Справа №2-160/2008 рік.

РІШЕННЯ

ІМ'ЯМ  УКРАЇНИ.

17 грудня 2008 року Ленінський районний суд м. Луганська в складі:

головуючого-судді ШЕМБЕЛЯН B.C.,

при секретарі ВЕЛИКОЦЬКІЙ А.О.,  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Луганську цивільну справу

за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2   до

ОСОБА_3 про  відшкодування  матеріальної шкоди,  завданої

дорожньо-транспортною пригодою, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачі звернулися до суду із вказаним позовом, в обгрунтування якого зазначили, що 12 жовтня 2006 року о 18.00 год. на перехресті вул.  26 Бакинських комісарів та вул.   Південно-Радіальна м. Луганська сталася дорожньо-транспортна пригода.

Водій автомобілю «ВАЗ 2107» ОСОБА_3, який рухався по вул.   Південно-Радіальна і перетинав вул.   26 Бакинських комісарів, виїхав на перехрестя вулиць на червоне світло світлофору, не пропустив автомобіль «Пежо J 5», реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_1, який рухався по вул.   26 Бакинських комісарів на зелене світло світлофору, чим допустив зіткнення транспортних засобів і внаслідок чого автомобіль «Пежо J 5», реєстраційний номер НОМЕР_1 було пошкоджено.

Винним у дорожньо-транспортній пригоді є водій автомобіля «ВАЗ 2107» ОСОБА_3, відносно якого був складений адміністративний протокол за ст.. 124 КУпАП.

Згідно висновку авто товарознавчого дослідження №2/208-06 від 18.10.2006 р. в результаті пошкодження автомобіля «Пежо J 5», реєстраційний номер НОМЕР_1, його власнику заподіяний матеріальний збиток в розмірі 12942 грн., який складається з вартості матеріалів необхідних для ремонтних робіт - 498 грн., ремонто-відновлювальних робіт -3722 грн., вартість деталей, які підлягають заміні (з врахуванням зносу) - 8722 грн.

Власниками автомобілю «Пежо J 5», реєстраційний номер НОМЕР_1 на підставі сумісної власності подружжя є позивачі:ОСОБА_1 та ОСОБА_2

Крім того, ОСОБА_2 є підприємцем, займається торгівельною діяльністю, і автомобіль використовувався для перевезення товарів, та внаслідок отриманих пошкоджень від ДТП автомобіль тривалий час не експлуатується, у зв'язку з чим виникла необхідність для доставки товарів наймати інший транспорт. Витрати на оренду іншого автомобілю становлять на 13.12.2006 року 5100 грн.

Також позивачі вважають, що внаслідок пошкодження автомобілю та неможливості тривалий час його експлуатувати, необхідність витрачати значний час на проведення оцінки пошкодженого автомобілю та звернення до суду, необхідність нести значні непередбачені витрати, завдало їм значні незручності, хвилювання та моральні страждання, моральну шкоду вони оцінюють в 500 грн. кожному.

Позивачі просять стягнути з ОСОБА_3 на їх користь майнову шкоду в розмірі 18042 грн. (12942 грн. витрати на відновлення автомобіля та 5100 грн. на оренду автомобіля) - по 50% зазначеної суми кожному; моральну шкоду в розмір по 500 грн. на користь кожного з позивачів; судові витрати - 1000 грн. за юридичну допомогу, 191 грн. за

сплату судового збору та 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

У судовому засіданні позивачі та їх представник ОСОБА_4 підтримали позовні вимоги, дали пояснення аналогічні змісту позовної заяви; просили стягнути на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у рівних частках завдану матеріальну шкоду в розмірі 18042 грн., у відшкодування моральної шкоди - по 500 грн. кожному, понесені витрати: по сплаті держмита в сумі 191 грн., витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи - 30 грн., 1000 грн. - витрати з оплати юридичної допомоги.

Відповідач ОСОБА_3 у судовому засіданні позовні вимоги не визнав і пояснив, що дорожньо-транспорта пригода сталася з вини обох водіїв, його провина в тому, що він порушив правила проїзду перехрестя, а позивач рухався з перевищенням швидкості. Автомобіль, яким він керував під час дорожньо-транспортної пригоди, належав його батькові ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, після смерті батька спадщину прийняла його мати.

Приймаючи до уваги пояснення сторін, дослідивши надані сторонами докази, суд вважає заявлені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів..., що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Згідно з ч.3 ст. 1187 ЦК України особа, яка неправомірно заволоділа транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, і яка завдала шкоду діяльністю з його використання, зберігання або утримання зобов'язана відшкодувати шкоду на загальних підставах.

Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (ч. 5 ст. 1187 ЦК України).

Як встановлено у судовому засіданні, 12.10.2006 року о 18.00 год. на перехресті вулиць 26 Бакинськіх комісарів - Південно-Радіальна з вини водія ОСОБА_3 -відповідача по справі, який керував автомобілем «ВАЗ 2107», державний номер НОМЕР_2, трапилася ДТП. Факт ДТП підтверджується матеріалами адміністративної справи №3-22092/06 р. відносно ОСОБА_3 за ст. 124 КУпАП, які були досліджені у судовому засіданні. Крім того, вина ОСОБА_3 у скоєнні ДТП встановлена постановою від 21.11.2006 року Артемівського районного суду м. Луганська про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУоАП. Зазначена постанова суду не скасована і набрала законної сили.

Відповідач ОСОБА_3 доказів про відсутність своєї вини у скоєнні ДТП не надав, ніяких заходів для оскарження своєї провини у встановленому законом порядку не вживав.

Вини позивача ОСОБА_1 у скоєнні ДТП не встановлено. Даних про те, що шкоду позивачам спричинено внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого, у справі немає.

Безпідставні з цього приводу заперечення відповідача ОСОБА_3 із посиланням на те, що ДТП сталася також і з вини позивача ОСОБА_1, який рухався із перевищенням швидкості.. Ці заперечення відповідача були спростовані під час судового

розгляду справи у висновку судової автотехнічної експертизи, відповідно до якого в умовах даної пригоди і при заданих вихідних даних водій автомобілю ВАЗ-2107 держ. номер НОМЕР_2 ОСОБА_3 мав технічну можливість запобігти пригоді шляхом виконання вимог п. 1О.І. Правил дорожнього руху України, а його дії не відповідали вказаним вимогам, з технічної точки зору знаходились у причинному зв'язку з настанням події пригоди, яка розглядається. Суд оцінює ці висновки судової автотехнічної експертизи як ясні і достовірні, що надані із достатньою обґрунтованістю, не довіряти їм у суду підстав немає, при цьому суд враховує, що для дачі висновку експерту були надані версії як водія ОСОБА_6, так і версія відповідача.

В результаті ДТП був пошкоджений автомобіль позивачів, чим їм спричинено матеріальну шкоду, яка для позивачів становить в теперішній час 18 042 грн., у тому числі: 12 942 грн. - вартість матеріальної шкоди (з технічної точки зору), що підтверджується висновком експерта № 2/208-06 від 18.10.2006 року по оцінці вартості матеріальної шкоди, яка спричинена володільцю транспортного засобу -автомобілю«Пежо J 5», реєстраційний номер НОМЕР_1, 5 100 грн. - сплачені послуги за оренду транспортного засобу, відповідно до квитанції №14 від 14.12.2006 p., яка містяться у матеріалах справи.

На стягненні саме цієї суми матеріальної шкоди, спричиненої від ДТП, наполягали у судовому засіданні і позивачі.

Суд вважає можливим задовольнити вимоги позивачів про відшкодування їм моральної шкоди, стягнувши її у розмірі по 500 грн. кожному, оскільки факт ДТП негативно вплинув на психоемоційному стані позивачів, відповідач не вжив заходів для добровільного врегулювання спору, і позивачі вимушені були тривалий час відстоювати свої права в суді, внаслідок ДТП був пошкоджений автомобіль позивачів, тому вони були позбавлені можливості деякий час пересуватися на власному автомобілі, чим було порушено їх звичний образ життя.

Також суд вважає за необхідне, на підставі вимог ст. 88 ЦПК України, стягнути на користь позивачів понесені ними судові витрати: по сплаті держмита в розмірі 191 грн., витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в розмірі 30, 00 грн., 1000 грн. витрат з оплати юридичної допомоги, а всього судових витрат 1221 грн. 00 коп.

На думку суду вказану матеріальну та моральну шкоду та судові витрати належить стягнути з відповідача ОСОБА_3 з наступних підстав.

Згідно з п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27.03.1992 року №6 володілець джерела підвищеної небезпеки не відповідає за шкоду, заподіяну цим джерелом, якщо доведе, що воно вибуло з його володіння внаслідок протиправних дій інших осіб, а не з його вини. Особи, які вчинили ці протиправні дії, відшкодовують шкоду за правилами відповідальності володільців джерел підвищеної небезпеки.

Як встановлено судом, власником автомобілю «ВАЗ 2107», державний номер НОМЕР_2 є ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1. Відповідно до інформації РЕВ МРВ ДАІ м. Луганська від 12.07.2007 року за даними комп'ютерного обліку РЕВ МРВ ДАІ м. Луганська в базі даних «Автомобіль» станом на 06.07.2007 р.: за ОСОБА_5 зареєстрований з 01.08.2001 р. на підставі договору дарування серії АЕВ №473173 від. 31.07.2001 р. автомобіль марки ВАЗ 2107», державний номер НОМЕР_2, 1992 року випуску.

Під час судового розгляду було досліджено довіреність від 24.03.2006 року, посвідчену приватним нотаріусом ОСОБА_7, і зареєстровану в реєстрі за НОМЕР_4,

відповідно до якої ОСОБА_5 уповноважує ОСОБА_3 представляти його інтереси в органах ДАІ та інших установах і організаціях з питань експлуатації належного йому на підставі свідоцтва про реєстрацію ТЗ серія АІС НОМЕР_3 виданого МРЕВ УДАІ м. луганська 01.08.2001 року автомобіля марки «ВАЗ 2107», для виконання вказаних в цій довіреності повноважень представнику, поруч з іншими правами, надається право керувати указаним автомобілем. Довіреність видана строком на п*ять років і дійсна до 24.03.2011 р. Як встановлено судом, власник автомобілю ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1.

Відповідно до ч. 1 п. 6 ст. 248 ЦК України представництво за довіреністю припиняється у випадку смерті особи, яка видала довіреність.

Таким чином, під час ДТП, що сталося 12 жовтня 2006 року, ОСОБА_3 неправомірно здійснював експлуатацію джерела підвищеної небезпеки, оскільки вказана вище довіреність, що була видана ОСОБА_3 його батьком ОСОБА_5 на керування автомобілем втратила чинність у зв'язку із смертю останнього. Тому суд вважає, що на момент скоєння ДТП ОСОБА_3 не мав відповідних правових підстав для управління транспортним засобом, у зв'язку з чим, він має нести цивільно-правову відповідальність за шкоду завдану діяльністю з використання джерела підвищеної небезпеки, відповідно до вимог ч.3 ст. 1187 ЦК України.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 59, 60. 88, 209, 212-215, 218 ЦПК України, ст. ст. 248 ч. 1 п. 6, 1166, 1167, 1187 ЦК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27.03.1992 року №6, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в рівних частках у рахунок відшкодування майнової шкоди 18042 гривні, у відшкодування моральної шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди по 500 гривень кожному.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в рівних частках судові витрати: 191 гривню судового збору та 30 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а також 1000 гривень витрат з оплати юридичної допомоги, а всього судових витрат: 1221 гривню.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Луганської області через Ленінський районний суд м. Луганська шляхом подчі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції, або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.