АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

__________________________________________________________________

Провадження: №22-ц-790-500-13 Гол. 1 інст -Малихін О.О.

Справа № 22-ц-2026-406-2012 року доповідач -Ларенок В.І.

Категорія : поновлення порушеного права .

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2013 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого-судді - Ларенка В.І.

суддів: - Міненкової Н.О., Бородіна М.М.,

при секретарі: - Сватенко А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Люботинського міського суду Харківської області від 19 листопада 2012 року по справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6, третя особа Люботинська міська рада Харківської області -про зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

Позивачка ОСОБА_5 звернулась у суд з позовом до ОСОБА_6, третя особа Люботинська міська рада Харківської області -про зобов'язання вчинити певні дії, в якому просила захистити її інтереси та права її членів сім'ї на безпеку життя, здоров'я, майна, права доступу до власної будівлі, зобов'язати ОСОБА_6 за власні кошти демонтувати гараж по АДРЕСА_1, незаконно побудований в 2009 році з порушенням будівельних норм, протипожежних правил безпеки, визнавши суттєвими порушення будівельних норм, протипожежних правил безпеки, захистити її право в землекористуванні ділянкою АДРЕСА_2.

В обґрунтування позовних вимог зазначала, що вона є власником житлового будинку з господарськими будівлями по АДРЕСА_2 на підставі рішення Харківського районного суду Харківської області від 3 липня 1980 року. Одночасно з набуттям права власності на житловий будинок вона набула право користування земельною ділянкою площею 951 кв.м.. Згідно з технічними документами про визначення площі земельної ділянки, складеними у різний час, вона мала доступ до власних будівель для їх обслуговування та ремонту, гасіння пожежі у разі її виникнення, зокрема до газифікованої будівлі -кухні розміром 6х4,5 м., забудованої позивачем у 1990 році . Але у 2009 році власником домоволодіння по АДРЕСА_1 ОСОБА_6 було розпочато будівництво двоповерхового гаражу, майже впритул до будівлі-кухні, належної позивачці. Таке будівництво було здійснено відповідачем з порушенням будівельних норм та протипожежних правил безпеки, що також призвело до порушення прав позивачці на обслуговування власного нерухомого майна, завдання шкоди майну, та створило загрозу її життю та членів її сім'ї у разі виникнення пожежі.

Відповідач ОСОБА_6 проти задоволення позовних вимог заперечував. При цьому посилався на те, що новий гараж забудовано на місці старого гаражу, який був розміщено на межі з земельною ділянкою позивача. Будівля кухні, розташованої поряд з його гаражем і яку використовує позивачка, є самовільно забудованою, що не виключає порушення будівельних та інших норм з боку позивачки.

Рішенням Люботинського міського суду Харківської області від 19 листопада 2012 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

В апеляційний скарзі ОСОБА_5 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги. Наводить ті ж доводи, що і в судовому засіданні суду першої інстанції.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у відповідності до ст.303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що вона не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_5, - суд першої інстанції виходив з того, що позивачка не надала доказів на те, що відповідач при здійсненні самовільного будівництва гаражу захопив частину земельної ділянки, яка знаходиться у її користуванні, і що у позивачки відносно її самочинної будові не виникло прав, у тому числі і права вимагати усунення перешкод у здійсненні права користування цією будівлею шляхом зобов'язання відповідача знести самовільно забудований гараж.

Судова колегія вважає, що дані висновки суду є правильними, оскільки вони зроблені відповідно до зібраним доказам, вимогам ст.ст. 182, 317, 319, 328, 331, 386, 391 ЦК України, ст.ст.10, 60, 212, 213 ЦПК України.

Як вбачається з матеріалів справи співвласниками домоволодіння за адресою АДРЕСА_2 в рівних частках 1\2 частині є позивачка ОСОБА_5 та ОСОБА_7, що підтверджується рішенням Харківського районного суду Харківської області від 3 червня 1980 року. Між співвласниками порядок користування спільним майном та його поділ або виділ в натурі не проводився.

Рішенням виконавчого комітету Люботинської міської ради Харківської області від 11 лютого 1986 року було надано ОСОБА_5 дозвіл на оформлення самовільно забудованого сараю літ. «Б»розміром 3,6 х4,5 метрів (а.с. 13).

Власником домоволодіння АДРЕСА_1 з 26.12.1997 року є відповідач ОСОБА_6, який у 2009 році зніс старий гараж, розміщення якого було колишнім власником ОСОБА_8 по межі і не суперечило існуючим на час будівництва нормам. Рішенням виконавчого комітету Люботинської міської ради від 11 лютого 1986 року самовільно вистроєний гараж був узаконений (а.с. 16). На його місці відповідач ОСОБА_6 збудував новий двоповерховий гараж.

Сарай літ. «Б», розміром 3,6 х4,5 метрів, на який було надано ОСОБА_5 дозвіл на оформлення як на самовільно забудований, було перебудовано в напівжитлову споруду розміром 4,4 х 11 метрів з порушенням норм дотримання меж з сусідньою земельною ділянкою.Цій фактр підтверджується висновком експертизи № 12085\12086\ від 5 грудня 2011 року.

Доказів на те, що вказана будівля літ. «Б» прийнята в експлуатацію і позивачка лебідь О.М. є її законною власницею, позивачем не надано ні суду першої інстанції ні апеляційному суду.

Виходячи з наведеного, приміщення літ.»Б»є самочинною будівлею. Відносно цієї самочинної будівлі у ОСОБА_5 не виникло прав, в тому числі і права вимагати усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження цією будівлею, шляхом зобов'язання ОСОБА_6 знести самовільно забудований гараж, якій збудовано з порушенням будівельних норм та протипожежних правил відносно будівлі літ. «Б», розташованої на земельної ділянки, якою користується позивачка.

Посилання позивачки на те, що їй надавався дозвіл на газифікацію приміщення літ. «Б» у зв'язку з чим, на її думку, вона є власником вказаного приміщення, є безпідставне, оскільки право власності на ново строєне майно виникає тільки з підстав визначених законом.

Статтями 319,386,391 ЦК України передбачено, що власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян; держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності; власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном.

Тобто, зазначені норми закону не пов'язують усунення перешкод у користуванні власністю тільки з наявністю самочинного будівництва, підставою для задоволення вимог є наявність перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном.

Тобто законодавство не визнає самочинне будівництво (самочинне забудоване приміщення літ. «Б») об'єктом правового захисту.

Посилання позивачки ОСОБА_5 на те, що відповідач при здійсненні самовільного будівництва гаражу захопив частину земельної ділянки, яка знаходиться у її користуванні, не знайшли свого підтвердження.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно з'ясувавши обставини справи, дослідивши надані сторонами докази, вірно визначив характер існуючих між сторонами спірних правовідносин та з додержанням вимог ст.ст. 213, 214 ЦПК України дійшов обґрунтованого висновку про відсутність у даному випадку передбачених законом підстав для задоволення позову.

Доводи, викладені в апеляційній скарги були предметом розгляду суду першої інстанції та їм надана відповідна оцінка. Висновків суду вони не спростовують.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313, 314, 317, 319 ЦПК України, судова колегія

УХВАЛИЛА:

апеляційну скаргу ОСОБА_5 - відхилити.

Рішення Люботинського міського суду Харківської області від 19 листопада 2012 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді: