АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_________________________________________________________________

Провадження № 22ц/790/6924/14 Головуючий 1 інст. - Блага І.С.

Справа № 646/3809/14-ц Доповідач - Пономаренко Ю.А.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2014 року Судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - судді Пономаренко Ю.А.,

суддів колегії - Черкасова В.В., Кукліної Н.О.

при секретарі - Соколовій А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Червонозаводського районного суду м.Харкова від 22 серпня 2014 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання договору недійсним, -

в с т а н о в и л а :

В квітні 2014 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про визнання договору недійсним. В обґрунтування свого позову посилався на те, що під час пошуків роботи, 14.04.2014р. позивач побачив у мережі Інтернет повідомлення про вакансію для роботи кур'єром з доставки мобільних телефонів по місту з понеділка по п'ятницю з 09.00 год. по 17.00 год. з оплатою 170 грн. на день, оплатою проїзду, а також можливістю вільного графіка роботи. Позивач зателефонував за номером, який був вказаний у повідомленні, і йому призначили зустріч за адресою: АДРЕСА_1. Коли він прийшов за вказаною адресою, то дівчина, яка там знаходилася, повідомила йому, що оскільки робота пов'язана з матеріальною відповідальністю, йому необхідно внести 600 грн. як заставу, і якщо потягом двох тижнів роботи він зарекомендує себе позитивно, ці кошти будуть йому повернені. Через деякий час він повернувся з вказаною грошовою сумою, про внесення якої йому видали квитанцію. Крім того, у нього попросили паспорт та довідку про ідентифікаційний код, з яких зробили копії, а також заповнили картку з його персональними даними, у тому числі, щодо попереднього місця роботи. Після цього йому дали підписати документи, і позивач вважав себе прийнятим на вищевказану роботу кур'єром. Також чоловік, який, як думав позивач, був ОСОБА_4, записав йому номер телефону та пообіцяв, що наступного дня о 08.00 год. він телефоном повідомить йому про обсяг роботи. Але ні 15, ні 16 квітня 2014 року роботи йому так і не надали. Тому, 17 квітня 2014 року позивач прийшов за вищевказаною адресою з метою розірвати трудовий договір з ФОП ОСОБА_4 Співробітниця офісу пояснювала йому, що ОСОБА_4 буде наступного дня. У цей час до офісу зайшли ще якісь люди. Позивач став вимагати повернення йому 600 грн. Ці люди спочатку запевняли його, що він отримає свої кошти після святкових днів, а коли позивач висловив свій намір звернутися до правоохоронних органів, до один зі співробітників сказав, що у такому випадку він нічого не отримає.

Рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 22 серпня 2014 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено. Визнано договір консультаційно-інформаційного обслуговування від 14.04.2014р., укладений між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 та ОСОБА_3, недійсним та застосовано наслідки визнання правочину недійсним, зобов'язано ОСОБА_4 повернути ОСОБА_3 600 грн. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь держави судовий збір у сумі 243,60 грн.

Не погодившись з даним рішенням суду, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на те, що вказане рішення незаконне, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. В своїй апеляційній скарзі просить рішення суду 1 інстанції скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити, але з інших підстав. Фактично в апеляційній скарзі скаржник не погоджується з мотивувальною частиною рішення.

Відповідач рішення суду не оскаржив.

Вислухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до ст.303 ЦПК України апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд, постановляючи рішення та задовольняючи позовні вимоги обґрунтовано виходив з того, що , що позивач дійсно помилявся щодо природи спірного правочину, а тому підставно дійшов висновку про недійсність спірного договору на підставі ст.229 ЦК України.

Судова колегія погоджується з такими висновками суду, оскільки вони правильні, обґрунтовані, відповідають фактичним обставинам по справі та вимогам діючого законодавства.

Відповідно до вимог ст.60 ППК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 ЦПК України.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно договору на консультаційно-інформаційне обслуговування від 14.04.2014р., його сторонами є фізична особа - підприємець ОСОБА_4 (виконавець) та ОСОБА_3 (клієнт); а предметом - обов'язок виконавця протягом строку дії договору, тобто до 14.07.2014р., надавати клієнту послугу з інформування про поточний стан справ на ринку праці у обсягах та на умовах, передбачених цим договором, та обов'язок клієнта прийняти цю послугу та сплатити виконавцю за неї 600 грн. Згідно п.4 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк може бути розірваний власником у випадку прогулу без поважних причин.

Згідно з копією квитанції №443 від 14.04.2014р. ФОП ОСОБА_4 отримав 600 грн.

Відповідно до ч.І ст.229 ЦК України якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного,значення, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з п.19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» обставини, щодо яких помилилася сторона правочину (стаття 229 ЦК), мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення.

Статтею 216 ЦК України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Ці правові наслідки застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що він вважав їх заставою під гарантії його добросовісної праці кур'єром у зв'язку з матеріально відповідальною роботою з доставки мобільних телефонів. Представники ж відповідача стверджували, що позивач оплатив ці кошти відповідачу як оплату інформаційно- консультаційних послуг за спірним договором.

Судова колегія погоджується з висновком суду 1 інстанції, що у судовому засіданні було доведено, що позивач помилявся щодо природи їх правовідносин з відповідачем, вважаючи, що між ними виникли трудові правовідносини, а не зобов'язувальні з приводу договору про надання послуг. Так, у даному випадку виникає розумний сумнів, що позивач, який шукав роботу та з цією метою самостійно вивчав відповідні пропозиції від роботодавців, розміщені у засобах масової інформації, у тому числі, у мережі Інтернет, дійсно звертався до відповідача для укладення спірного договору, а не трудової угоди. При цьому суд 1 інстанції, окрім показань позивача, враховував ту обставину, що представники відповідача, за їхніми ж поясненнями, здійснювали пошук вакансій для клієнтів у тих же засобах масової інформації.

Також на користь того, що позивач дійсно помилявся щодо природи спірного правочину, свідчить й та обставина, що він звернувся з цим позовом наступного дня після отримання ним копії спірного договору від представників відповідача.

Крім того, суд 1 інстанції вірно послався на те, що спірний договір має відповідати вимогам Закону України «Про захист прав споживачів», у тому числі, статті 15, яка гарантує право споживача на інформацію про продукцію (послугу). Але вказаним вимогам закону спірний договір не задовольняє.

Таким чином, суд 1 інстанції дійшов ґрунтовного висновку про недійсність спірного договору на підставі ст.229 ЦК України.

Також суд першої інстанції правильно визнаючи спірний договір недійсним, за правилами ст.216 ЦК України, застосовував наслідки недійсності правочину у вигляді зобов'язання відповідача повернути позивачу одержані від нього за цим договором грошові кошти у сумі 600грн.

Крім того, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, факт, що відповідач припинив свою підприємницьку діяльність у якості фізичної особи - підприємця, не має значення для вирішення даного цивільно-правового спору. Так, згідно з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 04.12.2013р. у справі №6- І25цс13, у разі припинення суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи її зобов'язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як за фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати.

Відповідно до ст.308 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу, якщо встановлює, що суд першої інстанції постановив рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права.

При такому положенні судова колегія вважає, що суд повно та всебічно дослідив усі обставини по справі, дав їм належну оцінку і постановив законне та обґрунтоване рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального закону.

Доводи, які викладено в апеляційній скарзі, висновків суду не спростовують.

На підставі викладеного, керуючись ст.303,304, п.1 ч.1 ст.307, 308, ч.2 ст.310, 313, ст.314, 315, 317, 319, 324 ЦПК України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Червонозаводського районного суду м.Харкова від 22 серпня 2014року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили негайно з моменту проголошення.

Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий -

Судді -