Справа № 2-а-1292\ 2009 рік

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2009 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області в складі судді Ярмоли О.Я. при секретарі судового засідання Павловій О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 5, м. Білої Церкви справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради про зобов’язання провести перерахунок та виплату недоотриманої допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася до суду з вказаним позовом мотивуючи тим, що вона має дитину ІНФОРМАЦІЯ_1 та має право на державну допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі прожиткового мінімуму, встановленого для дітей у віці 6-ти років, але відповідачем виплачується вказана допомога у значно нижчому розмірі. Оскільки відповідач відмовляється провести доплату вказаної грошової допомоги, то позивач просить суд стягнути з відповідача борг по виплаті допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі 8248 грн.

В судовому засіданні позивач уточнила позовні вимоги та просила суд визнати відмову відповідача щодо перерахунку державної допомоги по догляду за дитиною неправомірною та зобов’язати відповідача провести перерахунок та виплату їй державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, виходячи з розміру прожиткового мінімуму, встановленого для дітей віком до 6 років, за період з січня 2007 р. по жовтень2008 року включно.

Представник відповідача до суду не з’явився, про день та час розгляду даної справи повідомлено належним чином, суду надано письмово викладені заперечення відповідача проти позову і лист щодо розгляду справи без участі представника відповідача.

Заслухавши пояснення позивача, оглянувши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення.

Так, по справі встановлено, що позивач має дитину 27.10.2005 року, що підтверджується копією свідоцтва про народження дитини.

Відповідно до ст.15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» позивачу передбачена допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.

З матеріалів справи вбачається, що позивач перебуває на обліку в управлінні соціального захисту населення Білоцерківської міської ради і одержує допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Право на державну допомогу по догляду за дитиною до досягнення трирічного віку особам, не застрахованим в системі загальнообов’язкового державного соціального страхування, передбачено Законом України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми». В ст.13 цього Закону з 01січня 2008 року були внесені зміни Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» , а саме, - виключено слова «не застрахована в системі загальнообов’язкового державного соціального страхування», тобто, положення цього закону були поширені на всіх осіб, які здійснюють догляд за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Так, відповідно до ст.15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається в розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років. Але відповідно до Закону України від 25.03.2005р. «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2005 рік» та деяких інших законодавчих актів України», ч.3 розділу VІІІ Прикінцеві положення Закону України “Про державну допомогу сім’ям з дітьми» викладено в новій редакції, а саме: - розмір державної допомоги сім’ям з дітьми, передбачений ст.15 цього Закону, визначається Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік у відсотковому відношенні до прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку з поступовим наближенням до прожиткового мінімуму, але при цьому не може бути нижчим за величину, що дорівнює 25 відсоткам зазначеного прожиткового мінімуму, а з 01.01.2006 року – 50 відсоткам цього прожиткового мінімуму.

Судом встановлено, що управлінням соціального захисту населення Білоцерківської міської ради позивачу виплачувалася щомісяця допомога по догляду за дитиною, але в меншому розмірі, ніж це було передбачено ст. 15 Закону України “Про державну допомогу сім’ям з дітьми». Ці обставини підтверджуються матеріалами справи та не заперечуються відповідачем в його письмово викладених запереченнях на позов.

Зокрема, в своїх запереченнях проти позову відповідач посилається на те, що дія частини першої ст.15 Закону України “Про державну допомогу сім’ям з дітьми» зупинена на 2007 р. Законом України «Про державний бюджет України на 2007 р.» та враховуючи вимоги ст.95 Конституції України, позивачу проводилося нарахування вказаної допомоги згідно положень ст.56 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», де вказано, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку здійснюється у розмірі, що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні 6 місяців, але не менше 90 грн. для незастрахованих осіб та не менше 23 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до постанови КМ України від 11.01.2007р. за №13 затверджений Порядок призначення і виплати допомоги при народженні дитини та допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку особам, застрахованим в системі загальнообов’язкового державного соціального страхування. Згідно п.9 цього Порядку, допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку призначається у розмірі, що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні 6 місяців, для застрахованих осіб – не менше 23 відсотків прожиткового мінімуму встановленого для працездатних осіб. Постановою КМ України від 22.02.2008 року за №57 внесені зміни до Порядку призначення і виплати державної допомоги сім’ям з дітьми, затвердженого постановою КМ України від 27.12.2001 р. за № 1751. Та пунктом 22 Порядку визначено, що відповідно до ст.15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку виплачується у розмірі, що дорівнює різниці між: з 01.01.2008р. – 50 відсоткам прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менш 130 грн.

Суд не може погодитися з запереченнями відповідача з наступних підстав.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За ст.113 Конституції України КМ України у своїй діяльності керується Конституцією і законами України, актами Президента України.

Згідно ч.1 ст.9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Розмір допомоги по догляду за дитиною, визначений вказаними вище постановами КМ України від 11.01.2007р. за №13 та від 22.02.2008 року за №57, якими затверджено Порядок призначення цієї допомоги суперечить вимогам ст.15 Закону України “Про державну допомогу сім’ям з дітьми» та іншим нормам Законів.

Оскільки закони України мають вищу юридичну силу над урядовими нормативними актами, то суд вважає, що при вирішенні даного спору підлягають застосуванню саме положення ст.15 Закону України “Про державну допомогу сім’ям з дітьми», а не зазначені вище постанови КМ України.

Так, в разі колізії між нормативно-правовими актами КМ України та Законами України застосуванню підлягають саме положення Законів України, які є актами вищої юридичної сили.

Згідно ч.4 ст.9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Дію положень ст. 15 Закону України “Про державну допомогу сім’ям з дітьми» було зупинено на 2007 рік згідно з п.14 ст.71 Закону України від 19.12.2006 року за № 489-V“Про Державний бюджет України на 2007 рік”.

Однак, за рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року за № 6-рп визнано неконституційними деякі положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», в т.ч. п.14 ст.71цього Закону, яким було зупинено дію статті 15 та п.3 розділу VІІІ «Прикінцеві положення» Закону України “Про державну допомогу сім’ям з дітьми».

Рішення Конституційного Суду є обов’язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Крім того, в цьому рішенні вказано на те, що рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.

Судом також не можуть прийматися до уваги посилання відповідача на те, що ст.62 Закону «Про державний бюджет України на 2007 рік» визначено, що розміри державних соціальних гарантій на 2007 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюється відповідними законами, цим Законом та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України.

А саме постановою КМ України від 11.01.2007 року №13 затверджено Порядок призначення і виплати допомоги при народження дитини та допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Але суд вважає, що надання такого права КМ України не означає, що останній при визначенні порядку застосування Закону може допустити звуження змісту та обсягу прав громадян, встановлених Законом, тобто, КМ України повинен був встановити такий порядок не порушуючи вимог Закону щодо розмірів державної допомоги зазначеним категоріям громадян.

Як встановлено судом, п. 23 розділу 2 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» було внесено на 2008 рік зміни до Закону «Про державну допомогу сім’ям з дітьми», а саме : ч.1 ст.15 викладено в такій редакції: допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні 6 місяців, але не менше 130 грн.

П.3 розділу VІІІ «Прикінцеві положення» викладено у такій редакції : допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між з 01.01.2008 року - 50%, з 01.01.2009 року – 75 %, з 01.01.2010 року – 100 % прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні 6 місяців.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року за № 10-рп зазначені положення неконституційними не визнавались.

Однак відповідно до ст. 22 Конституції України при прийнятті нових законів, або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Крім того, встановлений ст. 95 Конституції України, ст. 38 Бюджетного Кодексу України перелік правовідносин, які регулюються Законом про Державний бюджет України, є вичерпним, а отже, цей закон не може скасовувати, або змінювати обсяг прав та обов’язків, пільг, гарантій, передбачених іншими законами, в тому числі і Законом «Про державну допомогу сім’ям з дітьми».

А як вказано вище, цим Законом, а саме р. VІІІ «Прикінцеві положення» було визначено розмір допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно в розмірах передбачених в Законі Про державний бюджет на відповідний рік.

Отже, з огляду наведеного, можливо стверджувати, що розмір даної допомоги, визначений в Законах про Державний бюджет на відповідний рік, не відповідає розміру, передбаченому ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» і є значно меншим за розмір прожиткового мінімуму, встановленого законом для дітей віком до шести років, який є розрахунковою величиною при призначенні вказаної допомоги.

Слід також, зазначити, що відповідно до ст. 46 Конституції України пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Згідно ст.62 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років становить : з 01.01.2007 р. - 434 грн., з 01.04.2007 р. – 463 грн., з 01.10.2007 р. – 470 грн.

Згідно ст. 58 Закону України "Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" затверджено прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років : з 01.01.2008 року – 526 грн., з 01.04.2008 р. – 538 грн., з 01.072008р. – 540 грн., з 01.10.2008 р. – 557 грн.

Отже, проаналізувавши всі зазначені правові норми суд приходить до висновку, що відмова відповідача про перерахунок державної допомоги позивачу виходячи з розміру прожиткового мінімуму є необґрунтованою. А тому суд вважає за можливе зобов’язати відповідача провести перерахунок та виплату зазначеної допомоги відповідно до розміру прожиткового мінімуму, встановленого для дітей віком до 6-ти років, з врахуванням вже виплачених сум допомоги.

В своїх письмових запереченнях відповідач просить суд застосувати положення ст. 99 КАС України, якою передбачено річний строк для звернення до адміністративного суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів.

Позивач звернулася до суду з даним позовом в грудні 2008 року, а отже, суд вважає за можливе задовольнити вимоги позивача за період, починаючи з грудня 2007 року.

На підставі ст.4 Декрету КМ “Про державне мито” позивач звільнена від сплати судового збору на користь держави.

Керуючись ст.ст.19,22,46,113 Конституції України, ст.13,14,15 Закону України “Про державну допомогу сім’ям з дітьми», рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року за № 6-рп, Законом України від 15.03.2007 р. «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», Законом України "Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" , ст.ст.6,9, 17,89,99,100,158-163, 185, 186 КАС України, суд-

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити частково.

Визнати дії управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради щодо відмови ОСОБА_1 перерахувати та виплатити допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі прожиткового мінімуму, встановленого для дітей віком до 6 років неправомірними.

Зобов’язати управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради провести перерахунок та виплатити ОСОБА_1 суму державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку на доньку ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2, виходячи з розміру прожиткового мінімуму, встановленого Законом про державний бюджет на відповідний рік для дітей віком до шести років, за період з грудня 2007 року по травень 2008 року включно, з врахуванням вже виплачених за цей період коштів.

Від сплати держмита (судового збору) позивача звільнити.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Білоцерківський міськрайонний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, яка може бути подана до суду протягом десяти днів з дня проголошення постанови.

Суддя: Ярмола О.Я.