АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
__________________________________________________________________
Провадження: №22-ц-790- 182 -2013 Гол. 1 інст.- Бондаренко В.В.
Справа № 2-2024-1229-2012. доповідач Ларенок В.
Категорія : стягнення коштів
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 січня 2013 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого - судді Ларенка В.І.
суддів - Міненкової Н.О., Бородіна М.М.,
при секретарях Сватенко А.І., Галушко Т.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу
за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 15 жовтня 2012 року по справі за позовом відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань України у Ленінському районі м. Харкова до ОСОБА_2, третя особа страхова компанія ПРАТ «СК Лемма Сіті Сервер» про відшкодування збитків, заподіяних внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в порядку регресу ,-
встановила:
У червні 2012 року позивач звернувся у суд з вказаним позовом та просив стягнути з відповідача ОСОБА_2 суми виплат по лікарняним листам в розмірі 16 926 грн. 17 коп., суми щомісячних виплат у розмірі 42 411 грн. 55 коп. та суми одноразової допомоги у розмірі 55 320 грн., а всього 114 657 грн. 72 коп.
В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що 3 вересня 2010 року з ОСОБА_4, який працював на КП «Харківський метрополітен», стався нещасний випадок на виробництві, що підтверджується актом за формою Н-1. Внаслідок нещасного випадку ОСОБА_4 втратив 80% працездатності за період з 12 грудня 2010 року по 1 січня 2012 року.
Згідно вироку Ленінського районного суду м. Харкова від 27 квітня 2011 року, що набрав законної сили, винним у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України був визнаний відповідач ОСОБА_2.
Відділенням соціального страхування від нещасних випадків на виробництві на виконання Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»були призначені та виплачені потерпілому на виробництві ОСОБА_4 по лікарняним листам за період з 03.09.2010 року по 03.06.2011 року в сумі 16 926,17 грн., щомісячні страхові виплати по 31.05.2012 року на загальну суму 42 411,55 грн., одноразова допомога у розмірі 55 320 грн..
Посилаючись на ст. 1191 ЦК України позивач вважає, що має право зворотної вимоги (регресу) до відповідача в розмірі виплаченого відшкодування шкоди та просив стягнути з відповідача вказану суму.
Відповідач в судове засідання не з'явився.
Представник третьої особи проти задоволення позовних вимог не заперечував, вказавши, що ОСОБА_2 повідомив страхову компанію про настання страхового випадку більш ніж через рік.
Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 15 жовтня 2012 року позов задоволено повністю.
Не погоджуючись із таким рішенням районного суду, в апеляційній скарги ОСОБА_2 просить скасувати рішення та відмовити в задоволенні позовних вимог позивачу. При цьому посилається на те, що з вироком Ленінського районного суду м. Харкова від 27 квітня 2011 року він не згоден, вважає винним в скоєні ДТП водія ОСОБА_4. Крім того він є пенсіонером, розмір пенсії не позволяє йому виплатити стягнуту судом суму. Одноразова допомога у розмірі 55 320 грн., яка виплачена позивачем ОСОБА_4 не є обов'язковою.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду у відповідності до ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає що вона обґрунтована та підлягає задоволенню, виходячи з наступного:
Приймаючи рішення про стягнення з відповідача вказану суму суд першої інстанції виходив з того, що відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань України у Ленінському районі м. Харкова понесло матеріальні збитки з вини відповідача, а тому на підставі ст. 1191 ЦК України позивач має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.
Однак судова колегія вважає, що суд дійшов до такого висновку помилково.
Як вбачається з матеріалів справи, 3 вересня 2010 року ОСОБА_4 отримав тілесні ушкодження внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталося з вини відповідача у справі ОСОБА_2. Потерпілий ОСОБА_4 з 03.09.2010 року по 03.06.2011 року знаходився на лікуванні, що підтверджується лікарняними листками. За період з 03.09.2010 року по 31.05.2012 року позивачем йому сплачено по лікарняним листкам і щомісячні страхові виплати на загальну суму 114 657 грн. 72 коп.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з положень ст. 1191 Цивільного кодексу.
Однак у даному випадку відсутні правові підстави для стягнення з відповідача коштів, сплачених Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань, - оскільки положення ст. 1191 ЦК України не підлягають застосуванню до таких правовідносин.
Так, згідно із ч.1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи в розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлено законом.
Зазначена норма, що міститься в гл. 82 ЦК (відшкодування шкоди) та регулює правовідносини стосовно відшкодування шкоди, передбачає право регресу особи, якщо вона відшкодувала потерпілому шкоду, завдану іншою особою в рамках деліктних правовідносин між нею та потерпілим.
Разом з тим правовідносини, пов'язані зі страхуванням різних видів, регулюються нормами гл. 67 ЦК України (страхування).
Відповідно до ст. 980 ЦК предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з:
1) життям, здоров'ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням.
2) володінням, користуванням і розпорядженням майном.
3) відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).
Статтею 999 ЦК передбачено, що законом може бути встановлено обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування). До відносин, що випливають із обов'язкового страхування, застосовуються положення цього кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.
Статтею 993 ЦК передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Відповідно до цієї норми до страховика переходить право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки про відшкодування шкоди, лише в разі виплати страхового відшкодування за договором МАЙНОВОГО страхування. У разі проведення страхових виплат за договором особистого страхування (життя, здоров'я, працездатності, пенсійного забезпечення) таке право вимоги страховика до особи, відповідальної за заподіяння шкоди, - не передбачено.
Суд ухвалюючи рішення на це уваги не звернув та й прийняв помилково, необґрунтовано рішення про стягнення з відповідача виплачених позивачем (як страховиком) сум з посиланням на ст. 1191 ЦК України..
Це порушення та неправильне застосування норм матеріального права, згідно до п.4 ч.1 ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, п.4 ч.1 ст. 309, ст. 316, 319 ЦПК України, судова колегія
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 15 жовтня 2012 року скасувати.
Ухвалити нове рішення.
В задоволенні позовних вимог відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань України у Ленінському районі м. Харкова до ОСОБА_2, третя особа страхова компанія ПРАТ «СК Лемма Сіті Сервер» про відшкодування збитків, заподіяних внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в порядку регресу -відмовити.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий суддя
Судді колегії