08.2012 року виконкомом Коротичанської селищної ради, в якій вказано, що на момент смерті ОСОБА_8 в квартирі АДРЕСА_1 була зареєстрована тільки ОСОБА_5. Після смерті ОСОБА_8, померлої ІНФОРМАЦІЯ_2, крім заяви ОСОБА_5 в шестимісячний строк до нотаріальної контори будь-яких інших заяв про прийняття або про відмову від спадщини не надходило, що підтверджується журналом обліку вхідних документів та книгами обліку та реєстрації спадкових справ за 2011-2012 роки. 27.07.2012 року за реєстровим № 3-595 державним нотаріусом було видано свідоцтво про право на спадщину за законом на ім'я ОСОБА_5 на спадкове майно, що складалося з 1/3 частки квартири АДРЕСА_1.
Підставою для видачі вказаного свідоцтва був дублікат вказаного свідоцтва про право власності, виданий 05.07.2012 року відділом приватизації КП «Харківське районне бюро технічної інвентаризації», замість втраченого свідоцтва про право власності, виданого28.12.2005 року відділом приватизації КП «Харківське районне бюро технічної інвентаризації» на підставі розпорядження КП «ХРБТІ» від 14.10.2005 року за №24879.
Статтею 1216 Цивільного кодексу України визначено, що спадкуванням є перехід прав і обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осі (спадкоємців).
У відповідності до вимог статті 1223 Цивільного кодексу України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Відповідно до положень статті 1258 Цивільного кодексу України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення ї від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
Згідно вимог статті 1261 Цивільного кодексу України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Згідно ст.1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Стаття 1269 ЦК України передбачає, що спадкоємець , який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини подається, спадкоємцем особисто.
Відповідно до ст.1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК України не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.
Тому судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивач не довела, що вона зі своєю донькою проживала та була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, як на момент приватизації так і на момент смерті матері ОСОБА_8
Крім того, правильні висновки суду 1 інстанції, що немає підстав вважати, що позивач зареєстрована та проживає саме в квартирі № 10 вказаного будинку, оскільки в паспорті ОСОБА_3 зазначено, що вона зареєстрована в житловому будинку АДРЕСА_1, при цьому номер квартири не зазначено.
Спадкування майна, що залишилось після смерті ОСОБА_8 відбулось на користь спадкоємиці першої черги - її доньки, ОСОБА_5.
Стаття 1301 ЦК України визначає підстави і порядок визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину. Серед підстав визнання свідоцтва недійсним дана стаття прямо називає лише відсутність права спадкування у особи, на ім'я якої було видане свідоцтво (наприклад, у і разі, якщо ця особа була усунена від спадкування; відсутні юридичні факти, які давали б їй підстави для закликання до спадкування - утримання, спорідненість, заповіт; у випадку, коли і спадкодавець, оголошений у судовому порядку померлим, виявився насправді живим і судове рішення про оголошення його померлим скасоване). Проте свідоцтво може бути визнане недійсним також в інших випадках, встановлених законом.
Згідно з роз'ясненнями Пленуму Верховного Суду України, викладеними в п. 27 постанови від 30 травня 2008 року N 7 „Про судову практику у справах про спадкування" відповідно до ст. 1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним не лише тоді, коли особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, але й за інших підстав, установлених законом. Іншими підставами можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв'язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб тощо.
Тому судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність законних підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_3 та вважає її позов безпідставним, а позовні вимоги такими, що на законі не ґрунтуються.
Відповідно до ст.308 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу, якщо встановлює, що суд першої інстанції постановив рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права.
При такому положенні судова колегія вважає, що суд повно та всебічно дослідив усі обставини по справі, дав їм належну оцінку і постановив законне та обґрунтоване рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального закону.
Доводи, які викладено в апеляційній скарзі, висновків суду не спростовують.
В зв'язку з чим судова колегія не вбачає правових підстав для скасування рішення суду і задоволення апеляційної скарги.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.303,304, п.1 ч.1 ст.307, ст.ст.308, 313, ст.ст.314, 315, 317, 319, 324 ЦПК України, судова колегія
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Харківського районного суду Харківської області від 24 вересня 2014 року залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили негайно з моменту проголошення.
Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий -
Судді -