АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
у м. Феодосії
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 травня 2008 року м. Феодосія
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії у складі:
головуючого судді: Моісеєнко Т.І., суддів Іщенка В.І.,
Мудрової В. В., при секретарі: Брежнєвій O.K.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Феодосії справу за позовом ОСОБА_1до ОСОБА_2про стягнення матеріального збитку та моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_2та його представника ОСОБА_3на рішення Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 27 лютого 2008 року,
ВСТАНОВИЛА:
12 грудня 2007 р. ОСОБА_1. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2. про стягнення матеріального збитку і моральної шкоди, вимоги якого мотивовані тим, що 07 листопада 2007 р. автомобіль ДЕУ Сенс, держ. НОМЕР_1, під керуванням відповідача на закругленні дороги Феодосія-Орджонікідзе зіткнувся з автомобілем Фольксваген Туарег, держ. НОМЕР_2, яким керував позивач. Постановою Феодосійського міського суду АР Крим від 07 грудня 2007 р. ОСОБА_2. був визнаний винним у ДТП і його було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу. ОСОБА_1. стверджує, що відповідачем йому був заподіяний матеріальний збиток, який складається з вартості ремонту автомобіля відповідно до висновків експертизи № 3384 у сумі 123019, 03 грн., оплати за автобус до м. Львова -5000 грн., витрат за проведення експертизи - 750, 72 грн., оплати медикаментів для лікування пошкоджень, отриманих внаслідок ДТП, у сумі 416, 88 грн., вартості путівки до санаторію «Лівадія» у розмірі 10140 грн., витрат на юридичну допомогу - 5000 грн., оплати за стоянку автомобіля на території СТО ПП «Черномор плюс» протягом 90-та днів, виходячи з вартості стоянки у 10 грн. на день, а крім того, позивач просить стягнути з ОСОБА_2. і недоотриманий прибуток 60000 грн., а також моральну шкоду, яку оцінює у 20000 грн.
Рішенням Феодосійського міського суду АР Крим від 27 лютого 2008 р. позовні вимоги ОСОБА_1. були задоволені частково: стягнуто з ОСОБА_2. на користь позивача матеріальний збиток у розмірі 123019, 03 грн., моральну шкоду - 10000 грн., судові витрати - 1238, 69 грн., 30 грн. витрат на ІТЗ, 5000 грн. витрат з юридичної
Справа № 22-ц-1130-Ф/08 р.
Головуючий у першій інстанції Гаврилюк І.І.
Суддя-доповідач Іщенко В.І.
2
допомоги та витрати за проведення експертизи у розмірі 750, 72 грн., а всього 140038, 44 грн.
ОСОБА_2. не погодився з зазначеним рішенням суду та ним і його представником була подана апеляційна скарга, в якій апелянти просять оскаржуване ними рішення скасувати та повернути справу до суду першої інстанції на новий розгляд. В обгрунтування своїх вимог апелянт посилається на неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права, неповне з'ясування суттєвих обставин по справі і надання неналежної правової оцінки доказам, які надавалися апелянтом.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з'явилися у судове засідання, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_2. та його представника не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1. до ОСОБА_2. про стягнення матеріального збитку, заподіяного в результаті ДТП, моральної шкоди та судових витрат, суд першої інстанції виходив з того, що вказані вимоги знайшли своє підтвердження під час вирішення справи, доведені позивачем і грунтуються на вимогах закону.
З такими висновками суду погоджується колегія суддів, оскільки судом правильно встановлені фактичні обставини справи, характер спірних правовідносин і ухвалене судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального і процесуального закону.
Відповідно до ст. 1166 ч.1 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ст. 1167 ч.1 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Як вбачається з матеріалів справи, 07 листопада 2007 р. близько 10-45 години на автодорозі Феодосія-Орджонікідзе сталася дорожньо-транспортна пригода, в якій відбулося зіткнення автомобіля «ДЕУ Сенс», держ. НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_2., та автомобілем «Фольксваген Туарег», держ. НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_1. Постановою Феодосійського міського суду АР Крим від 07 грудня 2007 р. було встановлено, що причиною вказаною ДТП стало порушення ОСОБА_2п.11.2 Правил ДРУ, що підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення, схемою ДТП та протоколом огляду місця події, а також самим ОСОБА_2., який був притягнутий до адміністративної відповідальності на підставі ст. 124 КпАП України у вигляді штрафу в розмірі 17 грн.
Згідно з висновком автотоварознавчої експертизи № 3384 від 17 січня 2008 р. сума матеріального збитку, заподіяного автомобілю «Фольксваген Туарег», держ. НОМЕР_2, що належить ОСОБА_1. становить 123019, 03 грн.
Колегія суддів не має підстав сумніватися у правильності та достовірності висновків зазначеної автотоварознавчої експертизи, оскільки вона проводилася експертом Кримського НДІСЕ, який має кваліфікацію експерта 5-го класу за відповідною спеціальністю та стаж роботи з 2002 p., а крім того, експерт попереджався про кримінальну відповідальність за ст. 384 КК України і всі свої дії стосовно визначення вартості матеріального збитку, заподіяного автомобілю «Фольксваген Туарег», держ. НОМЕР_2, проводив відповідно до ЗУ «Про судову експертизу», ЗУ «про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність», Методики товарознавчої експертизи і оцінки дорожньо-транспортних засобів, тощо.
3
Крім того, колегія судців погоджується з висновками суду першої інстанції і щодо суму моральної шкоди, яка підлягає стягненню з ОСОБА_2. на користь позивача, оскільки при визначенні вказаної суми, судом було прийнято до уваги і дано оцінку характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та іншим обставинам, зокрема, був врахований стан здоров'я ОСОБА_1., тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, тощо.
Також погоджується колегія суддів і з сумою стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1. суми судових витрат, так як під час їх розрахунку судом першої інстанції були дотримані вимоги Гл. 8 ЦПК України і були враховані сума сплати за проведення експертизи ОСОБА_1., розмір державного мита та витрат на ІТЗ, а також витрат на правову допомогу, які підтверджуються матеріалами справи.
Що стосується посилання Калашнікова 0.0. та його представника в апеляційній скарзі на те, що судом першої інстанції під час розгляду справи не було вирішено питання щодо їх усного клопотання про проведення додаткової товарозначої експертизи, то воно не може бути визнано обгрунтованим, оскільки ні з журналу судового засідання, ні з технічного аудіозапису за № 10480064 не вбачається, що таке клопотання заявлялося, а крім того, у разі невідповідності журналу судового засідання дійсності процесуальним законодавством надано можливість сторонам у справі надати свої зауваження на його неповноту та неправильність, однак, таким правом ні відповідач, ні його представник не скористувалися.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що рішення судом першої інстанції ухвалено з дотриманням вимог норм матеріального і процесуального права, з урахуванням всіх суттєвих обставин у справі та наданням належної правової оцінки доказам, що надавалися сторонами, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_2. та його представника та скасуваня оскаржуваного ним судового рішення немає.
Що стосується рішення суду про відмову у позові ОСОБА_1. до ОСОБА_2, в частині стягненя вартості лікування та санаторної путівки, втраченого доходу, витрат на проїзд до м. Львова, то в цій частині рішення не с\може бути предмето апеляційного розгляду у відповідності до вимог ст. 303 ЦПК України, оскільки воно саме в цій частині ніким зі сторін у справі не оскаржувалося, а крім того, колегією суддів під час розгляду даної справи не встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.
На підставі наведеного і, керуючись ст. ст. 303, 307 ч.1 п.1, 308 п.1, 313-315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати по цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії,
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2та його представника ОСОБА_3- відхилити.
Рішення Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 27 лютого 2008 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців до суду касаційної інстанції.