АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

__________________________________________________________________

Провадження № 22ц/790/4470/14 Головуючий 1 інст. - Бобко Т.В.

Справа № 2-551/11 Доповідач - Пономаренко Ю.А.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого : Пономаренко Ю.А.,

суддів : Черкасова В.В.,

Кукліної Н.О.,

при секретарі Соколовій А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Фрунзенського районного суду м.Харкова від 21 грудня 2011 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -

В С Т А Н О В И Л А :

В листопаді 2010 року ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом, в якому просив стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_4 58147 грн. у рахунок відшкодування матеріальної шкоди, 10000 грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди, витрати з надання правової допомоги у сумі 800 грн., а також судові збір та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у загальній сумі 800 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що 06 лютого 2010 року о 12.00 год. ОСОБА_4, керуючи, автомобілем марки Ніссан, що належить ОСОБА_2, рухаючись по пр.Тракторобудівників в м.Харкові, на перехресті з вул.Немишлянською, виїхав на смугу зустрічного руху, внаслідок чого відбулося зіткнення з автомобілем Шкода Октавія, яким керував позивач. В результаті ДТП автомобілі отримали технічні ушкодження. Постановою суду ОСОБА_4 був визнаний винним у вчиненні даної ДТП. Внаслідок ДТП позивачу була заподіяна матеріальна шкода у розмірі 57636,34 грн., крім того для визначення розміру спричиненої шкоди позивачем оплачено проведення експертизи у сумі 510,67грн. Позивач моральну шкоду оцінює у суму у розмірі 10000 грн., яку також просить стягнути.

Заочним рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 21 грудня 2011 року позовні вимоги було задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 58147 грн. у відшкодування матеріальної шкоди, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 2000 грн. у відшкодування моральної шкоди, та судові витрати у сумі 1412,16грн. У задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду 1 інстанції ОСОБА_2 звернулася з апеляційною скаргою, в якій вказала, що оскаржуване рішення постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права. В своїй апеляційній скарзі просить скасувати заочне рішення суду 1 інстанції та постановити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог відносно неї. В обґрунтування своєї апеляційної скарги посилалась на те, що винним в ДТП був ОСОБА_4, який на відповідній правовій підставі, а саме - доручення, керував транспортним засобом, а тому у суду не було правових підстав для стягнення саме з неї, як володільця джерела підвищеної небезпеки спричиненої зіткненням автомобілів шкоди.

Вислухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, судова колегія знаходить, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню з постановленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Згідно зі ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд першої інстанції, розглядаючи справу та частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3 та стягуючи з відповідача ОСОБА_2 матеріальну та моральну шкоду, помилково виходив з того, що суб'єктом відповідальності за шкоду, завдану позивачу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди є відповідач ОСОБА_2, яка володіє автомобілем Ніссан, оскільки суду не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження тієї обставини, що у ОСОБА_4 на момент вчинення ДТП була будь-яка правова підстава на володіння, у тому числі й керування, належним ОСОБА_2 автомобілем Ніссан і тому шкода, завдана при ДТП відшкодовується власником джерела підвищеної небезпеки.

Однак погодитися з таким висновком суду не можна, оскільки судом не правильно застосовані норми матеріального права і тому суд апеляційної інстанції вважає за необхідне на підставі п.п. 3 і 4 ст. 309 ЦПК України, рішення суду першої інстанції змінити, задовольнивши позовні вимоги ОСОБА_3 частково.

Відповідно до ст.1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (ч.2 ст.1187 ЦК).

Матеріали справи містять дані про те, що 06 лютого 2010 року о 12 годин 00 хвилин ОСОБА_4, керуючи автомобілем марки Ніссан, рухаючись по пр.Тракторобудівників в м.Харкові, на перехресті з вул. Немишлянською виїхав на смугу зустрічного руху, чим порушив п.п.11.4 ПДР України, внаслідок чого відбулося зіткнення з належним ОСОБА_3 автомобілем марки Шкода Октавія, який не рухався. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби отримали механічні ушкодження. ОСОБА_4 залишив місце дорожньо-транспортної пригоди, чим порушив п. 2.10 ПДР України.

Постановою інспектора ВВМ ДТП та дізнання УДАІ ГУМВС України в Харківській області Лаптій А.П. від 16.02.2010 року за фактом дорожньо-транспортної пригоди було відмовлено у порушенні кримінальної справи.

Постановою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 11 травня 2010 року дії водія ОСОБА_4 кваліфіковані за ст.122-4, 124 КУпАП, провадження по справі про адміністративне правопорушення у його відношенні закрито в зв'язку з закінченням строку накладення адміністративного стягнення. Вищезазначена постанова суду у передбаченому Кодексом України про адміністративні правопорушення порядку оскаржена або опротестована не була.

Відповідно до ч.4 ст.61 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкова для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією собою.

Виходячи з положень ст.61 ЦПК України, яка передбачає постанову суду у справі про адміністративне правопорушення як підставу звільнення від доказування, суд 1 інстанції вірно вважав встановленим, що шкоду майну позивача внаслідок дорожньо-транспортної пригоди 06.02.2010 року завдано з вини відповідача ОСОБА_4

Відповідно ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Ст. 60 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Особою, яка зобов'язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди (пункт 2.2. Правил дорожнього руху України), про що також зазначено у постанові Пленуму Верховного Суду України №6 від 27.03.1992р. «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» із змінами та постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 3.03.2013 р. «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки».

Суд 1 інстанції прийшов помилкового висновку, що суб'єктом відповідальності за шкоду, завдану позивачу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди є відповідач ОСОБА_2, яка володіє автомобілем Ніссан, оскільки суду не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження тієї обставини, що у ОСОБА_4 на момент вчинення ДТП була будь-яка правова підстава на володіння, у тому числі й керування, належним ОСОБА_2 автомобілем Ніссан.

Між тим, матеріали справи містять дані, що 21 квітня 2007 року ОСОБА_2 як власник автомобілю Ніссан уповноважила ОСОБА_4 користуватися, розпоряджатися, керувати, здавати в оренду, обміняти, застраховувати, віддавати у заставу, продавати, з правом укладання всіх дозволений чинним законодавством правочинів щодо належного їй автомобіля, на підставі Довіреності посвідченої приватним нотаріусом зареєстрованої в реєстрі №1737 строком на 10 років(а.с.68), що судом 1 інстанції не було взято до уваги, як наявний доказ керування ОСОБА_4 вищезгаданим автомобілем, як особою, що на відповідній правовій підставі володіє та розпоряджається транспортним засобом.

Зміст вказаної генеральної довіреності чітко визначає перелік прав наданий дорученим особам, які містять в тому числі вимогу сплачувати необхідні платежів у випадку заподіяння шкоди повіреною особою іншим транспортним засобам під час керування автомобілем, як джерела підвищеної небезпеки

Враховуючи вимоги ст.ст.1166, 1167, 1187, 1188, 1190 ЦК України, судова колегія погоджується з доводами апеляційної скарги про відсутність підстав для цивільної відповідальності ОСОБА_2 перед ОСОБА_3В, лише через те, що ОСОБА_2 є власником автомобіля і погоджується з доводами, що зазначений вище тягар цивільної відповідальності у цьому випадку має нести винна у завданні шкоди особа, якою є водій ОСОБА_4, як особа яка на відповідній правовій підставі керувала автомобілем та з вини якого трапилось ДТП, як це передбачено чинним законодавством.

З підстав наведеного, судова колегія частково задовольняє позовні вимоги та стягує суму спричиненої матеріальної шкоди з винної особи - ОСОБА_4 відповідно до висновку експертного автотоварознавчого дослідження № 1289 від 10.03.2010 року, винесеного Харківським НДІСЕ ім. Засл.проф.Н.С. Бокаріуса, яким зазначено, що вартість матеріальної шкоди, заподіяної власнику автомобіля Шкода Октавія, реєстраційний номер НОМЕР_1, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди визначається ринковою вартістю автомобіля та складає 57636,34 гривень.

Колегія суддів також вважає, що позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди підлягають частковому задоволенню на суму 2000 гривень, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Колегія суддів вважає, що позивачем доведено наявність підстав для стягнення моральної шкоди. При визначенні судом розміру відшкодування завданої позивачу моральної шкоди судова колегія виходить з вимог розумності та справедливості та враховує обставини при яких сталася ДТП, і вважає за необхідно стягнути з винної особи 2000 грн. у відшкодування моральної шкоди.

Крім того, підлягають частковому задоволенню позовні вимоги про стягнення судових витрат по справі у сумі 800 грн. за надання юридичної допомоги(а.с.7) та витрат, пов'язаних зі сплатою державного мита - 800грн.(а.с.1-2).

Позовні вимоги в частині відшкодування витрат позивача по оплаті проведення автотоварознавчого дослідження у сумі 510 гривень 67 копійок задоволенню не підлягають, оскільки дане дослідження було проведено поза межами судового розгляду й тому не може вважатися судовими витратами відповідно до ст.ст.79,84,86 ЦПК України.

Відповідно до п.4 ст. 309 ЦПК України, суд апеляційної інстанції змінює рішення суду першої інстанції та ухвалює нове, якщо судом були порушені або неправильно застосовані норми матеріального або процесуального права.

В зв'язку з чим судова колегія вбачає правові підстави для задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду 1 інстанції та часткового задоволення позовних вимог..

На підставі викладеного, керуючись ст.303, 304, п.2 ч.1 ст.307, п.4 ст.309, 313, ст.314, 316, 317, 319,324 ЦПК України, судова колегія,

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Заочне рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 21 грудня 2011 року скасувати та ухвалити нове.

Позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 57636,34 гривень у відшкодування матеріальної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 2000грн. у відшкодування моральної шкоди та судові витрати по справі у сумі 1600 грн.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили негайно з моменту проголошення.

Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий -

Судді -