АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
______________________________________________________________________________________________
Провадження 22-ц-790-126-2013 р. Гол. 1 інстанції -Жорняк О.М.
Справа № 2-2010-1698-2012 р. доповідач -Ларенок В.І.
Категорія : визнання договору дійсним.
Ухвала
Іменем України
15 січня 2013 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого-судді -Ларенка В.І.
-суддів: -Міненкової Н.О., Бородіна М.М.
при секретарі: -Галушко Т.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою прокурора Дергачівського району Харківської області на рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 31 липня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6, треті особи Управління Держкомзему у Дергачівському районі Харківської області, садове товариство «Зорі»- про визнання правочину дійсним, про визнання права власності на земельну ділянку ,-
ВСТАНОВИЛА:
У червні 2012 року позивач ОСОБА_5 звернувся у суд з позовом, в якому просив визнати правочин купівлі-продажу земельної ділянки №20, площею 0,052 га, в садовому товариству «Зорі», яке знаходиться на території Русько-Лозовської сільської ради Дергачівського району Харківської області, укладений 25.06.2005 року між ним та ОСОБА_7 -дійсним та визнати за ним право власності на цю земельну ділянку.
В обґрунтування позовних вимог він посилався на те, що вказана земельна ділянка належала на праві приватної власності ОСОБА_7 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 05.06.2002 року, виданого восьмою Харківською державною нотаріальною конторою, реєстр №1 -1470 та Державного акта серія НОМЕР_1 на право власності на землю, виданого Дергачівською райдержадміністрацією Харківської області 13 червня 2002 року.
ОСОБА_7 була людиною похилого віку, хворіла, мешкала в м. Харкові, їй було важко утримувати земельну ділянку, тому вона вирішила йому продати її. В підтвердження їхніх намірів укласти договір купівлі-продажу, 25.06.2005 року він передав ОСОБА_7 12 000 грн. , а вона прийняла грошові кошті та видала йому розписку про отримання нею від нього за земельну ділянку вказану суму.
В рахунок виконання своїх зобов'язань оформити угоду нотаріально, ОСОБА_7 передала йому всі правовстановлюючі документи на земельну ділянку. Однак для оформлення нотаріальної угоди необхідний був пакет документів. Сама вона була не в змозі займатися підготовкою цих документів, тому запропонувала йому підготовити їх для продажу. При цьому на підтвердження продажу видала довіреність на його ім'я, посвідчену державним нотаріусом про те, що уповноважує його керувати та розпоряджатися її земельною ділянкою. Все це зайняло багато часу, тому він не мав можливості займатися підготовкою документів. ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 померла.
Відповідач ОСОБА_6, який є спадкоємцем ОСОБА_7, який прийняв після її смерті спадщину, надав суду письмову заяву, в якої просив розглядати справу за його відсутності, проти задоволення позову не заперечував.
Третя особа Управління Держкомзему у Дергачівському районі проти задоволення позову заперечував, посилаючись на відсутність правових підстав для його задоволення.
Третя особа представник садового товариства «Зорі» надав суду заяву в якій просив розглядати справу за його відсутності, проти задоволення позову не заперечував.
Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 31 липня 2012 року позовні вимоги ОСОБА_5 задоволені. Суд визнав правочин купівлі-продажу земельної ділянки дійсним і визнав за позивачем право власності на цю земельну ділянку.
В апеляційній скарзі прокурор Дергачівського району Харківської області просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення яким в задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на порушення судом першої інстанції матеріального і процесуального права. При цьому посилається на те, що відповідно до частини 1 статті 210 ЦК України правочин підлягає державної реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації. Згідно до ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державної реєстрації. Відповідно до частини 3 статті 640 ЦК України договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державної реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації -з моменту державної реєстрації. Враховуючи, що чинним Цивільним кодексом не передбачено можливості визнання дійсними договорів, що підлягають нотаріальному посвідченню й державної реєстрації, тому відсутні правові підстави для визнання правочину купівлі-продажу земельної ділянки дійсним та визнання за позивачем права власності на цю земельну ділянку. Однак суд на це уваги не звернув та й прийняв незаконне рішення про задоволення позовних вимог.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у відповідності до ст.303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Постановляючи рішення про задоволення позову ОСОБА_5, - суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_7 продала ОСОБА_5 земельну ділянку, вони домовилися щодо усіх істотних умов договору купівлі-продажу, відбулося повне виконання договору, але ОСОБА_7 померлаі неможна оформити договір нотаріально.
Судова колегія погоджується з висновками суду, тому що вони зроблені відповідно до зібраним доказам, вимогам ст.ст. 10, 60, 213, 214 ЦПК України, ст. 220, 638-640, 655, 662 ЦК України.
Як вбачається з матеріалів справи, земельна ділянка №20, площею 0,052 га, в садовому товариству «Зорі», яке знаходиться на території Русько-Лозовської сільської ради Дергачівського району Харківської області, належала на праві приватної власності ОСОБА_7 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 05.06.2002 року, виданого восьмою Харківською державною нотаріальною конторою, реєстр №1 -1470 та Державного акта серія НОМЕР_1 на право власності на землю, виданого Дергачівською райдержадміністрацією Харківської області 13 червня 2002 року.
ОСОБА_7 була людиною похилого віку, хворіла, мешкала в м. Харкові, їй було важко утримувати земельну ділянку, тому вона вирішила продати її позивачу ОСОБА_5. В підтвердження їхніх намірів укласти договір купівлі-продажу, 25.06.2005 року позивач передав ОСОБА_7 12 000 грн. , а вона прийняла грошові кошті та видала йому розписку про отримання нею від нього за земельну ділянку вказану суму і надала довіреність на оформлення договору купівлі-продажу (а.с. 8).
Відповідач ОСОБА_6, який є спадкоємцем ОСОБА_7, який прийняв після її смерті спадщину, проти задоволення позову не заперечував, підтвердив факт, що ОСОБА_7 продала позивачу земельну ділянку і отримала від позивача грошові кошти .
ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 померла.
Згідно до ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державної реєстрації. Відповідно до частини 3 статті 640 ЦК України договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державної реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації -з моменту державної реєстрації.
Згідно до ч.2 ст. 220 ЦК України якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухиляється від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним.. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
Приймаючи до уваги, що у даному випадку була домовленість між сторонами правичину купівлі-продажу земельної ділянки щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне виконання договору, у даному випадку суд першої інстанції прийняв правильне рішення про визнання договору купівлі-продажу дійсним без його нотаріального посвідчення. У даному випадку договір не містить якихось протиправних умов, ні в якій мірі не порушує інтереси держави, чи інтереси Управління Держкомзему чи інтереси відповідача ОСОБА_6. Іншого шляху захисту своїх прав на спірну земельну ділянку позивач не має.
Таким чином рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, воно є законним та обґрунтованим.
Доводи викладені в апеляційній скарги були предметом розгляду суду першої інстанції та ім надана відповідна оцінка і висновків суду вони не спростовують.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія
ухвалила:
апеляційну скаргу прокурора Дергачівського району Харківської області - відхилити.
Рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 31 липня 2012 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:
Судді: