АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________________________________________________________________________________________

Провадження №22-ц-790-872- 2013р.

Справа № 2-ц- 2018\4219\2012 р. Головуючий

Категорія: визнання договору недійсним. 1 інстанціїШаренко С.Л.

доповідач Ларенок В.І.

Ухвала

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 січня 2013 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого: судді Ларенка В.І.

суддів : Міненкової Н.О., Бородіна М.М.

при секретарі: Галушко Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 27 листопада 2012 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерної компанії банк «Базис»про визнання пункту договору споживчого кредиту недійсним ,-

в с т а н о в и в:

У жовтня 2012 року позивачка ОСОБА_1 звернулась у суд з позовом до Акціонерної компанії банк «Базис» про визнання недійсним пункту 5.2. кредитного договору №01\10 від 22.02.2010 року, укладеного між нею та банком, вказуючи що 22 лютого 2010 року між ними було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого банк надав кредит в розмірі 3 066 175 грн.. Пунктом 5.2. кредитного договору була передбачена відповідальність позичальника. Однак, включення до кредитного договору умов, що покладають на позичальника неодноразову відповідальність одного виду за одне й те саме порушення зобов'язання, прямо суперечить ст. 61 Конституції України, нормам якої є нормами прямої дії. Крім того, покладання на позичальника більшої відповідальності, аніж то передбачено вимогами чинного законодавства, суперечить вимогам ч.1 ст.18 Закону України «Про захист праві споживачів». Зазначає, що враховуючи той факт, що п., 5.2 кредитного договору, якими на позичальника покладається потрійна відповідальність одного виду за одне й те саме порушення зобов'язання, є несправедливими по відношенню до позичальника як споживача, та прямо суперечить вимогам чинного законодавства, дані положення кредитного договору повинні бути визнані недійсними.

Представник відповідача проти позову заперечував, зазначив, що дійсно між сторонами був укладений кредитний договір, за умовами якого відповідач передав позивачу кредит у розмірі 3 066 175 грн. для часткового погашення заборгованості за діючим кредитним договором від 21.02.2007 року. Позивач кредитний договір з додатками до нього підписала та по ньому одержала кредит. Вказує, що позивач у позовній заяві хибно припустила, що умовами кредитного договору за одне й теж саме порушення передбачено три види штрафу (пункт 5.2. кредитного договору). Насправді, пункт 5.2 кредитного договору передбачає штрафні санкції за декілька видів порушень у випадку недотримання позичальником умов кредитного договору.

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 27 листопада 2012 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення задовольнив її позовні вимоги у повному обсязі. Наводить ті ж доводи, що і в судовому засіданні суду першої інстанції.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у відповідності до ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційній скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що вона не підлягає задоволенню з таких підстав:

Як вбачається з матеріалів справи, 22 лютого 2010 року між сторонами було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого банк надав кредит в розмірі 3 066 175 грн.. Пунктом 5.2. кредитного договору була передбачена відповідальність позичальника у вигляді:

- штраф в розмірі 1% від суми кредиту за будь-яке порушення умов Кредитного договору;

- штраф в розмірі 3% за кожний місяць від суми простроченої заборгованості за кредитом в разі користування кредитними коштами понад строк, встановлений цим договором;

- за недотримання строків сплати нарахованих відсотків штраф в розмірі 10% від суми несплачених відсотків за користування кредитом.

Тобто пункт 5.2 кредитного договору передбачає штрафні санкції за декілька видів порушень у випадку недотримання Позичальником умов кредитного договору і не покладають на позичальника неодноразову відповідальність одного виду за одне й те саме порушення зобов'язання.

Кредитний договір підписаний сторонами , що свідчить про погодження з його умовами, укладений з метою реального настання прав та обов'язків.

Кредитний договір укладався з додержанням форми, встановленої законодавством, волевиявлення сторін правочину є вільне і відповідає їхній внутрішній волі, що відповідає загальним вимогам, встановленим ст. 203 ЦК України, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Позивачка отримала кредитні кошти, на даний момент користується коштами банку, про що позивачка не оспорювала в судовому засіданні.

Цім обставинам суд першої інстанції надав належну оцінку та й правильно прийняв рішення про відмову в задоволенні позову про визнання пункту 5.2 кредитного договору недійсним.

Інші доводи викладені в апеляційній скарзі є не суттєвими та висновків суду не спростовують.

У зв'язку з вищевикладеним, судова колегія вважає, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Згідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія

ухвалила:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Рішення Київського районного суду м. Харкова від 27 листопада 2012 року -залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді: