УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа №22а-20796/11 Головуючий в 1 інстанції – Мясоєдова О.М.
Категорія 10.3.2 (3) Доповідач – Братіщева Л.А.
П О С Т А Н О В А
Іменем України
13 липня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді: Братіщевої Л.А.
суддів: Михайлів Л.В., Турік В.П.
розглянувши у м. Кривому Розі в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1, Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Центрально-Міської районної у місті ради на постанову Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 18 червня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Центрально-Міської районної у місті ради про визнання дій посадових осіб відповідача не правомірними і зобов’язання виконати перерахунок розміру недоплаченої суми щорічної одноразової допомоги на оздоровлення, -
В С Т А Н О В И Л А :
У січні 2010 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Центрально-Міської районної у місті ради (надалі - УПСЗН виконкому Центрально-Міської районної у місті ради) про визнання дій посадових осіб відповідача не правомірними і зобов’язання виконати перерахунок розміру недоплаченої суми щорічної одноразової допомоги на оздоровлення за 1996-2009 роки, посилаючись на те, що відповідач, в порушення ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виплачують їй, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1-ї категорії, інваліду 3-ї групи, щорічну допомогу на оздоровлення за 1996-2009 роки не в повному обсязі.
Просила суд визнати дії посадових осіб відповідача неправомірними, визнати, що відповідач порушив діюче законодавство, стягнути з УПСЗН виконкому Центрально-Міської районної у місті ради на її користь недоотриману щорічну одноразову допомогу на оздоровлення за 1997-2009 роки в сумі 11751грн. та зобов’язати відповідача виплатити та перевести на її рахунок гроші за недотриману допомогу в сумі 11751грн.
Постановою Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 18 червняя 2010 року задоволено частково позов ОСОБА_1
Визнано дії посадових осіб УПСЗН виконкому Центрально-Міської районної у місті ради які відмовили у перерахуванні щорічної одноразової допомоги на оздоровлення, як особі, яка постраждала від наслідків аварії на ЧАЕС за 2009 рік не правомірними та такими, що обмежують її Конституційні права.
Стягнуто з УПСЗН виконкому Центрально-Міської районної у місті ради на користь ОСОБА_1 суму недоотриманої в 2009 році щорічної одноразової допомоги на оздоровлення як особі, яка постраждала від наслідків аварії на ЧАЕС у 1988р., у розмірі 2410 грн.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 ставить питання про зміну постанови суду в частині відмови в задоволенні її позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, судом не враховано, що вона має право на отримання допомоги на оздоровлення, починаючи з 1996 року в розмірі, передбаченому ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», при цьому відповідачем не надано доказів в підтвердження того, що про порушення свого права вона дізналася саме з 1996 року, у зв’язку з чим пропустила строк звернення до суду з позовом .
В апеляційній скарзі відповідач УПСЗН виконкому Центрально-Міської районної у місті ради ставить питання про скасування постанови суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи. Зокрема, судом першої інстанції не враховано, що належним відповідачем у справі є Міністерство праці та соціальної політики України, яке й є головним розпорядником коштів державного бюджету, за місцем знаходження якого й повинен розглядатися спір. Крім того, відповідач вважає, що розмір щорічної допомоги на оздоровлення в сумі 90 грн. за 2009р.р. виплачено позивачу правомірно у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 562 від 12.07.2005 року, якою й визначено порядок застосування ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційних скарг та заявлених позовних вимог, колегія суддів, вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, а апеляційна скарга УПСЗН виконкому Центрально-Міської районної у місті ради – частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є особою, що постраждала внаслідок ліквідації наслідків катастрофи на ЧАЕС та має статус учасника ліквідації аварії на ЧАЕС 1-ї категорії й є інвалідом 3-ї групи.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання неправомірними та такими, що обмежують конституційні права позивача, дії відповідача стосовно відмови в перерахунку та виплати одноразової грошової допомоги на оздоровлення за 2009 рік та стягуючи з відповідача УПСЗН виконкому Центрально-Міської районної у місті ради суму такої допомогу, суд першої інстанції керувався положеннями ст.ст. 99, 100 КАС України та виходив з доведеності позову в цій частині.
Проте, повністю погодитися з такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може з наступних підстав.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що порушене право позивача підлягає захисту тільки стосовно отримання щорічної допомоги на оздоровлення за 2009 рік в розмірі, передбаченому ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Вказаний висновок суду відповідає положенням ст.ст. 99, 100 КАС України, в редакції, діючій на момент звернення позивача до суду та розгляду справи.
Зокрема, з матеріалів справи вбачається, що позивач звернулася до суду з позовом 11 січня 2010 року (а.с. 1) з пропуском річного строку звернення до суду, передбаченого ст. 99 КАС України й поновити його не просила, в той час як відповідач УПСЗН виконкому Центрально-Міської районної у місті ради наполягав на застосуванні наслідків пропуску такого строку (а.с. 16-17).
Доводи ж апеляційної скарги позивача правильності висновків суду першої інстанції в цій частині не спростовують.
Статтею 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», дія якої відновлена Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 передбачено, що щорічна допомога на оздоровлення виплачується інвалідам 1-ї групи у розмірі п’яти мінімальних заробітних плат. При цьому, ч.3 ст. 48 Закону встановлює, що розмір мінімальної зарплати визначається на момент її виплати.
Ст. 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік» надано право Кабінету Міністрів України у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.
Оскільки Кабінетом Міністрів України у 2009 році на виконання ст. 71 цього Закону рішення не приймались, то до спірних правовідносин підлягають застосуванню приписи ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Як вбачається з матеріалів справи, позивач отримала від відповідача допомогу на оздоровлення за 2009 рік в розмірі 90 грн. у відповідності до положень Постанови Кабінету Міністрів України «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 562 від 12.07.2005 року (а.с. 25).
Враховуючи те, що розмір мінімальної заробітної плати на час виплати допомоги на оздоровлення у березні 2009р. у відповідності до ст. 55 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» - 605 грн., то сума недоплаченої щорічної допомоги на оздоровлення за 2009 рік, з урахуванням проведених виплат, становить: (625 грн. х 4 – 90 грн.) = 2410 грн.
Отже, встановивши, що позивач отримаkf допомогу на оздоровлення за 2009 рік у березні 2009 року в сумі 90 грн., тобто у розмірі меншому, ніж визначено ст. 48 Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», норма якої підлягала застосуванню до спірних правовідносин, суд першої інстанції вірно визнав неправомірними дії відповідачів при виплаті вказаної допомоги за 2009 рік.
У зв’язку з чим, доводи відповідача УПСЗН виконкому Центрально-Міської районної у місті ради в апеляційній скарзі щодо правомірності його дій стосовно нарахування та виплати щорічної допомоги на оздоровлення учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1-ї категорії в розмірі 120 грн., який визначений п.1 Постанови Кабінету Міністрів України «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 562 від 12.07.2005 року є необґрунтованими, оскільки вказаний нормативний акт суперечить положенням ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка має пріоритет у застосуванні до врегулювання спірних правовідносин.
Безпідставними вважає колегія суддів й доводи УПСЗН виконкому Центрально-Міської районної у місті ради стосовно того, що останнє є неналежним відповідачем у справі, оскільки п.4 Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 936 від 20.09.2005р. визначено, що виплата таких компенсацій та допомоги провадиться управліннями праці та соціального захисту населення за місцем реєстрації громадян та центрами по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, яким в даному випадку є УПСЗН виконкому Центрально-Міської районної у місті ради, на обліку в якого перебуває позивач.
Разом з тим, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в частині стягнення з відповідача на його користь суми недоотриманої щорічної одноразової допомоги на оздоровлення за 2009 рік в розмірі 2410 грн. з огляду на наступне.
Так, задовольняючи позов в цій частині, суд першої інстанції допустив порушення правил застосування норм матеріального права, не врахувавши того, що у відповідності до ст.ст. 21, 105, 162 КАС України, адміністративний позов може містити вимоги щодо визнання протиправними рішення, дії чи бездіяльності відповідача, зобов'язання його вчинити певні дії, відшкодувати шкоду, заподіяну незаконними рішенням, дією або бездіяльністю.
Нарахування ж позивачу одноразової допомоги на оздоровлення є компетенцією УПСЗН і суд не може виконувати функції цього органу в частині нарахування конкретної суми такого підвищення.
З викладеного вбачається, що поза увагою суду першої інстанції залишилось те, що адміністративний суд повинен визнавати дії суб’єктів владних повноважень протиправними і зобов'язувати відповідача провести нарахування та виплату належних сум відповідно до закону, а не ухвалювати рішення про стягнення конкретних сум.
Оскільки підстав для задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми недоотриманої одноразової допомоги на оздоровлення у суду першої інстанції не було, колегія суддів вважає, що постанова суду в цій частині підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позову в цій частині.
Разом з тим, колегія суддів враховує наявність порушення прав позивача щодо ненарахування та невиплати на її користь відповідачем одноразової допомоги на оздоровлення за 2009 рік в установленому діючим законодавством розмірі, яке не відновлено судом першої інстанції й підлягає захисту в спосіб, визначений КАС України шляхом зобов’язання відповідача здійснити перерахунок та виплатити одноразову допомогу на оздоровлення ОСОБА_1 за 2009 рік у відповідності до положень ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відповідно до ч.1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.
Отже, колегія суддів доповнює резолютивну частину ухваленої судом постанови висновком про зобов’язання відповідача вчинити певні дії.
В іншій частині постанова суду відповідає нормам матеріального та процесуального закону.
Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, п.4 ч.1 ст. 202, 205, 207 КАС України, колегія суддів, -
П О С Т А Н О В И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Центрально-Міської районної у місті ради – задовольнити частково.
Постанову Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 18 червня 2010 року в частині стягнення з Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Центрально-Міської районної у місті ради на користь ОСОБА_1 суми недоотриманої в 2009 році щорічної одноразової допомоги на оздоровлення як особі, яка постраждала від наслідків аварії на ЧАЕС у 1988р., у розмірі 2410 грн. - скасувати й прийняти в цій частині нову постанову.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Центрально-Міської районної у місті ради про стягнення недоотриманої в 2009 році щорічної одноразової допомоги на оздоровлення - відмовити.
Доповнити резолютивну частину постанови абзацом наступного змісту:
«Зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Центрально-Міської районної у місті ради здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 недоплачену суму щорічної одноразової допомоги на оздоровлення у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат станом на день виплати за 2009 рік, передбачену ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з урахуванням проведеної виплати в розмірі 2410 грн.
В іншій частині постанову залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:
Судді: