АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
__________________________________________________________________
Провадження № 22-ц/790/1340/14 Головуючий 1 інстанції - Єрьоміна О.В.
Справа № 634/720/13-ц Доповідач-Пономаренко Ю.А
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 лютого 2014 року Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого - судді Пономаренко Ю.А.,
суддів - Бобровського В.В., Кукліної Н.О.
при секретарі - Соколовій А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Сахновщинського районного суду Харківської області від 19 листопада 2013 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_3 до ПП «ОСОБА_4», ТОВ «Аграрний дім ім. Горького», ТОВ «Цукрове», ПАТ «Українська страхова компанія «Гарант-Авто», третя особа: ОСОБА_5, прокурор Кегичівського району Харківської області, орган опіки та піклування Новопарафіївської сільської ради Кегичівського району Харківської області про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої смертю фізичної особи внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -
в с т а н о в и л а :
В жовтні 2011 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, в обґрунтування якого вказав, що внаслідок дорожньо-транспортної події, яка сталася 05.10.2010 року близько 18 год. 30 хв. на автодорозі Сахновщина - Кегичівка, за участю транспортного засобу КАМАЗ-5410, державний номерний знак НОМЕР_1 з напівпричепом «Одіз», державний номерний знак НОМЕР_2, які належать ПП «ОСОБА_4», водій ОСОБА_5 допустив наїзд на велосипедиста ОСОБА_6, яка рухалася у попутному напрямку, в результаті якого велосипедист ОСОБА_6 померла на місці дорожньо-транспортної пригоди. ОСОБА_5 було звільнено від кримінальної відповідальності із закриттям провадження по кримінальній справі за його обвинуваченням за ч.2 ст. 286 КК України внаслідок акту амністії.
Позивач просив відшкодувати шкоду, завданою смертю ОСОБА_6, її малолітній дитині та йому, як чоловікові, який до дня смерті ОСОБА_6 сумісно проживав з останньою, а саме: стягнути на їх користь солідарно з ПП «ОСОБА_4», ТОВ «Аграрний дім ім. Горького», ТОВ «Цукрове», ПАТ УСК «Гарант-Авто» в натурі веломашину марки «Україна», одежу та золоті сережки, в яких була ОСОБА_6 на час вчинення злочину; щомісячно 8000 грн. з 05.10.2010 року, у відшкодування матеріальної шкоди 25000 грн., а також у відшкодування моральної шкоди 2000000 грн.
З урахуванням уточненої позовної вимоги просив ПАТ УСК «Гарант - Авто» відшкодувати завдану шкоду згідно страхових полісів у розмірі 550000 грн., а за порушення терміну виплати страхового відшкодування 55000 грн. матеріальної шкоди та 100000 грн. моральної шкоди, а з ПП «ОСОБА_4» за порушення норм Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності» стягнути у рахунок відшкодування матеріальної шкоди 10000 грн. та 500000грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди.
Рішенням Сахновщинського районного суду Харківської області від 19 листопада 2013 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково, стягнуто з ПП «ОСОБА_4» на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди суму в розмірі 10750,88 грн., в рахунок відшкодування моральної шкоди суму у розмірі 200000грн., а всього 210750,88 грн., в задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, апелянт ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що частково не погоджується з вказаним рішенням суду, та в своїй апеляційній скарзі просить рішення суду 1 інстанції в частині відшкодування матеріальної шкоди скасувати та в цій частині справу направити на новий розгляд, а в частині відшкодування моральної шкоди залишити в силі.
Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.
Рішення в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення моральної шкоди не оскаржується та судовою колегією не переглядається.
Згідно зі ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Вислухавши доповідь судді - доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи, судова колегія знаходить, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду зміні з наступних підстав.
Суд першої інстанції, розглядаючи справу та частково задовольняючи позовні вимоги обґрунтовано виходив з того, що смерть ОСОБА_6 сталася внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки - транспортного засобу, власником якого є ПП «ОСОБА_4», оскільки обов'язок відшкодування шкоди законодавством покладено на ПП «ОСОБА_4» - власника джерела підвищеної небезпеки, а тому вимоги, заявлені до ТОВ «Аграрний дім ім. Горького», ТОВ «Цукрове», є безпідставними.
Судова колегія вважає, що такі висновки суду першої інстанції є правильними, обґрунтованими та такими, що відповідають вимогам діючого законодавства.
Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Матеріали справи містять дані про те, що 05.10.2010 року близько 18 год. 30 хв. на автодорозі Махновщина - Кегичівка, за участю транспортного засобу КАМАЗ-5410, державний номерний знак НОМЕР_1 з напівпричепом «Одіз», державний номерний знак НОМЕР_2, який належить ПП «ОСОБА_4», під керуванням ОСОБА_5 сталася дорожньо-транспортна подія, внаслідок якої водій ОСОБА_5 допустив наїзд на велосипедиста ОСОБА_6, яка рухалася у попутному напрямку, в результаті якого велосипедист ОСОБА_6 померла на місці дорожньо - транспортної пригоди.
Відповідно до постанови Кегичівського районного суду Харківської області від 04.10.2011 року, винними у скоєнні ДТП визнаний ОСОБА_5, який працював в ПП «ОСОБА_4», та якого звільнено від кримінальної відповідальності із закриттям провадження у кримінальній справі за його обвинуваченням за ч.2 ст.286 КК України на підставі Закону України « Про амністію» від 08.07.2011 року.
Судовим розглядом вірно встановлено, що смерть ОСОБА_6 сталася внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки - транспортного засобу, власником якого є ПП «ОСОБА_4», а тому судом 1 інстанції зроблено правильний висновок, що у відповідності до ст.1172 ЦК обов'язок відшкодування шкоди законодавством покладено на ПП «ОСОБА_4» - власника джерела підвищеної небезпеки, і тому заявлені до ТОВ «Аграрний дім ім. Горького», ТОВ «Цукрове» позовні вимоги є безпідставними.
Між ВАТ «УСК «Дженералі Гарант», правонаступником якого є ПАТ «УСК «ГАРАНТ- АВТО» та ПП «ОСОБА_4», власником транспортного засобу КАМАЗ 5410, державний номер НОМЕР_3, 18.11.2009 року цивільно-правова відповідальність водіїв ПП «ОСОБА_4» за забезпеченим транспортним засобом КАМАЗ 5410, державний номер НОМЕР_3, була застрахована на підставі страхового полісу № ВС/1168297.
08 лютого 2013 року ПАТ «УСК «ГАРАНТ-АВТО» здійснила позивачу виплату в розмірі 51000 грн., що становить максимальний ліміт відшкодування за шкоду заподіяну життю потерпілої особи згідно полісу цивільно-правової відповідальності № ВС/ 1168297 від 18.11.2009 р.
Відповідно ст.1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у випадку її недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Судова колегія погоджується з висновком суду 1 інстанції, що оскільки розрахунок розміру страхового відшкодування складає 59406 грн. 66 коп., то доплаті підлягає 8406грн. 66 коп.
Також колегія суддів погоджується з висновком суду 1 інстанції про стягнення у рахунок відшкодування матеріальної шкоди витрати на продукти у розмірі 1994 грн. 24 коп. та на паливо у розмірі 349 грн. 98 коп. За таких обставин, суд правильно зробив висновок, що з ПП «ОСОБА_4» на користь ОСОБА_7, який діє є в інтересах малолітньої ОСОБА_3 та, який взяв на себе витрати з поховання, підлягає стягненню усього 10750 грн. 88 коп. згідно до ст.1201 ЦК України.
Судова колегія погоджується з висновком суду 1 інстанції, що відповідно розрахунку розміру страхового відшкодування розмір відшкодування у зв'язку із смертю годувальника склав 50266грн. 66 коп. - ( 1040 грн. (довідка про заробітну плату /3) х 145), що відповідає положенням ч.2 ст.1200 ЦК України.
Судом зроблений правильний висновок про відмову у задоволенні позовних вимог щодо стягнення в натурі велосипеду, одежі та золотих прикрас, з підстав ненадання належних та допустимих доказів у відповідності до ст.10,60 ЦПК України..
Також судова колегія вважає правильним висновок суду, що позовні вимоги ОСОБА_2 в частині стягнення на його користь щомісячних платежів у сумі 520 грн., внаслідок відшкодування шкоди як чоловікові, є безпідставними, оскільки ОСОБА_2 та ОСОБА_6 не перебували у зареєстрованому шлюбі відповідно до норм СК України, що унеможливлює стягнення на його користь цих виплат.
Між тим, судова колегія вважає помилковим висновок суду про відмову в задоволенні позовних вимог щодо стягнення на користь ОСОБА_2 на утримання малолітньої ОСОБА_3 щомісячних платежів, які підлягають стягненню з наступних підстав.
Згідно до вимог ст.1200 ЦК України у разі смерті потерпілого право на відшкодування має дитина потерпілого.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1, як свідчить свідоцтво про народження, є донькою ОСОБА_6 та ОСОБА_2
Частиною 2 ст. 1200 ЦК передбачено, що шкода дитині відшкодовується до досягнення нею 18 років, у розмірі середньомісячного заробітку потерпілого з вирахуванням частки, яка припадала на нього самого та працездатних осіб, які перебували на його утриманні, але не мають права на відшкодування шкоди.
Відповідно ч.3 ст.1200 ЦК передбачено, що особам, які втратили годувальника, шкода відшкодовується в повному обсязі без врахування пенсії, призначеної їм внаслідок втрати годувальника та інших доходів.
Теж саме закріплено у п.20 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 « Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди від 27.03.92 р. із змінами, що при вирішенні позовів про відшкодування шкоди, заподіяної втратою годувальника, слід мати на увазі, що при наявності підстав, передбачених статтями 1199, 1200, 1202 ЦК і Законом N 1105-XIV - а) право на відшкодування такої шкоди мають непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого, незалежно від родинних зв'язків, або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина померлого, яка народилася протягом не більше ніж десятимісячного строку після його смерті.
У п.21 роз'яснено, що непрацездатним особам, які знаходились на утриманні померлого і мають право на відшкодування у зв'язку з його смертю, відшкодування визначається у розмірі середньомісячного заробітку померлого за відрахуванням частки, що припадала на нього самого і працездатних осіб, які знаходились на його утриманні, але не мають права на відшкодування шкоди. Сума заробітку, що припадає на утриманців, ділиться на їх кількість і з одержаної частки у випадках, передбачених статтями ЦК, відраховується пенсія у зв'язку з втратою годувальника. При визначенні у випадках, передбачених статтями ЦК, розміру відшкодування шкоди непрацездатним утриманцям загиблого заліку підлягає лише пенсія у зв'язку з смертю годувальника. Якщо ці особи одержували раніше пенсію з інших підстав в меншому розмірі і обрали пенсію, призначену у зв'язку зі смертю годувальника, заліку підлягає лише частина пенсії, що перевищує ту, що непрацездатний одержував раніше. Заробіток і інші доходи, які має особа, що одержує відшкодування із зазначених підстав, заліку не підлягають.
Відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого на підставі ст.1202 ЦК здійснюється щомісячними платежами.
Враховуючи, що ОСОБА_6 отримувала мінімальну заробітну плату 1040грн, судова колегія стягує на утримання неповнолітньої ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1.- доньки загиблої у зв'язку з втратою годувальника 50% середньомісячного заробітку потерпілою щомісячно - 520грн. із цих підстав змінює рішення суду в цій частині відповідно до вимог ст.309 ЦПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303, 304, п.2 ч.1 ст.307, п.3,4 ч.1 ст.309, ст.ст.313, 314, 316, 317, 319, 324 ЦПК України, судова колегія, -
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Сахновщинського районного суду Харківської області від 19 листопада 2013 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення щомісячних платежів скасувати та ухвалити нове рішення в цій частині.
Стягнути з ПП «ОСОБА_4» на користь ОСОБА_2 на утримання ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 щомісячні платежі у зв'язку з втратою годувальника у сумі 520грн. до досягнення дитиною повноліття.
В решті рішення суду залишити без зміни.
Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили негайно з моменту проголошення.
Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий -
Судді -