УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД  ПОЛТАВСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Жовтнева, 18, тел. 7-34-67

        

Справа №11-1027 2009 р.                                               Головуючий у 1-й інстанції

Категорія ч.1 ст. 121 КК Т.З.                                          Клименко С. М.

                                                                                          Доповідач Павленко В. П.

 

У Х В А Л А

Іменем України

 

         2009 року січня місяця 16 дня. Колегія суддів судової палати в кримінальний справах апеляційного суду Полтавської області в складі :

 

         головуючого - судді Хрипченко Л. Г.

         суддів: Денисенко Л. М. , Павленка В. П.

         з участю прокурора Подворчан Ю. М.

         засудженого ОСОБА_1,

         захисника ОСОБА_3

представників потерпілого ОСОБА_4 - ОСОБА_5 і адвоката ОСОБА_6

 

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві справу за апеляціями засудженого ОСОБА_1 та потерпілого ОСОБА_2 на вирок Кременчуцького районного суду  Полтавської області   від 27 жовтня 2008 року.

 

         Цим вироком

 

                   ОСОБА_1,

                   ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, уродженець с. Запсілля

                   Кременчуцького району Полтавської області,

Українець, громадянин України, з вищою освітою,

                   одружений, на утриманні двоє неповнолітніх дітей, 

                   не працюючий, мешканець м. Полтави, раніше не судимий, -

                  

засуджений за ч. 1 ст. 121 КК України на 5 років позбавлення волі.

         Стягнуто із засудженого ОСОБА_1 на користь фінансового управління Кременчуцької РДА 1790 грн. 25 коп.

         Цивільний позов потерпілого ОСОБА_2залишено без розгляду з наданням йому права вирішити його в порядку цивільного судочинства.

         Вирішено долю речових доказів.

        

         За вироком суду ОСОБА_1 засуджений за вчинення злочину за таких обставин.

         Впродовж певного  періоду часу сім'ї   ОСОБА_1 та його сусіда ОСОБА_2 знаходились в неприязних стосунках на побутовому ґрунті.

19 липня 2007 року, близько 8 години ранку його дружина ОСОБА_7 повідомила його сусіди ІНФОРМАЦІЯ_2 побили її. ОСОБА_8  пішов  у свій двір, взяв дерев'яну палицю і через паркан проник на територію  господарства, свого сусіда ОСОБА_2, розташованого по АДРЕСА_1. На ґрунті неприязних стосунків до останнього, він почав бити цією палицею індиків, які знаходились у дворі. Коли до нього підійшов Ткаченко А.Ф., ОСОБА_1 ударив його палицею по ліктю лівої руки. ОСОБА_2 схопившись за палицю, намагався її відібрати, однак ОСОБА_1 потягнув палицю на себе, від чого  ОСОБА_2 упав спиною на землю. Після цього ОСОБА_1 наніс ОСОБА_2 кілька ударів палицею по руках і ногах, спричинивши про цьому потерпілому тяжкі тілесні ушкодження у вигляді відкритого перелому верхньої третини великогомілкової кістки, закритих переломів шийки лівої стегнової кістки, лівої променевої кістки, шиловидного відростка правої ліктьової кістки, ран на обличчі і лівій голені та крововиливів.

 

         В апеляції засуджений ОСОБА_1 зазначає, що умислу заподіювати потерпілому ОСОБА_2 тяжкі тілесні ушкодження він не мав. Коли він у дворі ІНФОРМАЦІЯ_2 бив індиків, то потерпілий напав на нього з ціпком, і він відмахуючись від цього нападу, тобто захищаючись, ударив потерпілого по ліктю. Тілесні ушкодження потерпілий отримав не тільки від його ударів, але також внаслідок падіння на землю, а тому суд безпідставно усі заподіяні ним тілесні ушкодження визнав тяжкими.

         Крім того, суд не взяв до уваги висновку комісійної судово-медичної експертизи, відповідно до якого, його показання під час відтворення обстановки та обставин події не суперечать даним судово-медичного обстеження потерпілого ОСОБА_2, а також про те, що у потерпілого не виявлено тілесних ушкоджень, які б він отримав в процесі захисту.

         Призначена йому міра покарання є надмірно суворою, оскільки не відповідає вчиненому та даним, що характеризують його особу.

         Просить вирок суду змінити, звільнити його від відбування призначеного покарання з випробуванням.

 

         Потерпілий ОСОБА_2 в апеляції зазначає, що при визначенні міри покарання суд не врахував, що внаслідок дій ОСОБА_1 він перебуває у безпорадному стані.

         Крім того, суд безпідставно визнав пом'якшуючою відповідальність обставиною засудженого ОСОБА_1 його щире каяття, оскільки останній в ході досудового та судового слідства намагався ухилитись від відповідальності, вину визнав частково, що свідчить про те, що його каяття не є дієвим. Суд також безпідставно залишив без розгляду його цивільний позов.

         Просить вирок суду скасувати та постановити новий вирок, яким призначити ОСОБА_1 більш суворе покарання в рамках ч. 1 ст. 121 КК України, а також задовольнити його цивільний позов у повному обсязі.

 

         Заслухавши доповідача, представників потерпілого ОСОБА_2 - ОСОБА_9 та ОСОБА_5,  які підтримала доводи апеляції потерпілого і просили вирок суду скасувати та постановити новий вирок, яким призначити засудженому ОСОБА_1 більш суворе покарання та повністю задовольнити його цивільний позов, засудженого ОСОБА_1 та в його інтересах адвоката ОСОБА_3, які просили вирок суду змінити та звільнити його від відбування призначеного покарання на підставі ст. 75 КК України з випробуванням, міркування прокурора про часткову невідповідність вироку суду фактичним обставинам справи та необхідність внесення до нього змін,  перевіривши матеріали справи та доводи поданих апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляція потерпілого ОСОБА_2не підлягає до задоволення, а апеляція засудженого ОСОБА_1 підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

         Суд правильно визнав ОСОБА_1 винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України. Висновки суду щодо цього ґрунтуються на зібраних по справі та наведених у вироку доказах, яким суд дав правильну оцінку.

         Винність ОСОБА_1 підтверджена його зізнаннями в під час досудового слідства та в судовому засіданні про те, що він дійсно наніс потерпілому два палицею два удари, один по лівій руці, другий по правій нозі. ( а.с. 81, 145 ); показаннями потерпілого ОСОБА_2 про те, що ОСОБА_1 повалив його на землю, після чого декілька разів ударив його дерев'яною палицею по руках, ногах та голові. Він став звати на допомогу і ОСОБА_1залишив його двір, після чого до нього зайшли сусіди ( а. с. 36 - 37 ); висновками проведених по  справі судово-медичних експертиз ( у тому числі комісійної ) про те, що потерпілому ОСОБА_2 було заподіяно тяжкі тілесні ушкодження у вигляді відкритого перелому верхньої третини діафізу правої великогомілкової кістки, що утворився не менш ніж однократної дії тупого предмету з обмеженою контактуючою поверхнею, яким могла бути дерев'яна палиця, нога людини у взутті або інші предмети з подібною характеристикою ( а.с. 31 - 32, 234 - 243); даними протоколу відтворення обстановки та обставин події з фото таблицями до нього з участю ОСОБА_1, згідно яких останній розповів та показав як саме він наніс потерпілому ОСОБА_2 удар дерев'яною палицею по правій нозі ( а. с. 126 - 130 ); висновком комісійної судово-медичної експертизи відповідно до якої показання ОСОБА_1 в ході відтворення обстановки та обставин події не суперечать даним судово-медичної експертизи в частині механізму спричинення тілесних ушкоджень першої групи, тобто заподіяння тяжких тілесних ушкоджень ( а.с.242 ); даними протоколу відтворення обстановки та обставин події злочину з участю потерпілого ОСОБА_2, показаннями свідків та іншими зібраними по справі доказами.

        

Разом з тим, як вбачається з висновку проведеної за рішення суду комісійної судово-медичної експертизи, заподіяні потерпілому ОСОБА_2 тілесні ушкодження були розділено не кілька груп. Зокрема, тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому шийки лівої стегнової кістки та закритого перелому кістки лівого променево-зап'ястного суглобу згідно з  висновком даної експертизи віднесено до другої групи, тобто до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості. При цьому у висновку було також зазначено, що закриті переломи кісток лівого променево-зап'ястного суглобу могли утворитись в результаті падіння на виставлену ліву руку в положення розгинання кисті; закритий перелом лівої стегнової кістки міг утворитись в результаті падіння, при контакті цією анатомічною ділянкою з твердою поверхнею.( а.с. 242 )

        

Засуджений ОСОБА_1 свою вину в заподіянні зазначених вище тілесних ушкоджень заперечував. Стверджував, що у ці анатомічні ділянки він потерпілому ударів не наносив. Під час відтворення обстановки та обставин події 12 вересня 2007 року він розповів і показав, як саме потерпілий ОСОБА_2 упав на землю. За висновком комісійної судово-медичної експертизи показання ОСОБА_1 під час відтворення обстановки та обставин події,   не суперечать даним судово-медичної експертизи щодо механізму спричинення потерпілому тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості. Показання потерпілого ОСОБА_2, який під час відтворення обстановки та обставин події стверджував, що ОСОБА_1 ударив його по стегну палицею,  в частині механізму заподіяння йому тілесних ушкоджень другої групи, суперечить об'єктивним судово-медичним даним.

        

З наведеного витікає, що тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому шийки лівої стегнової кістки та закритого перелому кісток лівого променево-зап'ястного суглобу утворились не внаслідок того, що засуджений наніс удар палицею у ці ділянки тіла потерпілого, а в наслідок дій ОСОБА_1, що призвели до  падіння потерпілого ОСОБА_2не землю.

        

Суд першої інстанції хоч і навів у вироку дані висновку комісійної судово-медичної експертизи проте, що потерпілому ОСОБА_2, крім тяжких,  були спричинені також і середньої тяжкості тілесні ушкодження,  однак зробив висновок про те, що усі заподіяні потерпілому тілесні ушкодження є тяжкими, що не відповідає фактичним обставинам справи. Це також призвело до невірної кваліфікації дій засудженого ОСОБА_1 у цій частині обвинувачення. Тому у цій частині апеляція засудженого ОСОБА_2 заслуговує на увагу.

 

         Колегія суддів вважає, що ОСОБА_1 хоч і не передбачав, що внаслідок його дій можуть бути заподіяні зазначені вище тілесні ушкодження середньої тяжкості, проте міг і повинен був це передбачити. Тому вважає, що дії ОСОБА_1 у цій частині з ч. 1 ст. 121 КК України перекваліфікувати на ст. 128 КК України, як необережне середньої тяжкості тілесне ушкодження.

        

У зв'язку зі зменшенням об'єму обвинувачення, а також пом'якшуючим відповідальність обставинами та даними, що характеризують особу засудженого ОСОБА_1, колегія суддів вважає за можливе застосувати ст. 69 КК України та призначити йому  за ч.1 ст. 121 КК України покарання, нижче найнижчої межі, передбаченої санкцією статті, що передбачає відповідальність за вчинений ним злочин.

 

         При цьому колегія суддів враховує, що ОСОБА_1 раніше до кримінальної відповідальності не притягався, позитивно характеризується за місцем проживання та роботи, на своєму утриманні має двох малолітніх дітей, які страждають на захворювання і потребують постійного лікування, ОСОБА_1 фактично є єдиним годувальником у сім'ї, вину визнав, у вчиненому розкаявся, частково відшкодував заподіяну потерпілому шкоду.

 

         Разом з тим, враховуючи тяжкість вчиненого злочину та його наслідки, колегія суддів вважає, що ОСОБА_1 має бути призначене реальне покарання, а підстав для його звільнення від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України з випробування не вбачається.

 

         У зв'язку з цим доводи в апеляції потерпілого ОСОБА_2 про м'якість призначеного ОСОБА_1 покарання не заслуговують на увагу.

 

         Вироком суду позов потерпілого ОСОБА_2 залишено без розгляду з наданням йому права на звернення до суду в порядку цивільного судочинства. Таким чином він не позбавлений права на відшкодування заподіяної йому матеріальної та моральної шкоди в порядку цивільного судочинства. Тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування вироку у зв'язку з не вирішенням судом першої інстанції цивільного позову.

          

         На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 365, 366,  КПК України, колегія суддів, -

 

У х в а л и л а :

 

Апеляцію потерпілого ОСОБА_2 залишити без задоволення, а апеляцію засудженого ОСОБА_1 задовольнити частково.

 

Вирок районного суду змінити.

 

Дії засудженого ОСОБА_1 в частині спричинення закритого перелому шийки лівої стегнової кістки та закритого перелому кістки лівого променево-зап'ястного суглобу перекваліфікувати з ч.1 ст. 121 КК України на ст. 128 КК України і призначити йому за цією статтею покарання у вигляді 2( двох) років обмеження волі.

 

На підставі ст. 69 КК України пом'якшити засудженому ОСОБА_1 призначене за ч.1 ст. 121 КК України покарання до 3 ( трьох ) років позбавлення волі.

 

На підставі ст. 70 КК України, із застосуванням ст. 72 КК України, шляхом повного  складання призначених покарань ( з розрахунку два дні обмеження волі за один день позбавлення волі ),  за сукупністю вчинених злочинів, остаточно, призначити ОСОБА_1 покарання у вигляді 4 ( чотирьох ) років позбавлення волі.

 

Засудженого ОСОБА_1 взяти під варту негайно в залі суду. Строк відбування призначеного йому покарання обчислювати з 16 січня 2009 року.

 

В іншій частині вирок Кременчуцького районного суду від 27 жовтня 2008 року стосовно ОСОБА_1 залишити без змін.

 

 

С у д д і :

 

 

 

       Хрипченко Л. Г.           Денисенко Л. М.                  Павленко В. П.