РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 грудня 2008р. м. Одеса
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Одеської області у складі:
Головуючого: Градовського Ю.М.
суддів: Артеменко І. А.
Суворова В.О.
при секретарі: Ксендзюк І.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу Одеського виробничого хіміко-фармацевтичного підприємства „Біостимулятор" на заочне рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 15 жовтня 2008р. по справі за позовом ОСОБА_1до Одеського виробничого хіміко-фармацевтичного підприємства „Біостимулятор" у формі товариства з обмеженою відповідальністю про стягнення заробітної плати, середнього заробітку за затримку виплати заробітної плати, компенсації з урахуванням індексу інфляції, моральної шкоди,
ВСТАНОВИЛА:
У червні 2008р. позивач звернувся в суд із позивом до Одеського виробничого хіміко-фармацевтичного підприємства „Біостимулятор" у формі товариства з обмеженою відповідальністю (надалі підприємство) про стягнення заробітної плати, середнього заробітку за затримку виплати заробітної плати, компенсації з урахуванням індексу інфляції, моральної шкоди.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що на час його звільнення 26 червня 2008р. відповідач не виплатив йому заробітну плату у розмірі 9850грн., яку він просить стягнути з відповідача, а також стягнути грошову компенсацію з урахуванням індексу інфляції в розмірі 345грн. і моральну шкоду в розмірі 10000грн.
Заочним рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 15 жовтня 2008р. позов задоволений частково.
Стягнуто з Одеського виробничого хіміко-фармацевтичного підприємства „Біостимулятор" у формі товариства з обмеженою відповідальністю на користь ОСОБА_1нараховану однак не виплачену заробітну плату у розмірі 9850грн., середній заробіток за затримку виплати заробітної плати за період з 26 червня 2008р. по 15 жовтня 2008р.в розмірі 5672грн. 66коп., грошову компенсацію за несвоєчасну виплату заробітної плати з урахування індексу інфляції в розмірі 265грн. 54коп.
Справа № 22ц-5509/2008 Категорія ЦП: 53
Головуючий у інстанції: Малиновський О.М.
Доповідач: Градовський Ю.М.
Стягнуто з Одеського виробничого хіміко-фармацевтичного підприємства „Біостимулятор" у формі товариства з обмеженою відповідальністю на користь ОСОБА_1моральну шкоду у розмірі 3000грн.
Стягнуто з Одеського виробничого хіміко-фармацевтичного підприємства „Біостимулятор" у формі товариства з обмеженою відповідальністю державне мито на користь держави у розмірі 166грн. 39коп.
Стягнуто з Одеського виробничого хіміко-фармацевтичного підприємства „Біостимулятор" у формі товариства з обмеженою відповідальністю на користь Територіального управління державної судової адміністрації в Одеській області витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в розмірі 30грн.
В частині стягнення заробітної плати допущено негайне виконання рішення суду.
В апеляційній скарзі апелянт просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення про часткове задоволення вимог, посилаючись на порушення норм права.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді доповідача, доводи
апеляційної скарги, пояснення на неї, перевіривши законність та обґрунтованість заочного
рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним скаргу
задовольнити частково, рішення суду змінити, з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1. працював на підприємстві слюсарем. Наказом №128 від 26 червня 2008р. (а.с. 14) він звільнений за власним бажанням за ст. 38КЗПП України, однак після звільнення підприємство виплату заробітної плати не провело, допустивши заборгованість у розмірі 9850грн. Оскільки трудові права працівника порушені, суд вважав необхідним стягнути з відповідача на його користь заборгованість по заробітній платі, середній заробіток за час затримки та грошову компенсацію з урахування індексу інфляції.
З рішенням суду в частині стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки та моральної шкоди судова колегія погоджується.
Проте з висновком суду першої інстанції в частині стягнення грошової компенсації з урахування індексу інфляції не може погодитись судова колегія, оскільки вказаного висновку суд дійшов помилково, без належної оцінки матеріалів справи.
Судова колегія вважає, що вказані порушення норм матеріального права призвели до неправильного вирішення справи в частині стягнення грошової компенсацій з урахування індексу інфляції, а тому апеляційний суд відповідно до п.11.3, 4 ст. 309ЦПК України заочне рішення суду змінює, з наступних підстав.
Так, судом встановлено, підтверджено матеріалами справи і не спростовано сторонами, що ОСОБА_1. працював на підприємстві слюсарем. Наказом №128 від 26 червня 2008р. (а.с. 14) позивач звільнений за власним бажанням за ст. 38КЗІШ України. Заборгованість по заробітній платі, згідно листів розрахунків (а.с. 4, 5) у позивача на час звільнення складає 9850грн. Після звільнення відповідач заробітну плату не сплатив, посилаючись на відсутність фінансової можливості.
Як визначено в ст. 116 КЗПП України при звільнені працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явленя звільненим працівником вимоги про розрахунок.
З матеріалів справи вбачається, що після звільнення ОСОБА_1. з займаної посади підприємство з ним, у встановлені законом строки не розрахувалось, посилаючись на фінансові труднощі.
За правилами ч.1 ст. 117 КЗПП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа,
організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Згідно роз'яснень п.20 Постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24 грудня 1999р. (Із змінами) „Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117КЗПП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановления рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
Враховуючи, що затримка у виплаті заробітної платиОСОБА_1. відбулась з вини підприємства, сам відповідач не довів відсутність своєї вини, судова колегія вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано поклав відповідальність по виплаті заробітної плати та середнього заробітку на підприємство.
Судова колегія вважає, що стягуючи моральну шкоду на користь працівника, суд першої інстанції правомірно виходив з вимог ст. 237-1КЗПП України, та обґрунтовано встановив, що трудові права ОСОБА_1. порушені, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків, оскільки заробітна плата була єдиним джерелом доходу.
Вирішуючи питання щодо виплати заробітної плати з урахуванням індексу інфляції, судова колегія виходить з наступного.
Індексація заробітної плати проводиться згідно зі ст. 33 Закону України „Про індексацію грошових доходів населення" і тих положень Порядку проведення індексації грошових доходів громадян, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 травня 1998р. №663, котрі йому відповідають, підприємством, установою чи організацією, які виплачують заробітну плату, при її нарахуванні починаючи з першого числа місяця, що настає за місцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін, який перевищив 105 відсотків (величину порогу індексації).
Враховуючи, що за спірний період індекс споживчих цін не перевищив 105 відсотків, судова колегія вважає, що підстав для задоволення вказаних вимог у суду не має.
При розгляді справи по суті, суд першої інстанції на ці обставини уваги не звернув, належної оцінки їм не дав.
За таких обставин, судова колегія вважає необхідним рішення суду змінити, позовні вимоги ОСОБА_1.3адовольнити частково, стягнувши з відповідача на користь позивача середню заробітну плату у розмірі 9850грн., середній заробіток за час затримки у розмірі 5672грн. 66к. та моральну шкоду у розмірі 3000грн. В іншій частині позову відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 309, 316ЦПК України, колегія суддів
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу Одеського виробничого хіміко-фармацевтичного підприємства „Біостимулятор" задовольнити частково.
Заочне рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 15 жовтня 2008р. змінити.
Стягнути з Одеського виробничого хіміко-фармацевтичного підприємства „Біостимулятор" у формі товариства з обмеженою відповідальністю на користь ОСОБА_1нараховану однак не виплачену заробітну плату у розмірі 9850грн., середній заробіток за затримку виплати заробітної плати за період з 26 червня 2008р. по 15 жовтня 2008р.в розмірі 5672грн. 66коп.
Стягнути з Одеського виробничого хіміко-фармацевтичного підприємства „Біостимулятор" у формі товариства з обмеженою відповідальністю на користь ОСОБА_1моральну шкоду у розмірі 3000грн.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскарженим у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.