ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 липня 2006 р. | № 4/160 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
В. Овечкіна –головуючого, |
Є. Чернова В. Цвігун |
за участю представників: |
- позивача |
- відповідача | Черевко М.М. –голова правління Кноблох І.В. –(дор. від 21.10.2005) Сінельник В.М. –(дор. № 4 від 07.02.2006) |
розглянув касаційну скаргу | ЗАТ «Механомонтаж-200» |
на постанову | Запорізького апеляційного господарського суду від 28.04.2006 |
у справі | № 4/160 господарського суду Запорізької області |
за позовом | ПП «Запоріжбудсервіс» |
до | ЗАТ «Механомонтаж-200» |
третя особа без самостійних вимог | ТОВ «Запоріжметалургмонтаж» |
про | усунення перешкод у користуванні майном |
зустрічним позовом | ЗАТ «Механомонтаж-200» |
до | ПП «Запоріжбудсервіс» |
третя особа без самостійних вимог | ТОВ «Запоріжметалургмонтаж» |
про | про визнання недійсним договору оренди |
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Запорізької області від 12.11.2005 (суддя Н.Зінченко) первісний позов щодо усунення перешкод у користуванні ПП «Запоріжбудсервіс»орендованим майном задоволено. В задоволенні зустрічних вимог відмовлено.
Рішення суду мотивовано наявністю укладеного згідно Закону України «Про оренду державного та комунального майна»довгострокового договору оренди між асоціацією «Запоріжметалургмонтаж»та ПП «Запоріжбудсервіс», не доведенням за зустрічним позовом факту укладення договору оренди на спірне майно з іншою особою в період дії вищезазначеного договору оренди, безпідставністю посилання на договір купівлі-продажу спірного майна, який укладено на те саме майно, яке знаходиться у договорі оренди.
Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 28.04.2006 (судді: Т.Мойсеєнко, Н.Коробка, В.Кричмаржевський) рішення господарського суду першої інстанції у цій справі частково скасовано, визнані недійсними п.п. 1, 2, 3, 4, 5 додаткової угоди від 05.05.2003 до договору оренди № 12 укладеного між асоціацією «Запоріжметалургмонтаж»та ПП «Запоріжбудсервіс». В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Постанова суду мотивована наявністю у договорі оренди № 12 від 04.12.2002 всіх істотних умов договору, доведення факту укладення додаткової угоди від 05.05.2003 до договору оренди № 12 на момент знаходження їдальні та підсобних приміщень у іншої особи за іншим договором оренди, де вже були визначені орендна плата, вартість, загальна площа об’єкту.
Згідно ст. 396 ЦК України особа має право на захист майна в тому числі від власника, право оренди відповідно до ст. 28 Закону України «Про оренду державного майна»захищено законодавцем нарівні із правом власності.
Договір купівлі-продажу спірного майна від 26.04.2005 до уваги не приймається, оскільки заявник не аргументував причини неподання цього доказу до суду першої інстанції.
АТ «Механомонтаж-200» просить скасувати постанову апеляційної інстанції в частині задоволених вимог, у позові відмовити, оскільки господарським судом неправильно застосована ст. 48 Закону України «Про власність», не враховано лист Вищого господарського суду України № 01-8/98 від 31.01.2001 «Про деякі приписи законодавства, яке регулює питання пов’язані із здійсненням права власності»; відповідач не перешкоджав у користуванні майном позивачу, апеляційним судом безпідставно не прийняті до уваги договори купівлі-продажу спірного майна.
Вищий господарський суд України у відкритому судовому засіданні дослідив матеріали справи, доводи сторін та вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Спірне майно яке передано асоціацією «Запоріжметалургмонтаж»в оренду ПП «Запоріжбудсервіс»04.12.2002 строком до 2012, асоціацією «Запоріжметалургмонтаж»одночасно у період дії договору оренди, а саме 15.12.2004 відчужується ЗАТ «Механомонтаж».
Окремі приміщення, зокрема, їдальня бази відпочинку асоціацією «Запоріжметалургмонтаж»ще раніше, а саме 01.03.2000 передані в оренду ПП С.Гришину, а отже на момент укладення додаткової угоди до договору оренди № 12 від 04.12.2002, орендна плата, вартість окремих об’єктів бази відпочинку вже були визначені у договорі оренди з приватним підприємцем.
При таких обставинах окремі умови додаткової угоди, а саме інша орендна плата, розміри об’єктів встановлені орендодавцем на те саме майно пізніше за договорами оренди, але з іншими юридичними особами обґрунтовано судом визнані недійсними.
Згідно ст. 23 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»передача майна в оренду не припиняє право власності асоціації на це майно, договір оренди укладений у 2002 році не закінчився, орендар від договору оренди не відмовився, орендареві забезпечується відповідно до ст. 28 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»захист його права на майно, одержане ним за договором оренди, нарівні із захистом, встановленим законодавством щодо права власності.
При таких обставинах касатором не доведено, в чому саме полягає порушення ст. 48 Закону України «Про власність», не враховані межі перегляду справи в апеляційній та касаційній інстанції, які встановлені ст.ст. 101, 107 ГПК України відносно оцінки додаткових доказів, які не були предметом розгляду у суді першої інстанції.
Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1118, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 28.04.2006 у справі № 4/160 господарського суду Запорізької області залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
Головуючий суддя: В. Овечкін
судді: Є.Чернов
В. Цвігун