Справа № 22-128/09 Головуючий у 1-й інстанції: Гончар М.С.
Суддя-доповідач: Спас О.В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 січня 2009 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого Бондаря М.С.,
суддів Ломейка В.О.,
Спас О.В.,
при секретарі Батарейній О.О.
за участю позивача ОСОБА_1 її представника ОСОБА_2
представника відповідача ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 27 жовтня 2008 року
у справі за позовом ОСОБА_1 до дочірнього підприємства «Рідна Марка» про стягнення середнього заробітку за затримку видачі трудової книжки, компенсації за невикористану відпустку та відшкодування моральної шкоди,
ВСТАНОВИЛА:
06.05.2008р. ОСОБА_1 звернулася до суду з вищевказаним позовом, посилаючись на ті обставини, що вона працювала у відповідача з 01.08.2006р. і 20.02.2008р. звільнилася за власним бажанням. Трудову книжку їй було видано 28.02.2008р.і не було своєчасно виплачено всі належні від підприємства суми.
Позивач зазначала, що частина заробітку виплачувалася їй неофіційно на руки, а тому вона врахувала ці суми в розмір заробітної плати, виходячи з чого просила стягнути середній заробіток за час затримки видачі трудової книжки (вимушеного прогулу) в розмірі 696,95грн., 1689,30грн. компенсації за невикористану щорічну відпустку.
Позивач вважає, що дії відповідача, який порушив її законні права, спричинили їй моральну шкоду, в зв'язку з чим вона просила стягнути 10000грн. і судові витрати.
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 27 жовтня 2008 року позов задоволено частково. Стягнуто з ДП «Рідна Марка» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за затримку видачі трудової книжки у сумі 133,54 грн., 100 грн. на відшкодування спричиненої моральної шкоди, а разом стягнуто 233,54 грн.
2
В решті позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідач, надавши заперечення, вважає доводи апеляційної скарги необгрунтованими і просить про її відхилення.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.
Відповідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Довід апеляційної скарги, щодо неправильного визначення судом першої інстанції розміру заробітної плати позивача, спростований під час розгляду справи апеляційним судом, оскільки встановлено, що суд першої інстанції дотримався вимог ст. 212 ЦПК України і оцінив всі надані сторонами докази на ґрунті всебічного, повного, об'єктивного та безпосереднього їх дослідження, а також оцінив належність допустимість, достовірність кожного доказу окремо, достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, відобразив в рішенні результати оцінки доказів.
Таким чином, апеляційний суд не має передбачених законом підстав для дослідження цих же доказів на стадії апеляційного розгляду, а нових доказів, які апеляційний суд міг би дослідити в порядку ч. 2 ст. 303 ЦПК України, позивачем не надано.
При вирішенні цього питання суд першої інстанції правильно керувався вимогами ст. ст. 10, 11, 60 ЦПК України згідно яких цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, при цьому докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, а доказування не може грунтуватися на припущеннях.
Судова колегія вбачає, що висновок суду першої інстанції щодо розміру середнього заробітку позивача, який взято за основу розрахунку суми, що підлягає стягненню, є вірним.
Тому є правильним висновок суду щодо необґрунтованості вимог позивача про стягнення суми компенсації за невикористану відпустку у вказаній нею сумі, оскільки відповідачем доведено, що, виходячи з документально підтвердженого розміру середнього заробітку позивача, вищевказана сума виплачена їй повністю.
Правильно обчислена судом першої інстанції сума за вимушений прогул за час затримки видачі трудової книжки позивачу в період з 20.02. по 28.02.2008р.
Є вірним висновок суду першої інстанції щодо часткового задоволення вимог про відшкодування моральної шкоди, так як обставина порушення законних
3
трудових прав позивача знайшла своє підтвердження в суді і у відповідності до ст. 237-1 КЗпП України відповідач має здійснити таке відшкодування.
Разом з тим суд вірно визначив, що позивачем не надано доказів тієї обставини, що затримка видачі трудової книжки протягом восьми днів спричинила їй моральні страждання, які мають компенсуватися сумою у 10000грн.
Стягнута судом сума 100 грн. відповідає як обставинам справи так і визначеному ст. 1 ЦПК України завданню цивільного судочинства щодо справедливого розгляду цивільних справ, а також роз'ясненням, наданим у п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995р."Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" де сказано: „Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану...При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості".
Довід апеляційної скарги про не постановляння судом першої інстанції окремої ухвали на адресу прокуратури є неприйнятним, оскільки предметом судового розгляду, за яким ухвалене судове рішення, що перевіряється апеляційним судом, були трудові правовідносини. Крім цього, у відповідності до ст. 211 ЦПК України дане питання вирішується судом виключно на власний розсуд, виходячи з обставин справи.
Таким чином, при розгляді справи апеляційним судом встановлено, що рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням вимог матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують його висновків.
Немає передбачених законом підстав для скасування рішення суду першої інстанції та для постановляння нового рішення по справі.
Керуючись ст. ст. 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 27 жовтня 2008 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня проголошення.