УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

          Справа №22а-21314/11                               Головуючий в 1 інстанції - Затолочний В.С.

Категорія 10.3.2 ( 4 )                                                                      Доповідач – Братіщева Л.А.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

25 травня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: Братіщевої Л.А.

суддів: Соколан Н.О., Михайлів Л.В.

розглянувши у м. Кривому Розі в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління пенсійного Фонду України в Центрально-Міському районі на постанову Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 15 лютого 2010 року за позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного Фонду України в Центрально-Міському районі про визнання неправомірними дій посадових осіб, зобов’язання вчинити дії з перерахунку розміру пенсії, -

В С Т А Н О В И Л А :

В листопаді 2009 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Кривого Рогу (надалі – УПФУ в Центрально-Міському районі м. Кривого Рогу) про визнання неправомірними дій посадових осіб і зобов’язання виконати перерахунок пенсії, посилаючись на те, що йому, як ліквідатору аварії на ЧАЕС 1-ї категорії, інваліду 3-ї групи з 1992 року по 1997 рік, починаючи з 1997 по 2002 роки не проводиться перерахунок державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, у відповідності до вимог ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Просив суд визнати дії посадових осіб УПФУ в Центрально-Міському районі м. Кривого Рогу щодо відмови у перерахунку пенсії як інваліду 3 групи у 1997-2002 роках у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, 2003-2009 роках у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком неправомірними та такими, що обмежують його конституційні права, поновити його право щодо отримання основної пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, починаючи з 1997 року по 2002 рік у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за період з 1997 по 2002 роки у розмірі 75% мінімальних пенсій за віком, основної пенсії з 2003-2009 роках у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії з 2003-2009 роки у розмірі 50% пенсій за віком.

Постановою Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 15 лютого 2010 року частково задоволено позов ОСОБА_1

Визнано неправомірними дії УПФУ в Центрально-Міському районі м. Кривого Рогу щодо залишення без задоволення звернень ОСОБА_1 про перерахунок розміру його пенсії.

Зобов'язано УПФУ в Центрально-Міському районі м. Кривого Рогу здійснити перерахунок і виплатити ОСОБА_1 пенсію з 01.01.2004р. у розмірі, передбаченому ст. 50, ч.4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком визначеного відповідно до ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та з урахуванням виплачених сум.

В апеляційній скарзі відповідач УПФУ в Центрально-Міському районі м. Кривого Рогу ставить питання про скасування постанови суду та прийняття нової постанови про відмову в задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Зокрема, судом не враховано, що позивачем пропущено строк звернення до суду з позовом та не вказано кінцеву дату проведення перерахунку пенсії; не взято до уваги пріоритетність дій положень ч.4 ст. 54, ст. 50 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 01.01.2004 року, помилково застосовано до спірних правовідносин показник мінімального розміру пенсії за віком, встановленого ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», й не звернуто уваги, що у відповідача відсутні бюджетні асигнування для виплати пенсії.

Перевіривши за наявними у справі матеріалами законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів, вважає, що апеляційна скарга УПФУ в Центрально-Міському районі м. Кривого Рогу підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 згідно посвідчення серії А №005501 виданого 25.03.1993 року Дніпропетровською обласною державною адміністрацією, є постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії та є інвалідом ІІІ групи, інвалідність пов’язана з ліквідацією аварії на Чорнобильській АЕС.

Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з факту порушення відповідачем вимог ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» при обчисленні на користь позивача розміру державної пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, й нарахування останніх в розмірі меншому ніж передбаченому діючим Законом в період, починаючи з 01.01.2004 року й обов'язку відповідача у зв'язку з цим здійснити її перерахунок та виплату у відповідності до вищевказаного Закону.

Проте, повністю погодитися з вказаними висновками суду першої інстанції колегія суддів не може з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем оскаржується встановлене судом право позивача на отримання державної пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю за період з 01.01.2004 року в розмірах, встановленими ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Відповідно до статті 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі Закон), пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Відповідно до ч.4 ст.54 цього Закону (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), якою визнано підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1, та у зв'язку із втратою годувальника, в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів ІII групи, щодо яких установлено зв'язок із Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими шести мінімальних пенсій за віком.

Згідно зі ст.50 зазначеного закону особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, зокрема інвалідам ІII групи - у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком. Як передбачено ст.53 Закону виплата додаткової пенсії здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач з 24.11.1992 року знаходиться на обліку Управлінні Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області та отримує пенсію згідно ст. ст. 50, 54 Закону України Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що не оспорюється відповідачем.

З матеріалів справи убачається, що ОСОБА_1 18.09.2009 року та 09.10.2009р. звертався із заявами про перерахунок йому пенсії згідно Закону України «Про статус і соціальний захист громадян», які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», однак, 13.10.2009 року одержав відмову Управління.

Встановлено, що Управління нараховувало та виплачувало позивачу основну та додаткову пенсію відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 03.01.2002 року №1 «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремих категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету», від 28.05.2008 року №530 «Про питання соціального захисту окремих категорій громадян», від 26.07.1996 року №831 «Про підвищення розмірів пенсій, призначених до 1 серпня 1996 р., та порядок обчислення пенсій, що призначаються після 1 серпня 1996 року»та від 16.07.2008 року №654 «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян».

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що основна та додаткова пенсії позивачу згідно ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян», які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» повинна розраховуватися виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка визначається в порядку, встановленому ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, розмір якого встановлюється законами про Державний бюджет на відповідні роки.

Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, вирішуючи даний спір суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що при розрахунку державної та додаткової пенсій, передбачених ст., ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого в законі про Державний бюджет України на відповідний рік, із якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.

Відповідно до ч.3 ст. 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до ст. 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, особам, віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорій, та розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії встановлюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

Колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність у позивача права на перерахунок пенсії, у розмірах, які визначено Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Проте, задовольняючи позовні вимоги за період з 01 січня 2004 року суд першої інстанції зазначив що позивачем на підставі ст. 257 ЦК України не пропущено строк звернення до суду за захистом порушених прав, проте колегія суддів не може погодитись з такими висновками суду першої інстанції, оскільки ст. 257 ЦК України не може бути застосована до спірних правовідносин.

В позовній заяві позивач зазначає, що йому не було відомо про належні йому виплати, тому при зверненні до УПФУ із заявами від 18.09.2009р. та 09.10.2009р. йому було повідомлено про нарахування належних йому виплат у відповідності із діючим законодавством.

Відповідно до ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України (яка діяла на час розгляду справи в суді першої інстанції) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства, (яка діяла на час розгляду справи в суді першої інстанції) пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна зі сторін.

В запереченнях на адміністративний позов, відповідач наполягав на застосуванні строку встановленого ст. 99 КАС.

Колегія суддів вважає, що задоволенню підлягають позовні вимоги за період з 18 листопада 2008 року.

При визначенні періоду перерахунку та виплати пенсії, колегія суддів враховує те, що позивачу інвалідність, яка пов'язана з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, встановлена безстроково, призначення та виплата пенсії носить безстроковий характер, за заявою пенсіонера вид пенсії може змінюватися, а тому визначення кінцевого періоду перерахунку та виплати пенсії вважає недоцільним.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції в частині задоволення позову ОСОБА_1 про зобов’язання здійснити перерахунок і виплатити пенсію з 01.01.2004 року – скасуванню з прийняттям в цій частині нової постанови про часткове задоволення позовних вимог за період з 18.11.2008р. і відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 з 01.01.2004р. по 17.11.2008р.

В частині відмови в задоволенні позовних вимог постанова суду не оскаржується.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, п.3, п.4 ч.1 ст. 202, 205, 207 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Кривого Рогу Дніпропетровській області задовольнити частково.

Постанову Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 15 лютого 2010 року в частині задоволення позову ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Кривого Рогу Дніпропетровській області про здійснення перерахунку і виплати ОСОБА_1 пенсію з 01.01.2004р. у розмірі, передбаченому ч.4 ст. 54, ст. 50 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 01.01.2004 року – скасувати й прийняти в цій частині нову постанову про часткове задоволення позовних вимог.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління пенсійного Фонду України в Центрально-Міському районі про визнання неправомірними дій посадових осіб, зобов’язання вчинити дії з перерахунку розміру пенсії – задовольнити частково.

Зобов’язати Управління пенсійного Фонду України в Центрально-Міському районі здійснити ОСОБА_1 перерахунок державної та додаткової пенсії за шкоду, заподіяної здоров’ю відповідно до вимог ч.4 ст. 54, ст. 50 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 18 листопада 2008 року.

Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог до Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Кривого Рогу Дніпропетровській області про зобов’язання здійснити перерахунок державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяної здоров’ю відповідно до вимог ч.4 ст. 54, ст. 50 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 01.01.2004 року по 17.11.2008 року включно.

В іншій частині постанову суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді: