А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д П О Л Т А В С Ь К О Ї О Б Л А С Т І
Справа № 22ц-541 Головуючий по першій
2009 рік інстанції Заколодяжна О.А.
Суддя-доповідач Лобов О.А.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
16 березня 2009 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області в складі:
головуючого судді Акопян В.І.
суддів Лобова О.А., Новохатньої В.А.
при секретарі Зеленській О.І.
за участю позивача
відповідачів №2, ОСОБА_2
представників третіх осіб
розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Полтава цивільну справу за апеляційною скаргою №2, ОСОБА_2 на рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 04 грудня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_3 до №2, ОСОБА_2 про встановлення безоплатного земельного сервітуту на право проходу та проїзду.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача,
В С Т А Н О В И Л А:
У січні 2007 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом і просив ухвалити рішення, яким зобов'язати відповідачів усунути перешкоди у користуванні спільною земельною ділянкою, стягнути на його користь 1 000 грн. моральної шкоди.
В подальшому ОСОБА_3 змінив позовні вимоги та просив встановити постійний безоплатний сервітут на право проходу і проїзду до його земельної ділянки через земельну ділянку відповідачів.
Заявлені вимоги мотивовані тим, що з 1993 року він проживає у квартирі АДРЕСА_1. Його сусід ОСОБА_4, власник квартири АДРЕСА_2 у тому ж будинку, приватизував земельну ділянку біля будинку у 2002 році. З того часу позивач користується правом проходу та проїзду через вказану земельну ділянку, будь-яких суперечок з цього приводу не виникало. Проте відповідачі у 2006 році придбали у ОСОБА_4 квартиру АДРЕСА_2 та належну йому земельну ділянку і почали чинити перешкоди позивачу у користуванні нею для проходу чи проїзду до його квартири.
Рішенням Гадяцького районного суду Полтавської області від 04 грудня 2008 року позов ОСОБА_3задоволений: встановлений постійний безоплатний сервітут на право проходу та проїзду до земельної ділянки ОСОБА_3, розташованої по АДРЕСА_1, через земельну ділянку №2, ОСОБА_2, розташованої по АДРЕСА_2. Внесені зміни в Державний акт на право власності на земельну ділянку №2, ОСОБА_2 шляхом вилучення з їх володіння частини земельної ділянки для встановлення земельного сервітуту, а саме на право проїзду - шириною 3 м., довжиною 32,7 м., на право проходу - шириною 0,8 м., довжиною 6,50 м. відповідно до плану-схеми земельної ділянки по вул.Тельмана,106 в м.Гадячі, виготовленому відділом Держкомзему у Гадяцькому районі. Вирішене питання про судові витрати.
№2 і ОСОБА_2 в апеляційній скарзі, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просять рішення суду скасувати, ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що суд першої інстанції, позбавляючи відповідачів права володіння частиною земельної ділянки, не взяв до уваги, що право власності на земельну ділянку набуте у встановленому законом порядку.
Окрім того, суд у порушення вимог ст.401 ЦК України встановив земельний сервітут за наявності визначеної експертом можливості для позивача здійснювати право власності на його земельну ділянку іншим способом.
Колегія суддів, вислухавши пояснення осіб, які приймають участь у розгляді справи, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, дійшла висновку, що апеляційна підлягає задоволенню з наступних підстав:
Відповідно до п.2 ч.1 ст.307, п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України за результатами розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд скасовує рішення суду першої інстанції та ухвалює нове в разі порушення судом норм матеріального чи процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено і це вбачається матеріалів справи, що рішенням Гадяцької міської ради № 319-1 від 18 листопада 1993 року встановлено норми землекористування для житлового будинку №106 по вул. Тельмана в м.Гадячі.
Згідно вказаного рішення квартирі АДРЕСА_1, власник ОСОБА_3, у користування виділено 293 м.кв., квартирі АДРЕСА_2, власник ОСОБА_4, - 166 м.кв. Земельна ділянка площею 266 м.кв. виділена у спільне користування квартирам №2 і АДРЕСА_2.
Рішенням Гадяцької міської ради №308-27 від 18 листопада 1993 року ОСОБА_3 додатково виділено у користування земельну ділянку площею 677 м.кв., прилеглу до раніше виділеної.
На підставі державного акту серії РЗ №644917, виданого Гадяцькою міською радою 11 вересня 2002 року, ОСОБА_4 набув у власність земельну ділянку площею 0,0435 га. розташовану по вул.Тельмана,106 в м.Гадячі та призначену для обслуговування житлового будинку і господарських будівель. До складу зазначеної земельної ділянки увійшла земельна ділянка площею 266 м.кв. виділена раніше у спільне користування квартирам №2 і ОСОБА_2.
ОСОБА_3 приватизував виділену йому раніше у користування земельну ділянку у 2005 році.
На підставі договору купівлі-продажу від 24 жовтня 2005 року №2 і ОСОБА_2 придбали у ОСОБА_4 належну йому квартиру АДРЕСА_2 по вул. Тельмана,106 в м.Гадячі.
На підставі договору купівлі-продажу від 21 червня 2006 року №2 і ОСОБА_2 придбали у ОСОБА_4 належну йому земельну ділянку площею 0,0435 га., розташовану в м.Гадячі по вул. Тельмана,106.
Між подружжям ІНФОРМАЦІЯ_1 і ОСОБА_3 почали виникати непорозуміння щодо користування останнім їхньою земельною ділянкою для проїзду і проходу.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що під час виготовлення Полтавською регіональною філією ДП «Центр ДЗК» технічної документації із землеустрою для оформлення і видачі правовстановлюючого документа на земельну ділянку, належну відповідачам, не було враховано висновок Гадяцького відділу земельних ресурсів від 20 грудня 2006 року про наявні обмеження щодо використання цієї земельної ділянки, а саме про необхідність встановлення сервітуту на право проходу та проїзду через їх земельну ділянку.
Суд першої інстанції вважав також встановленою неможливість влаштування проходу та (або) проїзду до земельної ділянки ОСОБА_3 інакше як через земельну ділянку подружжя ІНФОРМАЦІЯ_1.
З таким висновком суду колегія суддів погодитися не може, оскільки він зроблений з порушенням норм процесуального права та внаслідок неправильного застосування норм матеріального права.
Згідно ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Рішення є законним і обґрунтованим у тому разі, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу у відповідності із законом на підставі всебічно і повно з'ясованих обставин, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
Правовідносини з виникнення (встановлення), здійснення, зміни та припинення сервітуту, зокрема земельного, врегульовані нормами як ЦК України (глава 32), так і ЗК України (глава 16).
Відповідно до ст.98 ЗК України, ст.404 ЦК України право земельного сервітуту - це право власника земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянко, яке полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації, тощо.
За змістом ч.1 ст.401 ЦК України якщо є можливість задовольнити потребу у користуванні майном в будь-якій іншій правовій формі, сервітут не може бути встановлений.
Оскільки нормами ЗК України іншого правила не визначено, то для вирішення спору про встановлення земельного сервітуту слід застосовувати вказану загальну норму ЦК України.
Висновком судової технічної експертизи №28-07 від 23 січня 2008 року (а.с.134-142) визначені три варіанти влаштування проходу і проїзду до земельної ділянки ОСОБА_3поза межами земельної ділянки відповідачів.
Відкидаючи висновок експертизи, суд першої інстанції послався на необхідність проведення власниками квартир суттєвих перебудов у будинку.
Наведене твердження суду першої інстанції є безпідставним, оскільки закон, а саме ч.1 ст.401 ЦК України не ставить можливість встановлення сервітуту у залежність від складності та вартості виконання (здійснення) іншого способу задоволення потреб власника земельної ділянки.
Окрім того, з висновку експертизи №28-07 від 23 січня 2008 року вбачається, що запропоновані варіанти влаштування проїзду і проходу до земельної ділянки ОСОБА_3є реальними для виконання та не є надмірно обтяжливими у матеріальному розумінні.
Посилання суду першої інстанції ту обставину, що під час виготовлення правовстановлюючого документу на земельну ділянку, належну відповідачам, не було враховано висновок Гадяцького відділу земельних ресурсів від 20 грудня 2006 року не заслуговує уваги, оскільки дійсність правочину з придбання відповідачами земельної ділянки та (або) чинність Державного акту про право власності відповідачів на землю не є предметом спору у даній справі.
Колегія суддів також звертає увагу на наступну обставину.
Відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 666631 від 29 грудня 2006 року (а.с.27) ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 0,0435 га, тобто 435 м.кв.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції встановив земельний сервітут площею 103,3 м.кв., фактично вилучивши з володіння власника майже 1/4 частину належної йому земельної ділянки.
Такий спосіб задоволення потреби у користуванні чужою земельною ділянкою суперечить ч.4 ст.98 ЗК України, згідно якої земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.
За таких обставин, рішення суду першої інстанції не може залишатися в силі, його слід скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову за безпідставністю.
Керуючись ст.303, п.2 ч.1 ст.307, ч.1 п.4 ст.309, ст.316 ЦПК України, колегія суддів
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу №2, ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 04 грудня 2008 року скасувати.
ОСОБА_3 відмовити у задоволенні позову за безпідставністю.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене протягом двох місяців до Верховного Суду України шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий В.І. Акопян
Судді О.А. Лобов
В.А. Новохатня