АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
__________________________________________________________________
Провадження №22-ц-0790-344-2013 р. Гол. 1 інст.- ОСОБА_1
Справа № 2-ц-2033-5229-2012 р. доповідач Ларенок В.І.
Категорія про стягнення шкоди
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 січня 2013 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого судді - Ларенка В.І.
суддів - Міненкової Н.О., Бородіна М.М.,
при секретарі - Сватенко А.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу
за апеляційною скаргою ОСОБА_2
на рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 7 листопада 2012 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ,-
встановила:
У лютому 2012 року позивач ОСОБА_3 звернувся у суд з позовом до відповідача ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 5 170 грн. 53 коп., спричиненої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, та судові витрати.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилалась на те, що 15.09.2010 року на території Гаражного кооперативу «Індустріальний», що знаходиться за адресою м. Харків, пр. Московський, 200\1, був скоєний наїзд на його автомобіль DAEWОО- LANOS державний номер НОМЕР_2, який стояв навпроти належного йому гаражу. Наїзд скоїв автокран, змонтований на базі автомобіля ЗІЛ-130 без держномеру, який належить відповідачу, та рухався заднім ходом під керуванням відповідача ОСОБА_2. Після скоєння наїзду ОСОБА_2 умисно покинув місце ДТП. Згідно висновку спеціаліста від 17.11.2010 року ОСОБА_4, який має сертифікат суб'єкта оціночної діяльності від 31.05.2010 року, матеріальна шкода, завдана позивачу становить 5 170 грн. 53 коп., в тому числі ПДВ у розмірі 730 грн. 27 коп..
Відповідач позовні вимоги не визнав та пояснив, що станом на 15.09.2010 року він дійсно мав у власності автомобіль ЗІЛ-130, переобладнаний як автокран, який не був зареєстрований в органах ДАІ, та знаходився на території ГК «Індустріальний». Він переганяв автокран з одного місця стоянки на інше, рухаючись заднім ходом та наїхав на автомобіль, який належить позивачу. Вважає, що розмір відшкодування шкоди завищений.
Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 7 листопада 2012 року позовні вимоги задоволено частково. Суд стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 4 440 грн. 26 коп. в відшкодування шкоди, судовий збір у розмірі 214 грн. 60 коп. та витрати пов'язані з проведенням авто товарознавчого дослідження у розмірі 665 грн. 59 коп..
Не погоджуючись із таким рішенням районного суду, в апеляційний скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення, посилаючись на те, що в судовому засіданні вина його в скоєні ДТП не доказана, розмір відшкодування шкоди не відповідає понесеним витратам позивача.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення районного суду у відповідності до ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія не вбачає підстав для її задоволення.
Відповідно до ст.308 ЦПК України суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу, якщо встановлює, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального й процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_3 районний суд правомірно виходив з того, що з вини відповідача ОСОБА_2, якій керував належним йому автомобілем, відбулася дорожньо-транспортна пригода, у результаті чого від пошкодження автомобіля позивачу причинена матеріальна шкода у розмірі 4 440 грн. 26 коп..
Судова колегія вважає, що дані висновки суду є правильними, оскільки вони зроблені відповідно до зібраним доказам, вимогам ст.ст. 10,60,212,213 ЦПК України, ст. ст. 1166, 1187,1188, 1192 ЦК України.
Частина 2 та 5 ст.1187 ЦК України передбачає, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє цім джерелом. Ця особа відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. А згідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Як вбачається з матеріалів справи 15.09.2010 року на території Гаражного кооперативу «Індустріальний», був скоєний наїзд на стоячий автомобіль DAEWОО- LANOS державний номер НОМЕР_2, який належить позивачу ОСОБА_3. Наїзд скоїв автокран, змонтований на базі автомобіля ЗІЛ-130 без держномеру, який належить відповідачу , та рухався заднім ходом під керуванням відповідача ОСОБА_2. Після скоєння наїзду ОСОБА_2 умисно покинув місце ДТП. Згідно висновку спеціаліста від 17.11.2010 року ОСОБА_4, який має сертифікат суб'єкта оціночної діяльності від 31.05.2010 року, матеріальна шкода, завдана позивачу становить 5 170 грн. 53 коп., в тому числі ПДВ у розмірі 730 грн. 27 коп..
Факт, що наїзд був скоєний з вини відповідача ОСОБА_2 підтвердив сам ОСОБА_2 в своїх власноручних письмових поясненнях при опитанні у ході дізнання 23.09.2010 року (а.с. 5,6) та схемої місця ДТП (а.с.8), протоколом огляду транспортного засобу (а.с.28). Крім того ОСОБА_2 надав аналогічні пояснення в суді першої і апеляційної інстанції. Допитані свідки ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 також підтвердили факт скоєння ДТП відповідачем ОСОБА_2
За повідомленням начальника ВДАІ ХМУ УМВС України в Харківської області від 21.12.2011 року розглянути питання про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 не надалося можливості у зв'язку із закінченням строків, передбачених ст. 38 КУпАП України.
Приймаючи до уваги викладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов
до обґрунтованого, правильного висновку про те, що ДТП було скоєно з вини відповідача ОСОБА_2, який рухався заднім ходом, не переконався у безпеці свого маневру, внаслідок чого напїхав на стоячий автомобіль, причинив пошкодження автомобілю, який належить позивачу ОСОБА_3
Таким чином, районним судом встановлено, що позивачу заподіяна шкода,
завдана джерелом підвищеної небезпеки, за наявності вини відповідача ОСОБА_2.
А тому районний суд правомірно стягнув з відповідача на користь позивача матеріальну шкоду на підставі ст. 1188 ЦК України.
Згідно висновку спеціаліста ОСОБА_4, який має сертифікат суб'єкта оціночної діяльності, матеріальна шкода, завдана власнику автомобіля ОСОБА_3 становить 5 170 грн. 53 коп. , в тому числі ПДВ у розмірі 20% (730 грн. 27 коп.)
Вказаний висновок є об'єктивним, тому що він зроблений спеціалістом і на підставі дослідження пошкодженого автомобіля (а.с.15-23).
Підстав вважати що розмір матеріальної шкоди визначений неправильно, у судової колегії немає.
Крім того суд правильно стягнув з відповідача на користь позивача витрати пов'язані з проведенням автотоварознавчого дослідження, тому що ці витрати підтверджені квитанціями на а.с. 33-35
Судова колегія погоджується з такими висновками суду, оскільки вони відповідають зібраним у справі доказам, яким судом дана належна оцінка та правильно визначена юридична природа цивільних правовідносин, що виникли і закон, який їх регулює.
Суд розглянув справу на підставі наданих доказів, ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Рішення суду постановлено згідно до ст. 213 ЦПК України, воно законно і обґрунтовано.
Таким чином, районним судом встановлено, що позивачу заподіяна шкода,
завдана джерелом підвищеної небезпеки, за наявності вини тільки відповідача.
Доводи апелянта є несуттєвими й висновків суду стосовно вирішеного цивільно-правового спору вони не спростовують.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 312, 313- 315, 317,319 ЦПК України, судова колегія
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 7 листопада 2012 року
залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий суддя
Судді колегії