Справа № 2-131/11

Татарбунарський районний суд Одеської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

          16 лютого 2011 року Татарбунарський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді Сивоконь Т.І.

при секретарі                                                  Комерзан Л.І.

за участю адвоката ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Татарбунари цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності на 3/4 будинку та на 1/2 частини земельної ділянки,

В С Т А Н О В И В:

          Позивачка звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3, в якому просить визнати за нею право власності на 3/4 будинку та на 1/2 частини земельної ділянки, посилаючись на наступні обставини.

В 1982 році позивачка стала проживати однією сім’єю з ОСОБА_4, а з 28 жовтня 1983 року вони зареєстрували шлюб в Струмківській сільській раді Татарбунарського району Одеської області. Дітей від даного шлюбу у них не було. Позивачка зазначає, що за час сумісного проживання вони з чоловіком придбали будинок в с.Струмок по вул.Кірова,26. 12 грудня 2009 року помер чоловік позивачки ОСОБА_4, після смерті якого залишився вищевказаний будинок та земельна ділянка площею 3,79 га на території Струмківської сільської ради, які б ОСОБА_2 мала б успадкувати як дружина померлого. Однак після смерті чоловіка вона дізналася, що спадкодавець ОСОБА_4 невідомо з яких причин 02 січня 2003 року заповів все своє майно відповідачу – ОСОБА_3. Але оскільки на день смерті спадкодавця позивачка досягла пенсійного віку, тому має право на обов’язкову долю в спадщині.

Отримати свідоцтво про право власності на спадкове майно позивачка не має змоги, оскільки Татарбунарська державна нотаріальна контора відмовила їй в цьому, мотивуючи відмову відсутністю правовстановлюючого документу на ім’я спадкодавця на будівлю, а БТІ на померлих такий документ не видає. Крім того, відповідачем було втрачено Державний акт на право приватної власності на землю серії ІV-ОД №036116, виданого на ім’я спадкодавця, про що була опублікована об'ява в газеті “Татарбунарський вісник”.

У зв’язку вищевикладеним, ОСОБА_2 просить постановити рішення, яким визнати за нею право власності на 3/4 вказаного будинку з будівлями та спорудами, оскільки вона вважає, що має право на 1/2 його частину, як придбаного подружжям в період шлюбу, згідно ст.22 КоБС України в ред.1962 року та ст.60 Сімейного кодексу України і на половину частини будинку, належної її чоловікові, тобто на 1/4 його частини будинку та на 1/2 частину земельної ділянки.

Позивачка та її представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали повністю, крім того позивачка доповнила позовні вимоги та пояснила, що хоча вказаний будинок чоловік і отримав у спадок, але вони з того часу суттєво поліпшили його стан, відремонтували та добудували, до того ж просила стягнути з відповідача судові витрати та витрати на правову допомогу.

Відповідач ОСОБА_3 в попередньому судовому засіданні позовні вимоги визнав частково та згоден був, щоб за позивачкою було визнано право власності на половину спадкового майна, але в судових дебатах позовні вимоги не визнав зовсім, просив відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2, вважає, що все спадкове майно повинно належати йому, посилаючись на те, що це було останньою волею спадкодавця, який все своє майно заповів саме йому.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.

Свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в судовому засіданні підтвердили, що позивачка зі своїм чоловіком проживали в будинку по вул.Кірова,26 в с.Струмок Татарбунарського району Одеської області та за час проживання поліпшили його стан, відремонтували його та добудували деякі господарські споруди.

Згідно копії свідоцтва про смерть 1-ЖД №205170 (а.с.5), ОСОБА_4 помер 12 грудня 2009 року.

Із копії свідоцтва про укладення шлюбу серії ІІ-ЖД №336101 від 28.10.1983 року (а.с.6) вбачається, що ОСОБА_4 та ОСОБА_2 28.10.1983 року зареєстрували шлюб у Струмківській сільській раді Татарбунарського району Одеської області.

Із копії заповіту від 02.01.2003 року (а.с.7) видно, що ОСОБА_4 після своєї смерті заповів ОСОБА_3 житловий будинок по вул.Кірова,26 в с.Струмок Татарбунарського району Одеської області та все майно із чого б воно не складалося, де б воно не знаходилося на день його смерті, який згідно витягу зі Спадкового реєстру (а.с.22) є чинним.

Із копії технічного паспорту на будинок по вул.Кірова,26 в с.Струмок Татарбунарського району (а.с.12-14) та генерального плану до нього вбачається, що у вказаних документах відсутні відомості про власника, що підтверджує відсутність правовстановлюючого документу на вказане нерухоме майно.

Згідно довідки МБТІ, вартість спадкового житлового будинку складає 24264 грн. (а.с.15).

З копії Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ІV-ОД №036116 від 26.02.2004 року (а.с.8), виданого Татарбунарською районною державною адміністрацією видно, що ОСОБА_4 є власником земельної ділянки загальною площею 3,79 га, яка призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, котра розташована на території Струмкіської сільської ради Татарбунарського району Одеської області.

Із копії витягу з технічної документації про визначення нормативної грошової оцінки земельної ділянки за №1945 від 08.09.2010 року (а.с.10) вбачається, що вартість земельної ділянки загальною площею 3,79 га, розташованої на території Струмківської сільської ради Татарбунарського району, власником якої є ОСОБА_4, згідно Державного акту на право приватної власності на землю серії ІV-ОД №036116, складає 62290,16 грн.

Відповідно до довідки за №1219 від 23.11.2010 р.(а.с.11) ОСОБА_2,ІНФОРМАЦІЯ_1 дійсно проживала з чоловіком ОСОБА_4, згідно запису по господарської книги №9, особового рахунку №652 та позивачка проводила поховання спадкодавця після його смерті.

Із газети “Татарбунарський вісник” (а.с.17) видно, що в графі “втрачені” вказано, що Державний акт на право приватної власності на землю серії ІV-ОД №036116 від 26.02.2004 року виданий на ім'я ОСОБА_4 вважати недійсним.

З листа нотаріуса (а.с.18) видно, що позивачці було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину через втрату оригіналу Державного акту, який вона не має змоги надати нотаріусу та відсутності правовстановлюючого документі на спадковий будинок.

Відповідно до довідки за №44 від 17.01.2011 року,виданої виконкомом Струмківської сільської ради (а.с.35) гр.ОСОБА_4 по день смерті був власником будинку в с.Струмок по вул.Кірова,26.

Відповідно до пенсійного посвідчення №1943211645 від 12.08.2008 року (а.с.48),ОСОБА_7,ІНФОРМАЦІЯ_1 призначена пенсія за віком довічно.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов’язків /спадщини/ від фізичної особи, яка померла /спадкодавця/, до інших осіб /спадкоємців/. Спадкування здійснюється за заповітом або за законом, як передбачено ст.1217 ЦК України.

Згідно ст.1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Згідно ст. 1235 ЦК України заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

Згідно ст. 1241 ЦК України, право на обов'язкову частку у спадщині мають: малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка).

В судовому засіданні з достовірністю встановлено, що будинок по вул.Кірова, 26 в с.Струмок Татарбунарського району Одеської області та земельна ділянка загальною площею 3,79 га, яка призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, котра розташована на території Струмкіської сільської ради Татарбунарського району Одеської області, згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ІV-ОД №036116 від 26.02.2004 року належали на праві приватної власності померлому ОСОБА_4.

Також судом встановлено, що спадкодавець заповів вказане майно ОСОБА_3, згідно заповіту від 02.01.2003 року. Однак, позивачка ОСОБА_7, на день відкриття спадщини досягла пенсійного віку, тобто є непрацездатною вдовою спадкодавця, а тому незалежно від змісту заповіту, має право на половину частки, яка належала б їй у разі спадкування за законом (обов'язкову частку).

Але отримати свідоцтво про право власності на спадок в установленому законом порядку позивачка не має можливості через відсутність у спадкодавця правовстановлюючого документу на вказане нерухоме майно та через втрату оригіналу Державного акту на право приватної власності на землю, тому, суд вважає можливим захистити права позивачки та визнати за нею право власності на 1/2 частину земельної ділянки площею 3,79 га, що призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ІV-ОД №036116 від 26 лютого 2004 року, яка розташована на території Струмкіської сільської ради Татарбунарського району Одеської області та на 1/2 частину житлового будинку з будівлями та спорудами, розташованого по вул.Кірова,26 в с.Струмок Татарбунарського району Одеської області, що залишилися після смерті ОСОБА_4.

          Суд не приймає до уваги твердження представника позивача стосовно визнання за позивачкою права власності на 3/4 спадкового будинку в зв’язку зі значним його поліпшенням нею з покійним чоловіком, оскільки в судовому засіданні не надано позивачкою достатньо доказів, підтверджуючих даний факт, а тому за позивачкою судом визнається право власності на 1/2 частину вказаного будинку.

          Керуючись ст.ст.15,58-60,209,212,214-215 ЦПК України, ст.ст.1216, 1217,1241 ЦК України, суд,

В И Р І Ш И В:

          Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності на 3/4 будинку та на 1/2 частини земельної ділянки задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частини земельної ділянки площею 3,79 га, що призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва,згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ІV-ОД №036116 від 26 лютого 2004 року, яка розташована на території Струмкіської сільської ради Татарбунарського району Одеської області та на 1/2 частину житлового будинку з будівлями та спорудами, розташованого по вул.Кірова,26 в с.Струмок Татарбунарського району Одеської області, що залишилися після смерті ОСОБА_4, який помер 12 грудня 2002 року.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судові витрати в розмірі 241,32 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 1200 грн.

          Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через Татарбунарський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

          Суддя Сивоконь