Справа 22/784                         Головуючий у суді 1 інст.:Грибан І.О.

Категорія 40                        Доповідач у суді II інст.:Товянська О.В.

УХВАЛА Іменем   України

14 червня 2006 року Апеляційний суд Житомирської області в складі :

головуючого : судді Франовської К.С.,

суддів : Товянської О.В., Кашапової Л.М.

при секретарі: Чичирко В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товарис­тва «Житомирський завод продовольчих товарів» (далі - ВАТ «ЖЗПТ») про стягнен­ня заборгованості по зарплаті

за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Богунського районного суду м. Житомира Житомирської обла­сті від 03 березня 2006 року,

встановив :

В вересні 2005 року ОСОБА_1 звернулась до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що перебувала з відповідачем у трудових відносинах з травня 2000 року. З 2002 року ВАТ «ЖЗПТ» виплачувало їй заробітну плату нижче рівня, ніж встановлено Галузевою угодою. Крім того, виплати проводились несвоєчасно, безоплатно молоко їй не видавали, не оплачували роботу у вечірні години. Через вказані порушення трудового законодавства вона зазнала значної моральної шко­ди, захворіла, потребує додаткових витрат на лікування та дієтичне харчування. Після неодноразових змін та доповнень просила стягнути з відповідача недонара­ховану зарплату в сумі 7312,72грн. із врахуванням індексації, витрати на дієтич­не харчування та ліки в сумі 896,51грн. та відшкодувати моральну шкоду в сумі 200 «неоподаткованих податків».

Рішенням Богунського районного суду м. Житомира Житомирської області від 03 березня 2006 року позов задоволено частково. Стягнуто з відкритого акціо­нерного товариства «Житомирський завод продовольчих товарів» на користьОСОБА_1 211грн. індексації за порушення строків виплати заробітної плати та 300грн. на відшкодування заподіяної моральної шкоди.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставить питання про скасування рішення та ухвалення нового про задоволення її вимог у повному обсязі. Суд безпідставно не стягнув їй зарплату, розмір якої визначається відповідною Галузевою угодою. Вона захворіла тільки в зв'язку із такими порушеннями трудового законодавства, що підтверджується матеріалами справи.

Апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Як видно з матеріалів справи, ОСОБА_1 з 2000 року перебувала з відпо­відачем у трудових відносинах.

Відповідно до ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується праців­никам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує 16 календа­рних днів. Трудове законодавство передбачає обов'язкову індексацію зарплати відповідно до коефіцієнту росту споживчих цін.

Судом встановлено і не заперечується відповідачем, що в порушення за­значених вимог зарплату у повністю та у визначені строки не виплачувалась.

Матеріалами справи доведено, що на 30. 11.2005р. ВАТ «ЖЗПТ» мало перед позивачкою заборгованість в сумі 2869,42грн. Під час розгляду справи позивачка ці кошти отримала, проте без відповідної індексації. Розмір індексації, визначе­ний відповідачем у 211грн. позивачкою не оспорює.

За таких обставин суд першої інстанції обґрунтовано стягнув зазначену суму.

Є безпідставними вимоги позивачки про застосування до визначення роз­міру заробітної плати, яка їй нараховувалась, умов Галузевої угоди між Держав­ним департаментом продовольства Міністерства аграрної політики України, галу­зевими об'єднаннями підприємств та ЦК профспілки працівників агропромисло­вого комплексу України. Позивачка не надала належних доказів на підтверджен­ня того, що комерційне підприємство - відкрите акціонерне товариство «Жито­мирський завод продовольчих товарів», у статутному фонді якого не має держав­ної частки, входить до складу підприємств агропромислового комплексу, з якими та угода укладена. Наказ по ВАТ «Житомирський завод продтоварів» № 20 від 28.04.2001 року про зміну умов оплати праці вона не оскаржувала.

Правильно відмовлено у стягненні витрат на дієтичне харчування та ліки. Позивачка не довела, що її захворювання пов'язане тільки з роботою у відповіда­ча. Висновку МСЕК у справі немає, клопотання про призначення відповідної екс­пертизи ОСОБА_1 не заявляла. Не ґрунтуються на матеріалах справи і вимоги про стягнення вартості не отриманого під час роботи молока та додатковій оплаті робочого часу у вечірні години з 18⁰⁰ до 22⁰⁰. ОСОБА_1 не довела, що укладений з нею трудовий договір такі умови передбачав.

Апеляційний суд погоджується із розміром моральної шкоди, стягнутої на користь на позивачки. Судом першої інстанції враховано, що позивачка в зв'язку із несвоєчасною виплатою зарплати понесла певні моральні страждання, пов'язані із необхідністю докладати додаткові зусилля для організації належного рівня жит­тя при відсутності інших видів доходу та засобів існування.

Підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рі­шення відсутні.

Керуючись ст..ст..209,218,308,313-315 ЦПК України, Апеляційний суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Вогунського районного суду м. Житомира Житомирської області від 03 березня 2006 року залишити без зміни.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили ухвалою Апеляційного суду.