АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
__________________________________________________________________
Провадження №22-ц-790 -898-2013р. Гол. 1 інст. Ніколаєнко І.В.
Справа № 2-2018-2329-2012р доповідач Ларенок В.І..
Категорія: відшкодув. шкоди.
Рішення
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
19 лютого 2013 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого: судді Ларенка В.І.
суддів : Гальянової І., Бородіна М.М.
при секретарі: Галушко Т.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 16 жовтня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Державної казначейської служби України, Головного управління Державної казначейської служби України в Харківської області, Харківської обласної митниці, третя особа прокуратура Київського району м. Харкова - про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства, прокуратури і суду ,-
в с т а н о в и л а:
У травня 2012 року позивач ОСОБА_2 звернувся у суд з позовом, в якому просив стягнути за рахунок Державного бюджету на його користь матеріальні збитки у розмірі 16 512 грн. 96 коп. та моральну шкоду у розмірі 1 000 000 грн..
Зазначав, що 18.08.2010 року він виїхав на автомобілі, який був придбаний ним та належав йому на праві спільної сумісної власності з дружиною ОСОБА_3 та рухався з м. Первомайський Харківської області по напрямку до Мерефи. О 16-30 год. після проїзду с. Таранівка він був зупинений працівниками БМОП «Беркут» ГУ МВС України, надав необхідні документи та пояснив причини находження в Україні. На що працівник БМОП повідомив, що він повинен проїхати з ним до митниці. По прибуттю до митниці з'явилось необхідність викликати і дружину для з'ясування обставин щодо перебування автомобіля на території України. Після чого начальник оперативного відділу СБК та ПМП Харківської обласної митниці Евенко М.І. склав протокол про порушення митних правил та акт про проведення огляду транспортного засобу. 10.09.2010 року Київським районним судом м. Харкова було винесено постанову про визнання його винним у правопорушенні, передбаченому ст. 336 МК України та про накладення адміністративного штрафу у розмірі 1 500 грн.. Після оскаржування постанови 10.09.2010 року Апеляційний суд Харківської області 13.10.2010 року задовольнив його скаргу та скасував постанову районного суду та закрив провадження у справі у зв'язку із відсутністю у нього складу правопорушення, передбаченого ст. 336 МК України та зобов'язав митницю повернути йому автомобіль. 25.10.2010 року вони з дружиною поїхали в Україну разом та забрали автомобіль. Однак доїхати без перешкод до м. Первомайський вони не змогли та вже о 18-40 год. в районі прт. Л.Свободи були зупинені робітниками БМОП «Беркут» та почали загрожувати. Вони звернулись зі скаргою на дії працівників БМОП «Беркут». Наприкінці листопада 2010 року вони отримали відповідь від начальника ГУ МВС У в Харківської області, у якій повідомлялось, що їх звернення перевірено та винні притягнуті до дисциплінарної відповідальності. У зв'язку з заподіяними збитками і не отриманням своєчасно заробітку в його сім'ї порушився звичний ритм життя. Для відновлення права порушеного через незаконні дії працівників митниці та районного суду він зазнав матеріальних збитків у тому числі на надання юридичної допомоги на суму 14 743 грн. 76 коп. та втратив частину заробітної плати , а саме у розмірі 1 769 грн. 20 коп. . Позивач вважає, що незаконним притягненням його до адміністративної відповідальності йому було нанесено моральну шкоду. Його автомобіль був вилучений і перебував на митниці тривалого часу. Внаслідок порушення його права йому завдано моральну шкоду, яку він оцінив у 1 000 000 грн.
Представник Державної казначейської служби України та Головного управління Державної казначейської служби України в Харківської області позов не визнав та пояснив, що права позивача з боку казначейства не порушено.
Представник Харківської обласної митниці проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що вимоги є необґрунтованими та безпідставними. Вказував на те, що у постанові апеляційного суду не визнано незаконними дії Харківської обласної митниці щодо складання протоколу в справі про порушення митних правил та вилучення транспортного засобу. Позивачем не доведено факту заподіяння моральної шкоди, заподіяної у зв'язку з діями митного органу.
Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 16 жовтня 2012 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.
В апеляційній скарзі представник позивача ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, якім задовольнити позовні вимоги. При цьому посилається на порушення судом норм матеріального і процесуального права. Наводить ті ж доводи, що і в судовому засіданні першої інстанції.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у відповідності до ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційній скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що вона підлягає частковому задоволенню з таких підстав:
Як вбачається з матеріалів справи, що і встановив суд першої інстанції, 18.08.2010 року начальник оперативного відділу СБК та ПМП Харківської обласної митниці Евенко М.І. склав протокол про порушення позивачем ОСОБА_2 митних правил та акт про проведення огляду транспортного засобу. 10.09.2010 року Київським районним судом м. Харкова було винесено постанову про визнання позивача винним у правопорушенні, передбаченому ст. 336 МК України та про накладення адміністративного штрафу у розмірі 1 500 грн.. Після оскарження позивачем вказаної постанови Апеляційний суд Харківської області 13.10.2010 року задовольнив скаргу та скасував постанову районного суду та закрив провадження у справі у зв'язку із відсутністю у позивача складу правопорушення, передбаченого ст. 336 МК України та зобов'язав митницю повернути йому автомобіль.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про стягнення матеріальної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано доказів на підтвердження своїх позовних вимог. Що немає підтвердження, що витрати на телефонні розмови пов'язані з провадженням по справі про адміністративне правопорушення. Вимога позивача стосовно неодержання заробітку за час провадження по справі про адміністративне провадження не основана на законі. Ні митним органом ані судом стосовно позивача не виносилась постанова про відсторонення від роботи.
Згідно до ст.12 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», із змінами, розмір відшкодування шкоди, зазначеної в пунктах 1,3,4 статті 3 цього Закону (заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій; судові витрати та інші витрати, сплачені громадянином; суми, сплачені громадянином у зв'язку з поданням йому юридичної допомоги) визначають відповідні органи дізнання, досудового слідства, прокуратури і суд, про що виносять постанову (ухвалу). Якщо справу закрито судом при розгляді її в апеляційному або касаційному порядку, зазначені дії провадить суд, що розглядав справу у першій інстанції.
Судова колегія погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції.
А тому рішення в цій частині необхідно залишити без змін.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факту заподіяння йому фізичних та моральних страждань, причинно-наслідкового зв'язку між діями митного органу , суду - та шкодою, на яку позивач посилається.
Судова колегія не погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції.
Згідно із ст. 56 Конституцій України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Статтею 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» відшкодування шкоди, у тому числі моральної шкоди, провадиться за рахунок коштів державного бюджету. Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.
Судова колегія вважає помилковими доводи відповідачів про те, що право на відшкодування моральної шкоди, завданої громадянинові діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду дає лише встановлена незаконність дій посадових осіб відповідного органу.
Статтями 1,2,3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» передбачено, що відшкодуванню за рахунок коштів державного бюджету підлягає шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення. Завдана шкода відшкодовується незалежно від вини посадових осіб.
Згідно з вимогами чинного законодавства України, шкода, завдана позивачеві діями органу державної влади відшкодовується державою, незалежно від вини цього органу, яку у справі представляє Державне казначейство України, що діє на підставі Положення про Державне казначейство України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1232 від 21 грудня 2005 року.
Таким чином, зазначене законодавство передбачає відшкодування моральної шкоди у даному випадку.
Крім того, право на відшкодування шкоди гарантоване й ч.5 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, норми якої згідно із ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом національного права.
Суд на ці обставини уваги не звернув та й прийняв помилково рішення про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення моральної шкоди.
Враховуючи наведене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального і процесуального права, і ухвалив незаконне рішення в зазначеній частині. А тому рішення суду слід скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди частково.
Згідно з вимогами ч.3 ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Факт заподіяння позивачеві моральної шкоди, пов'язаної з незаконним притягненням його до адміністративної відповідальності, вилученням автомобіля, та відповідних в зв'язку з цим душевних страждань, які вочевидь мали місце, сумнів у судової колегії не викликає, то розмір відшкодування цієї шкоди, яку визначив позивач, у даному конкретному випадку не відповідає вимогам ні розумності, ні справедливості, оскільки будь-яких об'єктивних переконливих доказів в підтвердження такого значного розміру відшкодування позивачем до суду надано не було., а тому судова колегія вважає доцільним зменшити розмір стягнення до 10 000 грн., визнаючи, що така грошова сума є достатньою для компенсації позивачеві негативних наслідків, пов'язаних з притягненням позивача до адміністративної відповідальності і наступним розвитком подій.
Керуючись ст. ст. 303, 304, п.1,4 ч.1 ст. 309, ст.ст. 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія
вирішила :
апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Київського районного суду м. Харкова від 16 жовтня 2012 року змінити, скасувавши його в частині відмови в задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди.
Позовні вимоги ОСОБА_2 до Державної казначейської служби України, Головного управління Державної казначейської служби України в Харківської області, Харківської обласної митниці, третя особа прокуратура Київського району м. Харкова - про відшкодування матеріальної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства, прокуратури і суду задовольнити частково.
Зобов'язати Державне казначейство України відшкодувати ОСОБА_2 за рахунок коштів державного бюджету України моральну шкоду в сумі 10 000 (десять тисяч ) грн..
В інший частині рішення залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий:
Судді: