АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
_________________________________________________________________
Провадження №22ц/790/3554/15 Головуючий 1 інст. - Проценко Л.Г.
Справа № 642/10395/14-ц Доповідач - Крилова Т.Г.
Категорія: договірні
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
02 червня 2015 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:
Головуючого - Крилової Т.Г.,
Суддів - Гуцал Л.В.,
- Коростійової В.І.,
при секретарі - Огар І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ленінського районного суду міста Харкова від 30 березня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення суми за грошовим зобов'язанням,-
В С Т А Н О В И Л А:
Влистопаді 2014 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення суми за грошовим зобов'язанням.
В обґрунтування позовних вимог посилалася на те, що їй на праві власності належав торгівельний павільйон по АДРЕСА_1 в м. Харкові. У зв'язку з тим, що їй потрібні були гроші, вона вирішила його продати. 30.12.2013 року між нею та ОСОБА_2 був укладений попередній договір купівлі-продажу нежитлової будівлі, сума якої повинна становити 123 000 грн. Але за період з грудня 2013 року по квітень 2014 року відбулася грошова інфляція, вартість гривні суттєво впала, в зв'язку з чим змінилися ціни в сторону збільшення. Для укладення договору купівлі-продажу з відповідачкою ТОВ «САБО консалтинг» 22.04.2014 року була проведена оцінка торгівельного павільйону та визначена його ринкова вартість - 116 163 грн. 13.04.2014 року між нею та відповідачкою було укладено договір купівлі-продажу, відповідно до умов якого вона передала у власність відповідачці нежитлову будівлю загальною площею 51,9 кв.м., що розташована в АДРЕСА_1, а відповідачка купила (прийняла у власність) вказану нежитлову будівлю за ціною 116 163 грн. за відрахуванням 16 000 грн., які були сплачені їй відповідачкою за попереднім договором купівлі-продажу.
Суму грошей в розмірі 100 163 грн. відповідачка повинна була їй сплатити до укладення договору купівлі-продажу. Однак, до укладення договору відповідачка готова була сплатити лише 65 163 грн., а 35 000 грн. до повного розрахунку не вистачило. Відповідачка переконала її не відкладати укладення договору, оскільки ціна майна могла змінитись. Завірила, що недоплачені гроші в розмірі 35 000 грн. сплатить до 31.10.2014 року, про що власноруч написала розписку. Після цього зазначений договір купівлі-продажу 13.04.2014 року був підписаний сторонами та посвідчений приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_4
До 31.10.2014 року відповідачка 35 000 грн. не сплатила, на вимогу сплатити зазначені гроші відповіла відмовою. З 31.10.2014 року відповідачка прострочила виконання зобов'язання щодо сплати зазначених грошових коштів, тому повинна також сплатити суму з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних від простроченої суми.
Просила стягнути з ОСОБА_2 на свою користь грошову суму в розмірі 35 000 грн. та 3 % річних за прострочку виконання зобов'язання в розмірі 87,50 грн., а всього 35 087,50 грн. Стягнути з ОСОБА_2 понесені нею судові витрати, сплачений судовий збір в розмірі 350,88 грн.
Рішенням Ленінського районного суду міста Харкова від 30 березня 2015 року позов ОСОБА_3 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 заборгованість у розмірі 35 000 грн., 3 % річних у сумі 87,50 грн., а всього 35 087,50 грн. та судовий збір в розмірі 350,88 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.
Апелянт посилається на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального і процесуального права, оскільки не прийнято до уваги її доводи і пояснення по справі. Не враховано, що в договорі купівлі-продажу нерухомого майна зазначено, що сторони своїми підписами підтвердили факт повного розрахунку за продане майно та відсутність один до одного будь-яких претензій фінансового характеру. Отже, зобов*язання виконано належним чином та в повному обсязі, право власності на майно перейшло до покупця, який отримав вказану в договорі суму, тому зобов*язання є припиненим.
Вислухавши доповідь судді, пояснення учасників процесу, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з таких підстав.
З матеріалів справи вбачається, що 30.04.14 року ОСОБА_2 була написана власноруч розписка, в якій вона зобов*язалася ОСОБА_3 сплатити в рахунок договору купівлі-продажу нежитлової будівлі 51,9 кв.м. по АДРЕСА_1 суму у розмірі 35 000 гр. 31.10.14 року (а.с. 33).
Відповідно до вимог ст. 1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Відповідно до вимог ст. 1053 ЦК України, за домовленістю сторін борг, що виник із договорів купівлі-продажу, найму майна або з іншої підстави, може бути замінений позиковим зобов*язанням. Заміна боргу позиковим зобов*язанням провадиться з додержанням вимог про новацію і здійснюється у формі, встановленій для договору позики.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 545 ЦК України, якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов*язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Частина 3 зазначеної норми закону передбачає, що наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов*язку.
В даному випадку, сторони підтвердили, що розписка була написана ОСОБА_2 у зв*язку із укладенням ними вказаного договору купівлі-продажу нерухомого майна. Факт отримання ОСОБА_3 коштів у розмірі 35 000 гр. від ОСОБА_2 перед підписанням цього договору не може бути підтверджений показаннями свідків.
Тому, наявність боргового документа у ОСОБА_3 не може свідчити про те, що ОСОБА_2 виконала свої зобов*язання щодо повернення боргу.
Статтею 625 ЦК України передбачається зобов*язання боржника сплатити суму боргу з урахуванням 3% річних від простроченої суми.
При таких обставинах, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги. Рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права та підстав для його скасування немає.
Доводи апеляційної скарги висновки суду не спростовують.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.1 п.1, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.
Рішення Ленінського районного суду міста Харкова від 30 березня 2015 року залишити без змін.
Ухвала апеляційної інстанції набирає законної сили негайно, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту її проголошення.
Головуючий -
Судді: