Справа № 2-470/11

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

15 квітня 2011 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючої-судді ОСОБА_1

при секретарі - Михавко І.І.

розглянувши справу за позовом ОСОБА_2 до Комунального підприємства «Туристичний комплекс «Дрогобич», з участю третіх осіб Дрогобицької міської ради та ОСОБА_3 про визнання незаконними наказів про звільнення та припинення трудового договору, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

в с т а н о в и в:

Дрогобицький міжрайонний прокурор в інтересах ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати незаконним та скасувати наказ №05-зв від 22.04.2010 року по КП «Туристичний комплекс «Дрогобич»про звільнення ОСОБА_2 з посади чергової КП «Туристичний комплекс «Дрогобич»; визнати незаконним та скасувати наказ №05-зв від 22.04.2010 року по КП «Туристичний комплекс «Дрогобич»про припинення трудового договору з ОСОБА_2; поновити ОСОБА_2 на посаді чергової КП «Туристичний комплекс «Дрогобич»з 22.04.2010 року та стягнути середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу.

07.04.20011 року Дрогобицьким міжрайонним прокурором подано до суду заяву про відмову у підтриманні позовних вимог у зв”язку із зміною обставин у справі після пред”явлення позовної заяви.

ОСОБА_2, в інтересах якої прокурором було подано позовну заяву, скориставшись своїм правом, визначеним п. 2 ст. 46 ЦПК України, в судовому засіданні заявила вимогу про розгляд справи та вирішення вимог у первісному обсязі. В обґрунтування своєї позиції доповнила, що ОСОБА_3 видав наказ про її звільнення з роботи, перебуваючи на лікарняному. Відтак, вважає своє звільнення незаконним. Позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просить їх задоволити.

Представник відповідача КП «Туристичний комплекс «Дрогобич»в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, заперечив щодо їх задоволення та пояснив, що звільнення ОСОБА_2 проведено 22.04.2010 року, однак, як вбачається з матеріалів справи, приводом для подання позову стала її заява до прокуратури від 21.10.2010 року (через шість місяців після звільнення). Позивач , будучи фізично здоровою, маючи, як працівник КП «ТК «Дрогобич», досвід участі в трудових конфліктах, могла самостійно і своєчасно звернутися до суду. А позовна заява подана із значним пропуском строку, встановленим ч. 1 ст. 233 КЗпП України.

Представник третьої особи Дрогобицької міської ради заперечила щодо задоволення позовних вимог. В обґрунтування своєї позиції посилається на те, що ОСОБА_2 пропущено строк для звернення до суду і не наведено поважних причин пропуску. Відтак, вважає, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Представник третьої особи ОСОБА_3 просить відмовити в задоволенні позовних вимог у зв”язку з пропуском позивачкою термінів звернення до суду.

Вислухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та оцінивши їх в сукупності, суд приходить до переконання, що позовні вимоги є такими, що не підлягають до задоволення виходячи з наступного:

Згідно трудової книжки ОСОБА_2,останню звільнено з роботи 22.04.2010 року за скороченням штату на підставі п. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України, відповідно до наказу 05-зв від 22.04.2010 року.

Як вбачається із заяви, поданої ОСОБА_2 на ім»я Дрогобицького міжрайонного прокурора з проханням звернутися в суд в її інтересах з позовом про поновлення на роботі, остання звернулася до прокуратури 21.10.2010 року.

Згідно листка непрацездатності № 111748 виданого Дрогобицькою міською лікарнею № 1, ОСОБА_4»ян Петрович отримав звільнення від роботи з 12.04.2010 року по 30.04.2010 року.

Згідно штампу вхідної кореспонденції на первинній позовній заяві, поданій Дрогобицьким міжрайонним прокурором в інтересах ОСОБА_2, позов до суду надійшов 04.11.2010 року.

Даючи оцінку вищенаведеному, суд дійшов висновку, що дійсно керівник КП «Туристичний комплекс «Дрогобич»провів звільнення ОСОБА_2 з роботи, перебуваючи на лікарняному, проте, дане порушення не може бути підставою для поновлення позивачки на роботі, оскільки нею пропущено строк звернення до суду.

Так, згідно ч. 1 ст. 233 КЗпПУ, працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатись про порушення свого права, а у справах про звільнення –в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Позивачка не заперечила того факту, що їй було відомо про звільнення 22.04.2010 року, проте самостійно до суду не звернулася, а заяву до прокуратури про представлення її інтересів подала 21.10.2010 року –фактично через шість місяців після звільнення. Крім цього, позивачка не надала доказів пропуску зазначеного строку з поважних причин, а, відтак суд не знаходить підстав для його поновлення.

Керуючись ст..ст.209, 212-215 ЦПК України, п. 1 ч. 1 ст.40,ч. 1 ст. 233 Кодексу законів про працю України, суд, -

в и р і ш и в :

У задоволенні позову ОСОБА_2 - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області шляхом подачі через суд першої інстанції в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції.

Суддя