АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

__________________________________________________________________

Провадження: №22-ц-790-458-2013 р. Гол. 1 інст.- Шаренко С.Л.

Справа № 2-2018\2-3691\11 доповідач Ларенок В.І..

Категорія: визнання договору недійсним

Ухвала

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 січня 2013 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого: судді Ларенка В.І.

суддів : Міненкової Н.О., Бородіна М.М.

при секретарі: Сватенко А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 31 жовтня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», в особі Харківської обласної філії ПАТ «Укрсоцбанк», третя особа -ОСОБА_3 про визнання недійсною окремої частини правочину ,-

в с т а н о в и в:

31.01.2011 року позивачка ОСОБА_2 звернулась у суд з позовної заявою, в якій просила визнати недійсним пункт 5.1 та пункт 5.2 договору поруки № 839\4\27\38\8-563 від 22.08.2008 року, вказуючи, що між акціонерно-комерційним банком соціального розвітку «Укрсоцбанк»в особі Азовсько-Донецького відділення ХОФ АКБ «Укрсоцбанк»та ОСОБА_3 22.08.2008 року було укладено договір кредиту. З метою забезпечення виконання цього зобов'язання між банком та позивачем 22.08.2008 року було укладено договір поруки. Згідно змісту умов п.5.2 договору поруки у випадку неможливості вирішення спору шляхом переговорів сторони, керуючись ст.5 Закону України «Про третейські суди», домовляються про те, що спір розглядається одноособово третейським суддею Ярошовцем В.М. Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків, що знаходиться за адресою м. Київ, вул. М. Раскової, 15.. Позивачка вказує на те, що вказаний пункт договору поруки суперечить положенням ст. 55 Конституції України, якою гарантовано захист прав і свобод людини і громадянина судом, та створює суттєвий дисбаланс прав та обов'язків банку та позивачки, позбавляючи її конституційного права на судовий захист своїх прав та інтересів в судах загальної юрисдикції. Вказала, що договір поруки був укладений лише о 23 годині 22.08.2008 року та під тиском банку.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що підстав для визнання вказаних пунктів договору поруки недійсним немає. Сторони при укладанні договору поруки скористались своїм правом відповідно до ст. 17 ЦПК України та ст. 5 Закону України «Про третейські суди»та уклали угоду про те, що у разі неможливості вирішення спору, який може виникнути між сторонами у зв'язку з укладанням та виконанням положень цього договору, шляхом переговорів, спір передається на розгляд до визначеного сторонами Третейського суду. Договір сторін про передачу на розгляд третейського суду не є відмовою від права на звернення до суду за захистом. Крім того на даний час права позивача не порушені, а навпаки, позивач порушує права банку, передбачені договором поруки. Правові підстави для визнання зазначеного третейського застереження недійсним відсутні. Волевиявлення учасників на його укладання було вільним, перешкод для укладення договору не було встановлено, а всі інші підстави, зазначені в позові є спробою позивача для ухилення від виконання обов'язків за цим договором.

Представник третьої особи ОСОБА_3 позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 31 жовтня 2012 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення задовольнив позовні вимоги у повному обсязі. Наводить ті ж доводи, що і в судовому засіданні суду першої інстанції.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у відповідності до ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційній скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що вона не підлягає задоволенню.

Відмовляючи в задоволенні позовних ОСОБА_2 суд першої інстанції виходив з того, що у даному випадку немає підстав, передбачених законом, для визнання вказаних пунктів договору недійсним. Договір сторін про передачу спору на розгляд третейського суду не є відмовою від права на звернення до суду за захистом.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, між банком та позивачем 22.08.2008 року було укладено договір поруки. Згідно змісту умов п.5.2 договору поруки у випадку неможливості вирішення спору шляхом переговорів сторони , керуючись ст.5 Закону України «Про третейські суди», домовляються про те, що спір розглядається одноособово третейським суддею.

Відповідно до ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочинну стороною вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. ( ч.1 ст. 203 ЦК України: зміст правочину не може суперечити актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Ч.2 : особа, що вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Ч.3 : волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Ч.5: правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Ч.6 : правочин, що вчиняється батьками, не може суперечити правам та інтересам їх малолітніх , неповнолітніх та непрацездатних дітей.

Однак доказів на підтвердження своїх доводів позивачем не надано ні суду першої інстанції ні апеляційному суду.

Договір сторін про передачу спору на розгляд третейського суду не є відмовою від права на звернення до суду за захистом своїх прав. Така угода про передання спору на розгляд третейського суду є одним зі способів реалізації права на захист своїх прав. Крім того на даний час права позивача не порушені.

Всім цім обставинам, на яки посилався позивач, суд першої інстанції надав належну оцінку та й правильно прийняв рішення про відмову в задоволенні позову про визнання п.п. 5.1 і 5.2 договору недійсним.

Дійсно, у даному випадку обставини, на яки посилається позивач не можуть бути підставами для визнання договору недійсним.

Інші доводи викладені в апеляційній скарзі є не суттєвими та висновків суду не спростовують.

У зв'язку з вищевикладеним, судова колегія вважає, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Згідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія

ухвалила:

апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Київського районного суду м. Харкова від 31 жовтня 2012 року -залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді: