Справа|річ| № 2-349/09

З А О Ч Н Е   Р І Ш Е Н Н Я|розв'язання,вирішення,розв'язування|

І М Е Н Е М    У|в,біля| К Р А Ї Н И

04 березня 2009 року                                                                                                               м. Сімферополь

Центральний районний суд м. Сімферополя в складі:

головуючого -  судді Малухіна В.В.

при секретарі  - Левченко Д.С.,

розглянувши у  відкритому судовому засіданні,  цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання договору оренди недійсним, виселення без надання іншого жилого приміщення, стягнення суми по договору оренди , вселення та стягнення моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

Позивачка 27.02.2008 р. звернулась до суду із позовом до ОСОБА_7 про визнання недійсним договору оренди, стягнення суми по договору оренди, мотивуючи свої вимоги тим, що на підставі свідоцтва про спадщину за законом вона є власником Ѕ частки квартири АДРЕСА_1, друга частка квартири належить відповідачу  на підставі свідоцтва про право на спадщину. 04.12.2007 року відповідач уклав договір оренди квартири в письмовій формі зі сплатою за найм квартири 280 доларів США в місяць. 22.04.2008 року позивачка уточнила позовні вимоги та просила стягнути з відповідача безпідставно отриманий доход за найм квартири в сумі 2996 грн., вселити у вказану квартиру позивачку та стягнути моральну шкоду в розмірі 1399 грн. 21.11.2008 року позивачка остаточно уточнила свої вимоги та просила визнати недійсним договор оренди квартири, виселити із квартири наймачів  ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, вселити її у Ѕ частку квартири та стягнути 6000 грн. моральної шкоди з ОСОБА_7 на її користь.

У судовому засіданні 04 03.2009 року позивачка заявлені уточнені 21.11.2008 р. позовні вимоги (л.с.58-59) підтримала та просила задовольнити, моральну шкоду обгрунтовує тим, що відповідач перешкоджає їй користуватися часткою квартири, їй немає де жити, коли вона перебуває у м.Сімферополі, надала витяг із історії хвороби в підтвердження того, що її самопочуття погіршилося, вона зазнає страх та страждання, що її майно використовується відповідачем без її згоди і вона може його втратити, наполягала на розгляді справи у відсутності відповідача, якій належним чином повідомлен про час та місто слухання справи  з ухваленням по справі заочного рішення. Також пояснила, що станом на 04.03.2009 р. в спірній квартирі ніхто не проживає, вона відключена від газо- та електропостачання.

Відповідач у судове засідання не з'явився, повідомлявся належним чином. Від представника відповідача за довіреністю ОСОБА_8 надійшло клопотання про відкладання слухання справи у зв'язку з находженням у відрядженні.

Відповідно до ст. 157  ЦПК України суд розглядає справи протягом розумного строку, але не більше двох місяців з дня відкриття провадження у справі, у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду справи, суд ухвалою може подовжити розгляд справи, але не більше як на один місяць. Відповідно до ст.38 ЦПК України позивач може брати участь у справі особисто або через представника.

В матеріалах справи є довіреність (л.с.65) відповідно якої ОСОБА_7 уповноважив ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_8, ОСОБА_11, ОСОБА_12 вести його справи у всіх судових установах України з усіма правами, які передбачені законом для відповідача.

Суд вважає, що позивач мав можливість прийняти участь у справі особисто, або через представників, для чого у нього було достатньо часу, причина неявки в судове засідання відповідача або його представника  не може бути визнана поважною, оскільки до суду не надано документ, що підтверджує знаходження позивача у відрядженні в м. Київі 29.01.2009 року та 04.03.2009 року, та немає заяв від інших представників відповідача. Заява про розгляд справи у відсутності відповідача або його представника до суду не надходила, додаткових особистих пояснень відповідача не вимагається. Відповідно ст.ст.169, 224 ЦПК України суд, за згодою позивача, розглядає справу на підставі наявних у справі даних та доказів з постановленням заочного рішення.

Суд, вислухавши сторони по справі, |очевидців|дослідивши матеріали справи|речі|, оцінивши докази по справі|речі| в їх сукупності, прийшов до наступного.

Судом встановлено, що власниками квартири АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину є ОСОБА_1 та ОСОБА_7, по Ѕ частки у кожного (а.с. 6-7, 91). 09.04.2008 року ОСОБА_7, без згоди іншого співвласника - ОСОБА_1, уклав договір оренди Ѕ частки квартири АДРЕСА_1 на строк до 09.03.2009 року з ОСОБА_2, зі сплатою 300 доларів США на місяць, в квартирі будуть проживати четверо осіб: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 (а.с. 19-22). В судовому засіданні 22.04.2008 року ОСОБА_7 пояснив суду, що він дійсно уклав договір оренди квартири однак квартиранти: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, займають тільки його Ѕ частку квартири. 22.04.2008 року судом було проведено виїздне судове засідання, відповідно протоколу якого, при огляді квартири було встановлено що  квартира орендується повністю, квартиранти займають обідві житлові кімнати (а.с. 25). Розділ спірної квартири, виділ в натурі часток квартири або визначення порядку користування квартирою між співвласниками не проводився. Позивачка не має ключив від квартири, відповідач перешкоджає вілбному користуванню позивачки належною їй Ѕ часткою квартири.

Відповідно ст.ст.355, 358, 361, 383 ЦК України майно, що є у влсності двох або більше осіб, належить їм на праві спільної власності, спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не становлена спільна сумісна власність на майно. Право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою, співвласники можуть домовитися пропорядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Співвласник має право самостійно розпорядитися своєю часткою у спільної часткової власності. Власник квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб. Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно ст.759, 761 ЦК України за договором найму наймодавець передає майно у користування за плату на певний строк; право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Правовідносини найму житла врегульовани гл.59 ЦК України. Договір найму житла укладається у письмовій формі, предметом договіру найму житла можуть бути помешкання, зокрема квартира або її частка.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину передбачаються ст.203 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою, шостою ст.203 ЦКУ; якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Відповідно ст.1167 ЦК України моральна шкода завдана фізичній особі неправомірними діями, рішеннями або бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

На підставі викладеного суд вважає, що з боку відповідача порушени законні права та інтерси позивача, як власника Ѕ частки квартири АДРЕСА_1, на вільне володіння та користування своєю власністю.  Позивачкою доведено, що відповідач противоправно перешкоджає їй у вселенні та проживанні  у Ѕ частки спірної квартири, без її згоди передав цілу квартиру у найм та отримує прибутки.  Позивачка зазнає від неправомірних дій відповідача моральні страждання які виявляються у погіршенні її самопочуття, необхідності тривалий час добиватися захисту порушеного права та неможливості користуватися власністю. Суд вважає що для задоволення позовних вимог  позивачку належить вселити в Ѕ частку квартири АДРЕСА_1, достатнім буде стягнення моральної шкоди в сумі 2000 грн.  В задоволенні інших позовних вимог належить відмовити, підстав для визнання недійсним договіру найму від 09.04.2008 року Ѕ частки квартири АДРЕСА_1 на строк до 09.03.2009 року суд не вбачає, до тогож він фактично, на час розгляду справи не виконується, відповідачи ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 в спірній квартирі не проживають тому виселення їх не можливо.

Позивачка не просила стягувати на її користь понесені судові витрати.

 Керуючись ст.ст. 203,215,216, 355, 358, 361, 383,759, 761,1167 Цивільного Кодексу України, ст.ст. 7,10-11,27,31,38, 60, 88,157, 169,209,212, 214-215, 224-228 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Вселити ОСОБА_1 в Ѕ частку квартири АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 2000 грн.

В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Сплаечні судові витрати залишити за позивачкою.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Автономної Республіці Крим через Центральний районний суд м. Сімферополя шляхом подачі до суду заяви про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції протягом десяти днів з дня проголошення рішення, та апеляційної скарги на рішення суду протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя: