УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №22а-20797/11                               Головуючий в 1 інстанції - Черкасенко Т.Г.

Категорія 10.3.2 (1)                                                             Доповідач – Братіщева Л.А.

У Х В А Л А

Іменем України

13 липня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: Братіщевої Л.А.

суддів: Михайлів Л.В., Турік В.П.

розглянувши у м. Кривому Розі в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1, Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Довгинцівської районної у місті ради на постанову Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 30 квітня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Довгинцівської районної у місті ради про стягнення недоплаченої суми щорічної одноразової допомоги на оздоровлення, -

В С Т А Н О В И Л А :

          У травні 2009 року позивач ОСОБА_1 звернувся із позовом до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Довгинцівської районної у місті ради (надалі – УПСЗН виконавчого комітету Довгинцівської районної у місті ради) про стягнення недоплаченої суми щорічної одноразової допомоги на оздоровлення.

В обґрунтування позовних вимог вказав, що йому як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії та інваліду ІІ групи повинна виплачуватись щорічна допомога на оздоровлення в розмірі 5 мінімальних заробітних плат згідно ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991р. (надалі – Закон).

Вказуючи на те, що відповідач у період 2006, 2007, 2008, 2009 років виплачував йому допомогу на оздоровлення не в повному обсязі, просив суд визнати дії посадових осіб відповідача – неправомірними; визнати, що посадові особи УПСЗН порушили Конституцію України і Закони щодо нарахування йому щорічної допомоги на оздоровлення та стягнути з УПСЗН не отриману щорічну одноразову допомогу на оздоровлення в сумі 8970грн.

Постановою Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 30 квітня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення виконкому Довгинцівської районної у місті ОСОБА_2 ради стосовно відмови у перерахунку виплати сум щорічної одноразової допомоги на оздоровлення ОСОБА_1, передбачену ст.. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Зобов’язано Управління праці та соціального захисту населення виконкому Довгинцівської районної у місті ОСОБА_2 ради нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену суму щорічної одноразової допомогми на оздоровлення за 2009 рік, з урахуванням сум, що ним отримані, у відповідності з вимогами ст.. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з розрахунку п’яти мінімальних заробітних плат.

Не погодившись із постановою суду позивач подав апеляційну скаргу, в якій ставить питання про зміну постанови та прийняти нову постанову про задоволення його позовних вимог за 2006-2008 роки, оскільки відповідачем не надано доказів про те, що він з 2006 року знав, що УПСЗН порушувало його права.

В апеляційній скарзі відповідач ставить питання про скасування постанови суду та закриття провадження по справі у зв’язку із порушенням судом норм матеріального та процесуального права.

          Зокрема, суд не взяв до уваги, що УПСЗН не може бути відповідачем по справі, оскільки є розпорядником коштів другого рівня і тому його можливо залучити по справі як третю особу, оскільки кошти за відповідними програмами надходять на рахунок головного управління праці та соціального захисту населення Дніпропетровської облдержадміністрації з Мінпраці України, а потім головне управління розподіляє фінансування по управлінням міст та районі.

          Крім того, суд не звернув уваги на те, що постановою КМУ від 12.07.2005р. за №562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначено розмір компенсації в сумі 120грн.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 має статус учасника ліквідації аварії на ЧАЕС 1-ї категорії та є інвалідом 2-ї групи.

Задовольняючи позовні вимоги за 2009 роки, суд першої інстанції правильно виходив з доведеності факту протиправної дії відповідача відносно не виконання ним приписів ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що призвело до порушення прав позивача, як учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС першої категорії інваліда 2 групи, на своєчасне нарахування та отримання щорічної одноразової допомоги на оздоровлення у розмірі п’яти мінімальних заробітних плат, й з обов’язку відповідача у зв’язку з цим здійснити перерахунок у відповідності до вищевказаного Закону та виплатити відповідну суму на його користь.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що порушене право позивача підлягає захисту тільки стосовно отримання щорічної допомоги на оздоровлення за 2009 рік в розмірі, передбаченому ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Статтею 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що щорічна допомога на оздоровлення виплачується учасникам ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС другої категорії у розмірі п’яти мінімальних заробітних плат. При цьому, ч.3 ст. 48 Закону встановлює, що розмір мінімальної зарплати визначається на момент її виплати.

Відповідно до п.30 ст. 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» дія ст. 48 вищевказаного Закону була зупинена.

Однак, Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 зупинення дії ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», передбачене п.30 ст. 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» визнане неконституційним.

Відповідно до п.п.11 п.28 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» стаття 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» була викладена в редакції: «одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім’ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов’язана з Чорнобильською катастрофою, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України»

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 п.п. 11 п.28 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» був визнаний неконституційним.

Згідно з ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Таким чином, з 01 січня 2007 року по 08 липня 2007 року та з 01 січня 2008 року по 21 травня 2008 року до спірних правовідносин застосуванню підлягали приписи Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», якими визначено що щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, як такі, що прийняті пізніше в часі, у зв'язку з чим мали пріоритет порівняно зі спеціальною нормою – ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Згідно Постанови Кабінету Міністрів України «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 562 від 12.07.2005 року розмір щорічної допомоги на оздоровлення учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС першої категорії 2 групи інвалідності складає 120 гривень.

Позивач отримав допомогу на оздоровлення за 2006 рік – у березні 2006 року в сумі 120грн.; 2007 рік – у лютому 2007 року у розмірі 120грн., за 2008 рік – у сіні 2008 року у розмірі 120грн., тобто в розмірі, який відповідає положенням Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» не діяли.

Ст. 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік» надано право Кабінету Міністрів України у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.

Оскільки Кабінетом Міністрів України у 2009 році на виконання ст. 71 цього Закону рішення не приймались, то до спірних правовідносин підлягають застосуванню приписи ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Як убачається із матеріалів справи, щорічна допомога на оздоровлення за 2009 рік виплачена позивачу у січні 2009 року в сумі 120грн. (а.с. 17), тобто у розмірі меншому, ніж визначено ст. 48 Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

За таких обставин судом правильно визнано неправомірними дії відповідача щодо недонарахування та недоплаті позивачу сум одноразової допомоги на оздоровлення за 2009 рік у розмірі, передбаченому ст.. 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Доводи апеляційної скарги про те, що допомога на оздоровлення виплачена позивачу у розмірі, передбаченому Постановою Кабінету Міністрів від 26 липня 1996 р. №836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» із змінами і доповненнями, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року №562, тому відсутні підстави для її виплати в більшому розмірі, не відповідають вимогам законодавства.

Доводи позивача в апеляційній скарзі спростовуються висновками суду, матеріалами справи та зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що доводи апеляційних скарг правильності висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду –залишенню без змін відповідно до ст. 200 КАС України.

Керуючись ст.ст. 195, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Довгинцівської районної у місті ради - залишити без задоволення.

Постанову Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 30 квітня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді: