Справа № 2-190/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 липня 2011 року                                                                       м.Лебедин          

Лебединський районний суд Сумської області в складі головуючого Бакланова Р. В. при секретарі Вєчканова С. В., за участю представника позивачки –ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства “Укрсиббанк”, треті особи: Національний банк України, Приватний нотаріус ОСОБА_3 про визнання кредитного та договору іпотеки не дійсними,

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулася з зазначеним позовом до відповідача мотивуючи свої вимоги тим, що 25 квітня 2008 року між ними був укладений договір споживчого кредиту № 11340351000 відповідно якого позивачці було надано кредит в розмірі 7000 доларів США на споживчі цілі. У забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, 25 квітня 2008 року між сторонами був укладений договір іпотеки (майнова порука) № 84410, відповідно якого позивачка передала в іпотеку АКІБ "Укрсиббанк" однокімнатну квартиру загальною площею 32,1 кв.м., що знаходиться АДРЕСА_1. Укладаючи договір вона не знала, що він не відповідає вимогам чинного законодавства, дізналася лише нещодавно. Тому звернулася до суду та просить визнати недійсним кредитний договір № 11340351000, укладений 25 квітня 2008 року між нею та АКІБ "Укрсиббанк", визнати недійсним договір іпотеки (майнової поруки) № 84410. В порядку застосування недійсності вищевказаного договору іпотеки, виключити з державного реєстру іпотек запис про державну реєстрацію вищезазначеного договору, виключити з єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запис про державну реєстрацію заборони відчуження нерухомого майна за договором іпотеки № 84410 від 25 квітня 2008 року.

У судовому засіданні представник позивачки підтримав позовні вимоги у повному обсязі, пояснивши, що договір іпотеки укладений без згоди співвласника майна –чоловіка ОСОБА_2, а також без згоди органу опіки і піклування, оскільки у квартирі, на момент укладення договору проживали неповнолітні діти.

Представник відповідача до судового засідання не з’явився, але надіслав суду заяву в якій попрохав суд справу розглядати у його відсутності, проти позову заперечив у повному обсязі.

Третя особа –приватний нотаріус ОСОБА_3 до судового засідання не з’явився, але надіслав клопотання про розгляд справи у його відсутності.

Представник третьої особи –Національного Банку України, до судового засідання не з’явився, але надіслав свої заперечення в яких проти позовних вимог в частині визнання кредитного договору недійсним заперечив.

У судовому засіданні були встановлені наступні факти та відповідні ним правовідносини:

25 квітня 2008 року між ОСОБА_2 та Публічним акціонерним товариством “Укрсиббанк” був укладений договір споживчого кредиту № 11340351000 (а.с. 12-15) відповідно умов якого, позивачці було надано кредит в розмірі 7000 доларів США, що дорівнює еквіваленту 35350 грн. на споживчі цілі, позивачка зобов’язалась повернути кредит до 25 квітня 2015 року сплативши 14 % річних.

У забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, 25 квітня 2008 року між ОСОБА_2 та Публічним акціонерним товариством “Укрсиббанк” був укладений договір іпотеки № 84410 (а.с.20-21), відповідно якого ОСОБА_2 передала в іпотеку АКІБ "Укрсиббанк" однокімнатну квартиру загальною площею 32,1 кв.м., що знаходиться АДРЕСА_1.

Позивачка ОСОБА_2 на момент укладення договорів, що оспорюються, перебувала у шлюбі з ОСОБА_4, про що свідчить свідоцтво про шлюб (а.с. 152) згідно з яким шлюб зареєстрований 11 травня 2007 року в Лебединському міському відділі реєстрації актів цивільного стану, актовий запис № 53.

У ОСОБА_2 є двоє неповнолітніх дітей ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2, про що свідчать свідоцтва про народження (а.с. 144,145)

З довідки про склад сім’ї виданої Комунальним підприємством «Домоуправління мікрорайону черемушки»(а.с.47), вбачається, що ОСОБА_2 проживає за адресою ІНФОРМАЦІЯ_3 разом з чоловіком ОСОБА_4 та дітьми ОСОБА_5 та ОСОБА_6, тобто вони проживають у квартирі яка є предметом іпотеки.

Допитаний у судовому засіданні ОСОБА_4 пояснив, що він є чоловіком ОСОБА_2, коли ОСОБА_2 укладала договір іпотеки він не був присутній, згоди на укладення договору не давав.

Заслухавши думку представника позивачки, дослідивши докази у справі, допитавши свідка, суд вважає за необхідне задовольнити вимоги частково, в частині визнання недійсним договору іпотеки з наступних підстав:

Статтею 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня. При цьому основний закон держави не встановлює будь-яких обмежень щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.

Відповідно до ст. 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. Тобто відповідно до законодавства, гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак у той же час обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.

Основним законодавчим актом, який регулює правовідносини у сфері валютного регулювання і валютного контролю є Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19 лютого 1993 року № 15-93.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

При цьому, згідно зі ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" кошти - це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент. Статті 47 та 49 цього Закону визначають операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу.

Відповідно до ст. 5 Декрету КМУ операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій Національного банку України. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі генеральної ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до п. 2 ст. 5 цього ж Декрету.

Відповідно до п.2.3. Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, що затверджене Постановою Правління НБУ № 275 від 17.07.2001 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 21 серпня 2001 р. за № 730/5921) за наявності банківської ліцензії та за умови отримання письмового дозволу Національного банку банки мають право здійснювати операції з валютними цінностями.

З вищенаведеного вбачається, що уповноважені банки на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями мають право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті.

Національний банк України видав ПАТ “Укрсиббанк” банківську ліцензію № 75 від 24 грудня 2001 року та дозвіл № 75-2 від 24 грудня 2001 року на право здійснення операцій згідно з додатком до цього дозволу. В переліку, викладеному в додатку, поряд з іншим зазначено, - «залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку».

За викладених обставин, укладення кредитного договору у іноземній валюті не суперечить вимогам діючого законодавства.

Відповідно до ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Як вбачається із зазначеного кредитного доовороу, враховуючи вимоги ст.ст. 1054, 1055 ЦК України, сторонами по справі було узгоджено всі істотні умови, необхідні для договорів даного виду, в них з достатньою повнотою і ясністю виписані права та обов’язки сторін.

Сторони досягли домовленості згідно з положеннями ст.ст. 207, 640 України та уклали договір, в якому прямо передбачили умови, які мають виконуватися і вважаються такими, що момент досягнення домовленості настав.

За таких обставин суд приходить висновку про необхідність у задоволенні позовних вимог про визнання договору про надання споживчого кредиту відмовити у зв’язку з необґрунтованістю.

Крім того відповідно до ч.6 ст. 203 ЦК України правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ч. 3 ст. 17 Закону України «Про охорону дитинства»батьки або особи, які їх замінюють, не мають права без дозволу органів опіки і піклування укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати розподіл, обмін, відчуження житла, зобов’язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов'язання.

Одним із правочинів, які не можуть вчиняти батьки без дозволу органів опіки та піклування відповідно до ст. 177 Сімейного кодексу України є відмова від майнових прав дитини, до яких відноситься, зокрема, і право користуватися жилим приміщенням, оскільки відповідно до частин 2 та 3 ст. 18 Закону України «Про охорону дитинства» діти - члени сім’ї наймача або власника житлового приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем.

Відповідно до ч. 1 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Відповідно до ч. 3 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи у віці до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає.

Відповідно до ч. 7 ст. 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч. 1 ст. 39 ЦПК України права, свободи та інтереси малолітніх осіб віком до чотирнадцяти років, а також недієздатних фізичних осіб захищають у суді відповідно їхні батьки, усиновлювачі, опікуни чи інші особи, визначені законом.

Також відповідач не надав суду заперечень, щодо визнання договору іпотеки недійсним.

З огляду на викладене, суд прийшов до висновку, що позивач належним чином довів свої позовні вимоги в частині визнання недійсним договору іпотеки..

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 29, 203, 215, 216, 227, 368, 369 ЦК України, с. 7, 177 Сімейного Кодексу України, ст.ст. 10, 11, 209, 212, 214-215 ЦПК України,-

ВИРIШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства “Укрсиббанк”, треті особи: Національний банк України, Приватний нотаріус ОСОБА_3 про визнання кредитного та договору іпотеки не дійсними задоволити частково.

Визнати недійсним Договір іпотеки (майнової поруки) № 84410, укладений між ОСОБА_2 та Публічним акціонерним товариством “Укрсиббанк”25 квітня 2008 року.

Виключити з Державного реєстру іпотек запис про державну реєстрацію договору іпотеки № 84410, укладений між ОСОБА_2 та Публічним акціонерним товариством “Укрсиббанк”25 квітня 2008 року.

Виключити з Державного реєстру заборони відчуження запис про державну реєстрацію договору іпотеки №84410, укладений між ОСОБА_2 та Публічним акціонерним товариством “Укрсиббанк”25 квітня 2008 року.

У задоволенні позовних вимог про визнання договору про надання споживчого кредиту №11340351000 укладеного між ОСОБА_2 та Публічним акціонерним товариством “Укрсиббанк”25 квітня 2008 року відмовити у зв’язку з необґрунтованістю.

          Стягнути з Публічного акціонерного товариства “Укрсиббанк”, що знаходиться, проспект Москвський 60 м. Харків р/р 29090000008104 МФО 351005 на користь ОСОБА_2, що проживає ІНФОРМАЦІЯ_3 судові витрати у справі пропорційно задоволеним вимогам: 279 грн. 16 коп. судового збору, 60 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, всього стягнувши 339 грн. 16 коп.

          Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Сумської області через Лебединський районний суд Сумської області шляхом подачі в 10 –денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя Бакланов Р. В.