АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

__________________________________________________________________

Провадження №22-ц-790-1486-2013 р. Гол. 1 інст. -Попрас В.О.

Справа № 2-640-406-13 доповідач - Ларенок В.І.

Категорія : розподіл майна подружжя.

Ухвала

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2013 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого-судді -Ларенка В.І.

суддів: Міненкової Н.О., Костенко Т.М.

при секретарі: Галушко Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 14 січня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа ОСОБА_2 про поділ майна, що є спільною сумісною власністю подружжя, -

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2012 року позивачка ОСОБА_3 звернулась у суд з вказаним позовом, який в ході судового розгляду уточнила, та остаточно просила поділити між нею та відповідачем ОСОБА_4 майно та визнати за нею право власності на квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 55,7 кв.м., стягнути з неї на користь відповідача грошову компенсацію у розмірі вартості 1\3 частини квартири у сумі 24 375 грн.

В обґрунтування позовних вимог посилалась на те, що вона з відповідачем перебували у шлюбі до 27.04. 2012 року, коли шлюб було розірваною судом. В період шлюбу вони набули майно - вказану квартиру, яка є спільною сумісною власністю подружжя. У квартирі постійно проживає вона з неповнолітнім сином ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. Відповідач проживає окремо. Вона вважає поділити цю квартиру та можливим відступити від рівних часток у спільному майні і з урахуванням інтересів дитини, що залишився проживати з нею. Тому просила визнати за нею 2\3 частки у спільному майні, а відповідачу вона виплатить грошову компенсацію виходячи з вартості 1\3 частини квартири, таким чином, визнати за нею право власності на всю квартиру.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог не заперечував.

Третя особа ОСОБА_2 проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що рішенням Київського районного суду м. Харкова від 10.11.2011 року з відповідача ОСОБА_4 стягнуто на його користь борг у розмірі 35.000 доларів США, рішення набрало законної сили, однак ОСОБА_4 борг не виплатив.

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 14 січня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволені у повному обсязі.

Третя особа ОСОБА_2 в апеляційній скарги просить скасувати рішення суду та стягнути з ОСОБА_3 на його користь 35 000 доларів США. При цьому посилається на те, що вирішуючи спір між подружжям ОСОБА_3 про майно, суд не встановив обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного господарства, не з'ясував джерело та час його придбання. В порушення ст. 365 ЦК України позивачкою не була внесена грошова компенсація на депозит суду.

Відповідач ОСОБА_4 рішення суду не оскаржує.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у відповідності до ст.303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що вона не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку (доходу).

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ст. 70 СК України за рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти .

Згідно до ст. 71 СК України присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок , квартиру, допускається лише за його згодою.

Як вбачається з матеріалів справи, спірна квартира є сумісною спільною власністю подружжя ОСОБА_4. В квартирі проживає позивачка з неповнолітньою дитиною, відповідач ОСОБА_4 проживає окремо. В судовому засіданні сторони погодились щодо вартості спірній квартири, та не заперечують проти збільшення частки майна подружжя, що переходить до позивачки, з якою проживає неповнолітній син. Відповідач ОСОБА_4 не заперечував проти присудження йому грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на частину квартири. Він позов визнав у повному обсязі.

Згідно до ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами не підлягають доказуванню.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції ухвалив рішення про задоволення позовних вимог з додержанням норм матеріального і процесуального права. При цьому суд першої інстанції прийняв до уваги інтереси неповнолітньої дитини, яка залишилася з позивачкою, відповідно до ст. 71 СК України.

Підстав для скасування рішення суду першої інстанції судова колегія не вбачає.

Посилання в апеляційній скарги на те, що за рішенням суду від 10.11.2011 року відповідач ОСОБА_4 повинен сплатити ОСОБА_2 35 000 доларів США боргу, не може бути підставою для скасування рішення суду.

Що ж стосується інших доводів апеляційної скарги , то вони також були предметом розгляду суду першої інстанції і висновків суду вони не спростовують.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313, 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Київського районного суду м. Харкова від 14 січня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді: