УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа №22а-20794/11 Головуючий в 1 інстанції – Затолочний В.С.
Категорія 10.3.2 ( 4) Доповідач – Братіщева Л.А.
П О С Т А Н О В А
Іменем України
06 липня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді: Братіщевої Л.А.
суддів: Карнаух В.В., Михайлів Л.В.
розглянувши у м. Кривому Розі ( в порядку письмового провадження ) адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Центрально-Міської районної у місті ради на постанову Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 19 лютого 2010 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Центрально-Міської районної у місті ради, Голови виконкому Центрально-Міської районної у місті ради, Управління праці та соціального захисту населення Криворізької міської ради про визнання неправомірними дій посадових осіб, зобов’язання вчинити дії з перерахунку та виплати щорічної одноразової допомоги до Дня Перемоги, -
В С Т А Н О В И Л А :
У грудні 2009 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Центрально-Міської районної у місті ради (надалі - УПСЗН) Голови виконкому Центрально-Міської районної у місті ради, Управління праці та соціального захисту населення Криворізької міської ради про визнання неправомірними дій посадових осіб, зобов’язання вчинити дії з перерахунку та виплати щорічної одноразової допомоги до Дня Перемоги посилаючись на те, що відповідач, в порушення ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», виплатив йому, як учаснику війни щорічну допомогу до 5 травня за 1997-2009 роки не в повному обсязі.
Просив суд визнати дії голови виконкому Центрально-Міської районної у місті ради ОСОБА_2 та посадових осіб УПСЗН які відмовили у перерахунку щорічної одноразової допомоги до Дня Перемоги за 1997-2002 роки у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, 2003-2009 роки у розмірі 7 мінімальних пенсій за віком неправомірними; поновити його права щодо отримання одноразової допомоги до Дня Перемоги згідно ст.. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»; визнати що відповідачі порушили Конституцію та звузили його конституційні справа та стягнути з УПСЗН не отриману щорічну одноразову допомогу до Дня Перемоги за 1997-2002 роки у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, за 2003-2009 роки у розмірі 7 мінімальних пенсій за віком.
Постановою Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 19 лютого 2009 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Центрально-Міської районної у місті ради щодо відмови у перерахунку позивачу сум щорічної одноразової допомоги до 05 травня відповідно до ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за період 2004-2009 роки.
Зобов`язано Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Центрально-Міської районної у місті ради здійснити перерахунок і виплатити ОСОБА_1 недоплачену суму щорічної одноразової допомоги до 05 Травня за 2004, 2005, 2006, 2007, 2008, 2009 роки, з урахуванням сум, що ним отримані, у відповідності з вимогами ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» з розрахунку семи мінімальних пенсій за віком, визначеного відповідно до ст.. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».
В задоволенні інших вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі відповідач УПСЗН виконкому Центрально-Міської районної у місті ради ставить питання про скасування постанови суду першої інстанції та прийняття нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, судом першої інстанції не враховано, що належним відповідачем у справі є Міністерство праці та соціальної політики України, яке й є головним розпорядником коштів державного бюджету, за місцем знаходження якого й повинен розглядатися спір. Крім того, відповідач вважає, що розмір разової допомоги за 2004-2009 роки виплачено позивачу у відповідності до положень до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» як учаснику війни. Крім того, позивачем пропущено строк позовної давності передбачений ст. 99 КАС України.
Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга УПСЗН виконкому Центрально-Міської районної у місті ради підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1, згідно посвідчення серії А №005501, виданого 25.03.1993 року Дніпропетровською обласною державною адміністрацією, є постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії та є інвалідом ІІІ групи, і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни.
Статтею 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»встановлено, що для інвалідів ІІІ групи встановлюється виплата щорічної разової допомоги до 5-го травня у розмірі семи мінімальних пенсій за віком.
Задовольняючи позовні вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з доведеності факту неправомірності дій відповідача стосовно відмови виплати на користь позивача в 2004, 2005, 2006, 2007,2008,2009 роках суми щорічної разової допомоги до 5 травня як учаснику війни в розмірах, визначених ч.4 ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни і гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року № 3551-Х11, й з обов’язку відповідача у зв’язку з цим здійснити нарахування та виплату суми такої допомоги у відповідності до вищевказаної норми Закону.
Колегія суддів частково погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу застосування на 2004 - 2009 роки норм законодавства, які регулюють порядок та розміри виплати щорічної разової допомоги до 5 травня як учаснику війни.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив з права позивача на отримання щорічної допомоги до 5 травня за 2009 рік в розмірі, передбаченому ч.4 ст.14 Закону України «Про статус ветеранів війни і гарантії їх соціального захисту».
Частиною 5 ст.13 Закону від 22 жовтня 1993 року N 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» передбачено, що учасникам бойових дій інвалідам ІІІ групи виплачується щорічна одноразова допомога до 5 травня в розмірі 7 мінімальних пенсій за віком.
Стосовно позовних вимог за 2004 -2006 роки колегія вважає, що позивачем пропущено строк позовної давності для звернення до суду за захистом порушеного права, а висновок суду щодо застосування до спірних правовідносин ст.. 257 ЦК України помилковим виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ст. 99 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах звернення до адміністративного суду, який встановлено в один рік.
Частиною першою статті 100 КАС України передбачено, що пропуск строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Оскільки позивач з даним позовом звернувся 02.12.2009 року, просив задовольнити позовні вимоги за 2004-2006 роки, належно допустимих доказів поважності причин пропущення встановленого процесуальним законом строку до суду не подавав, а відповідач наполягав застосувати до вказаних правовідносин положення ст.ст. 99, 100 КАС України, тому колегія суддів вважає, що суд першої інстанції необґрунтовано прийшов до висновку про задоволенні позовних вимог за 2004-2006 роки в зв’язку з пропуском позивачем річного строку для звернення до суду з адміністративним позовом за захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
Щодо позовних вимог за 2007 р. суд вважає необхідним зазначити, що дію положень статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (№ 3551-XII від 22.10.1993) зупинено на 2007 рік в частині визначення розміру виплат щорічної разової грошової допомоги згідно із Законом України від 19.12.2006 р. N 489-V. Крім того, Законом України від 19.12.2006 р. N 489-V, а саме: статтею 29 установлено на 2007 рік відповідні розміри виплат щорічної разової допомоги відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. N 6-рп/2007 положення статті 29 Закону України від 19.12.2006 р. N 489-V та зупинення дії частини п'ятої статті 13 на 2007 рік, передбачене пунктом 13 статті 71 Закону України від 19.12.2006 р. N 489-V визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).
Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»на 2008 рік зупинено дію положень Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»в частині визначення розміру виплат щорічної разової грошової допомоги до 5 травня та встановлено інший розмір такої виплати, виходячи із обсягу видатків, виділених на цю мету при формуванні показників Державного бюджету.
Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 N 10-рп/2008 про визнання змін, внесених законам України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" до закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" щодо визначення розмірів щорічної разової грошової допомоги до 5 травня таким, що не відповідає Конституції України, було прийнято 22.05.2008 року.
Згідно зі статтею 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Відповідно в періоди з 01.01.2007 року по 08.09.2007 року 01.01.2008 року по 21.05 2008 року Закон України "Про Державний бюджет України на 2008 рік» та Закон України Про Державний бюджет України на 2007 рік були чинним та підлягали виконанню, а органи, уповноважені на здійснення цих виплат, у цей час діяли на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Із дати прийняття рішення Конституційним Судом України особи мають право на виплату допомоги до 5 травня у розмірах, визначених законами "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Згідно з запереченням відповідача (а.с.32-33), разова щорічна допомога позивачу за 2007 рік виплачена позивачу в квітні 2007 р. та за 2008 р. в квітні 2008 р., тобто до прийняття Рішень Конституційного Суду України від 09.07.2007 року та 22.05.2008 N 10-рп/2008.
Тому в даному випадку права позивача відповідачем не були порушені, а допомога виплачена згідно вимог Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік», а тому позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими, що в свою чергу свідчить про необхідність відмови в задоволенні позовних вимог в цій частині.
Згідно ч. 4 ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в редакції, дія якої відновлена Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року №10-рп/2008, щорічно до 5 травня учасникам війни інвалідам ІІІ групи виплачується разова грошова допомога у розмірі семи мінімальних пенсій за віком.
На час виплати у 2009 році УПСЗН виконкому Центрально-Міської районної у місті ради на користь позивача суми допомоги до 5 травня дія ч.4 ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» щодо розміру такої допомоги зупинена не була.
Разом з тим, як вбачається із заперечень УПСЗН виконкому Центрально-міської районної у місті ради (а.с. 32), щорічна допомога до 5 травня за 2009 рік виплачена позивачу в сумі 380,00 грн., що не відповідає розміру, передбаченому ч.4 ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про неправомірність дій відповідача щодо виплати на користь позивача щорічної допомоги до 5 травня у 2009 році є правильним, відповідає вимогам діючого законодавства та підтверджується матеріалам справи.
У зв’язку з чим, доводи відповідача в апеляційній скарзі щодо правомірності його дій стосовно нарахування та виплати щорічної допомоги до 5 травня позивачу як учаснику війни на підставі Постанови Кабінету Міністрів України «Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується в 2009 році відповідно до Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань» від 18.03.2009 року № 211 є необґрунтованими, оскільки вказаний нормативний акт суперечать положенням ч.4 ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Безпідставними вважає колегія суддів й доводи УПСЗН виконкому Центрально-Міської районної у місті ради стосовно того, що останнє є неналежним відповідачем у справі, оскільки відповідно ст. 17-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12-16 цього Закону, здійснюють органи праці та соціального захисту населення через відділення зв'язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходитиь до висновку про скасування постанови Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 19 лютого 2010 року в частині визнання неправомірними дій Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Центрально-Міської районної у місті ради щодо відмови у перерахунку позивачу сум щорічної одноразової допомоги до 05 Травня відповідно до ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», зобов`язання Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Центрально-Міської районної у місті ради здійснити перерахунок і виплатити ОСОБА_1 недоплачену суму щорічної одноразової допомоги до 05 Травня за 2004 - 2008 роки, з урахуванням сум, що ним отримані, у відповідності з вимогами ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» з розрахунку семи мінімальних пенсій за віком та ухвалення нової постанови про відмову в задоволенні цих позовних вимог.
В частині відмови в задоволенні позовних вимог постанова не оскаржується.
Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, п.2,4 ч.1 ст. 202, 205, 207 КАС України, колегія суддів, -
П О С Т А Н О В И Л А :
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Центрально – Міської районної у місті ради задовольнити частково.
Постанову Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 19 лютого 2010 року в частині визнання неправомірними дій Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Центрально-Міської районної у місті ради щодо відмови у перерахунку позивачу ОСОБА_1 сум щорічної одноразової допомоги до 05 Травня відповідно до ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за 2004-2009 роки, зобов`язання Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Центрально-Міської районної у місті ради здійснити перерахунок і виплатити ОСОБА_1 недоплачену суму щорічної одноразової допомоги до 05 Травня за 2004 -2009 роки, з урахуванням сум, що ним отримані, у відповідності з вимогами ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» з розрахунку семи мінімальних пенсій за віком – скасувати й ухвалити в цій частині нову постанову.
Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог до Управління праці та соціального захисту населення виконкому Центрально - Міської районної у місті ОСОБА_3 в частині визнання неправомірними дій Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Центрально-Міської районної у місті ради щодо відмови у перерахунку позивачу сум щорічної одноразової допомоги до 05 Травня відповідно до ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за 2004-2008 роки, зобов`язання Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Центрально-Міської районної у місті ради здійснити перерахунок і виплатити ОСОБА_1 недоплачену суму щорічної одноразової допомоги до 05 Травня за 2004 - 2008 роки, з урахуванням сум, що ним отримані, у відповідності з вимогами ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» з розрахунку семи мінімальних пенсій за віком.
В іншій частині постанову залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:
Судді: